В Національному банку України відбувся круглий стіл “Вступ України до СОТ та розширення ЄС: наслідки для банківської системи”. Мета цього заходу – визначити перспективи та ризики залучення України у глобалізаційні процеси та вступу у світові фінансові інституції. Зокрема, обговорювалися можливі наслідки такого кроку для національної банківської системи України.

Під час жвавої дискусії Президент АУБ Олександр Сугоняко відзначив, що Асоціація виступає проти негайного вступу України до СОТ, оскільки, за його словами, вітчизняна банківська система поки що не готова до цього кроку. На його думку це питання доцільно відкласти на 2-3 роки...

Аудіо-запис виступу Президента АУБ Олександра Сугоняка на круглому столі щодо вступу України до СОТ дивіться тут:

 
 
2003-10-27
 
 
Приєднані файли (українською)
sot1.mp3
sot123.mp3

Україна – чи не єдина європейська країна, де зберігається радянська форма монополії на ринку охоронних послуг. У першу чергу це стосується послуг озброєної охорони, якими в ході виконання своїх функціональних обов”язків користуються українські комерційні банки. Такі послуги банкам надає Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (далі – ДСО). Проте відсутність альтернативи, рівень цих послуг та умови, які висуває ДСО, не завжди задовольняють споживачів, тобто комерційні банки. Конфлікт між банкірами та МВС триває не один рік. Його суть: МВС не хоче випускати зі своєї компетенції охорону будь-якої власності, як державної, так і приватної, в той час як самі власники-банкіри хочуть самостійно визначати порядок збереження власності та кому довіряти її охорону – державній чи недержавній структурі.

Подібний стан речей свідчить про відсутність в Україні конкурентноспроможного ринку охоронних послуг.

ДСО лишається чи не єдиною структурою, що надає послуги на ринку збройної охорони. А тому комерційні банки і досі укладають з її підрозділами договори про надання охоронних послуг. Зрозуміло, приймаючи рішення про укладання договору чи внесення до нього змін, будь-який керівник мусить мати необхідні правові знання, зокрема, орієнтуватися у нормативно-правових актах, що регулюють діяльність контрагента, ознайомитися з його специфічними рисами – правовим статусом, організаційною структурою, поведінкою на ринку тощо.

Тому спробуємо розібратися: що це за контрагент такий – ДСО.

ДСО: підприємниці чи співробітники міліції?

Правовий статус, повноваження та функції ДСО закріплені у “Положенні про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93р. № 615 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.01р. № 1053) (далі – Положення).
Аналіз змісту Положення свідчить, що його окремі правові норми не відповідають чинному законодавству України, зокрема, Конституції України та Закону України “Про міліцію”.

Так, згідно з Положенням, ДСО провадить свою діяльність на засадах госпрозрахунку за рахунок коштів, одержаних її підрозділами охорони, підприємствами та установами за організацію і надання послуг з охорони та безпеки за договорами, або інших надходжень, передбачених законодавством. Фінансово-господарська діяльність підрозділів охорони ДСО здійснюється згідно із Законом України "Про підприємства в Україні", що свідчить що ДСО є суб’єктом підприємницької діяльності.

Існування при Міністерстві внутрішніх справ України суб’єкта підприємницької діяльності, багато працівників якого є співробітниками міліції, не відповідає вимогам статті 18 Закону України “Про міліцію”, оскільки ця стаття прямо забороняє працівникам МВС займатись будь-якими видами такої діяльності. При цьому слід окремо зауважити, що дія  статті згаданого Закону 18  поширюється  на  начальницький і рядовий склад органів  внутрішніх  справ  згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України від 22.04.93р. № 3135-12 "Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України".

Збільшення вартості послуг: ілюзії і реальність.

Підприємницька діяльність, тобто, за класичним визначенням, діяльність, пов’язана із виконанням робіт або наданням послуг з ціллю отримання прибутку , якою систематично займається начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ, що працює у ДСО, призводить до спроб збільшити вартість охоронних послуг, в тому числі на підставі актів Президента України.

Так, посилаючись на Указ Президента України від 04.10.96 № 926 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (у редакції Указу Президента України від 31.08.01р. № 771/2002), який передбачав виплату надбавок тільки тим особам зі складу МВС України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України (далі – Указ Президента),  ряд підрозділів ДСО, що мали договірні стосунки з комерційними банками, безпідставно запропонували останнім збільшити вартість охоронних послуг. Причому, попередивши, що відмова від виконання їх пропозиції призведе до односторонньої відмови від виконання договірних зобов’язань, тобто зняття установ банків з-під охорони. В деяких регіонах України підрозділи Позивача в порушення умов чинних договорів в односторонньому порядку знімали охорону банківських установ, що тільки дивом не призвело до негативних наслідків.

Не виключена вірогідність того, що і у зв’язку з набранням чинності Указом Президента України від 05.05.03 № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони за безперервну службу" (далі – Указ Президента), підрозділи ДСО знову почнуть пропонувати комерційним банкам збільшити вартість охоронних послуг, залишати банківські установи без охорони, тобто знову в односторонньому порядку порушувати умови чинних договорів, укладених з банками.

Слід зауважити, що посилання ДСО і на згаданий Указ Президента є безпідставним, оскільки пункт 1 цього нормативно-правового акту передбачає право перших керівників Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони встановлювати військовослужбовцям відповідних міністерств та управлінь, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу залежно від стажу служби (пункт 1).

Указ Президента також передбачає виплату надбавок тільки тим військовослужбовцям, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України (пункт 2 Указу Президента).

