– Як? Ви розлучилися? Чому!?
– Випадково прочитала його переписку з друзями…
– І що?
– Він вірить в економічне зростання, признає decoupling* і заперечує парадокс Джевонса** і постулат Казума-Брукса***. Він так і застряг в неокласичних яслах, розумієш?
– Жєсть, ну і потвора!!
______________________________
* (Можливість планувати ефективне використання ресурсів при економічному зростанні).
** (Парадокс Джевонса був вперше описаний англійським економістом Вільямом Стенлі Джевонсом в його роботі «Вугільне питання» в 1865 році. Джевонс зазначив, що споживання вугілля в Англії різко зросло після появи парового двигуна Джеймса Ватта, який мав набагато більшу ефективність у порівнянні з раніше застосовувалися двигуном Томаса Ньюкамена. Винахід Уатта зробив вугілля набагато більш вигідним джерелом енергії, що призвело до широкого застосування парових машин в промисловості. Це, в свою чергу призвело до зростання споживання вугілля, хоча потреба у вугіллі для окремої машини і знизилася. Джевонс стверджував, що збільшення ефективності використання палива має тенденцію збільшувати (а не знижувати) використання палива: «Помилково думати, що економічне використання палива означає зниження його споживання. Вірно якраз протилежне».[3]
У той час багато хто в Британії були стурбовані швидким вичерпанням запасів вугілля, і деякі фахівці вважали, що економічне використання палива означає зниження його споживання. Джевонс доводив помилковість цієї точки зору, оскільки зростання ефективності має тенденцію збільшувати попит на вугілля. Отже, вдосконалення технології веде до збільшення швидкості спустошення вугільних запасів).
*** (Постулат Хаззума – Брукса
У 1980-х роках економісти Даніель Хаззум (англ. Daniel Khazzoom) і Леонард Брукс (англ. Leonard Brookes) знову розглянули парадокс Джевонса стосовно використання енергії в масштабах суспільства. Брукс, що був у той час головним економістом урядового агентства з атомної енергії Великої Британії, виступив з твердженням, що спроби знизити споживання енергії за рахунок зростання енергоефективності ведуть лише до зростання попиту на енергію в масштабах економіки в цілому. Хаззум зосередив увагу на більш приватному питанні про те, що потенціал зворотного ефекту не враховується в обов'язкових стандартах енергоефективності для побутової техніки, встановлених енергетичної комісією штату Каліфорнія.
У 1992 році економіст Гаррі Саундерс (англ. Harry Saunders) назвав припущення про зростання енергоспоживання в результаті поліпшення енергоефективності постулатом Хаззума — Брукса. Саудерс показав, що постулат Хаззума — Брукса узгоджується з неокласичною теорією зростання (загальноприйнятою теорією накопичення капіталу, технологічного прогресу і довгострокового економічного зростання) при широкому спектрі умов[4]
Згідно Саундерсу, підвищення енергоефективності впливає на зростання споживання енергії двома шляхами. По-перше, зростання енергоефективності робить використання енергії відносно дешевшим, заохочуючи зростання енергоспоживання (прямий зворотний ефект). По-друге, зростання енергоефективності веде до прискореного економічного зростання, який тягне за собою зростання споживання енергії в масштабах економіки в цілому. На мікрорівні (розглядаючи окремий ринок), навіть з урахуванням зворотного ефекту, поліпшення енергоефективності зазвичай веде до зниження споживання енергії.[5] Тобто зворотний ефект зазвичай нижче 100 %. Але на макрорівні більш ефективна (і щодо дешевша) енергія є причиною більш швидкого економічного зростання, яке, в свою чергу, збільшує споживання енергії в масштабах економіки. Саундерс приходить до висновку, що з урахуванням мікро- та макроекономічного ефектів, технологічний прогрес, який поліпшує енергоефективність, має тенденцію збільшувати загальне споживання енергії.)
Укр 
Eng 