Таким чином, Указ Президента пов’язує виплату щомісячних надбавок не тільки з відношенням військовослужбовців до відповідних міністерств та управлінь, а й зі стажем безперервної служби військовослужбовця, високими результатами у службовій діяльності та цільовими коштами, передбаченими у Державному бюджеті України.

Частина 2 статті 2 Закону України від 24.03.95р. № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі – Закон про оплату праці) визначає надбавку, як додаткову заробітну плату, яка є винагородою за працю понад установлені норми,  за  трудові  успіхи  та  винахідливість  і  за особливі умови праці.

Оскільки згідно зі статтею 4 Закону про оплату  праці  джерелом коштів для виплати зарплати працівникам госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності, на думку автора, ДСО не має права, як для виплати надбавок, так і для збільшення вартості охоронних послуг на підставі згаданого Указу Президента України.

Банки і ДСО: хто кому винен?

Договори про надання підрозділами ДСО охоронних послуг є цивільно-правовими угодами (договорами підряду). Порядок їх укладання та виконання встановлений кількома статтями чинного Цивільного кодексу України (далі – ЦК України; Кодекс), зокрема статтями глави 28 Кодексу. Разом з тим правовідношення банків та ДСО за договорами про надання охоронних послуг регулюються також й іншими правовими нормами ЦК України.

Так, зі змісту статей 161 та 162 ЦК України випливає, що зобов’язання за договорами повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, а односторонні відмова від виконання зобов’язання і зміна умов договору не допускаються за винятком випадків, передбачених законом. Отже чинне законодавство не передбачає право підрозділів ДСО в односторонньому порядку відмовлятися від надання послуг охорони або змінювати умови угоди.

За таких обставин ДСО позбавлені права в односторонньому порядку відмовлятися від належного виконання договірних зобов’язань під загрозою настання для них негативних наслідків, передбачених чинним законодавством.

Зокрема статтею 203 ЦК України передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником (у випадку порушення ДСО умов договору він за законодавством визнається боржником, а банк – кредитором) він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками частина 2 статті 203 ЦК України розуміє витрати, здійснені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.

Разом з тим слід зауважити, що за цивільним законодавством відповідальність боржника настає тільки за наявності таких умов: протиправної поведінки (дії або бездіяльності) боржника; настання негативного результату від такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і заподіянням шкоди; вини боржника.

Якщо ж за наявності чинного договору ДСО в односторонньому порядку відмовиться від виконання договірних зобов’язань, наприклад залишить банківську установу без охорони, банк, маючи доказ такої протиправної поведінки, вправі залучити до охорони іншу структуру з наступним відшкодуванням витрачених коштів за рахунок ДСО. Зрозуміло, що таке відшкодування можливо тільки за умови наявності зазначених вище умов та документів, зі змісту яких можна встановити суму збитків, фактично понесених банком.

Таким чином правильне застосування банком норм чинного законодавства навіть за умови практичної відсутності в договорах про надання підрозділами ДСО охоронних послуг умов про відповідальність останніх дозволить забезпечити належне виконання ДСО зобов’язань з охорони банківських установ.


Президент АУБ
Олександр СУГОНЯКО
 
2003-10-22
 
 





Розмову з Президентом АУБ веде кореспондент ICTV Катерина Глазкова

 
2003-10-21
 
 
Приєднані файли (українською)
fatfaudio.mp3



2003-09-03
 
 
Приєднані файли (українською)
kredyt.wav

За підсумками першого півріччя поточного року банківська система збільшила чисті активи на 25% , приростивши їх на 16 млрд. гривень з 64 млрд. до 80 млрд. грн. Причому, кредитний портфель в активах системи складає майже 70%. А 80% всіх кредитів - це кредити в економіку.



Для того, щоб такими темпами нарощувати активні операції, в т.ч. і кредити, банки змушені відповідним чином формувати свої пасиви. Оскільки в країні створено несприятливі адміністративні, податкові і економічні умови для інвестицій в банківську систему, то темпи росту капіталу (9,3%) є нижчими за темпи росту активів, хоча і вище темпів росту ВВП (7,5%) за згаданий період.



Щоб перекрити відставання цієї складової пасивів, банки випереджаючими темпами (28.1%) формують залучення коштів фізичних і юридичних осіб.



У зв’язку з такими тенденціями основних показників активів і пасивів банків, складається якісно нова ситуація з адекватністю капіталу банківської системи. Ще рік тому ми говорили про відсутність цієї проблеми. При нормативі адекватності капіталу в 8% в 2001 р. в середньому по системі він складав приблизно 16,9%, у 2002 р. – 15,6%. Тобто при наявному тоді капіталі системи банки могли подвоїти свої активи, про що і говорили працівники АУБ, підкреслюючи саме адміністративний, а не економічний характер вимог до збільшення капіталів. Сьогодні ситуація інша.



Банки активніше почали кредитувати фізичних осіб (приріст за півроку – 63%) і суттєво збільшили операції з цінними паперами (28,5%). Ця тенденція швидкого збільшення активів банків виявила проблему відставання темпів капіталізації банківської системи в порівнянні з темпами росту їх активів. Варто звернути увагу, що ця проблема стосується в рівній мірі і малих, і середніх, і великих банків, і всіх разом. Саме такі проблеми носять назву системних. Якщо під проблемою розуміти тенденцію, яка на часі, то стає ясним системне завдання – адекватне нарощення капіталу банківської системи і кожного, підкреслюю, кожного банку. Причому для держави, суспільства і економіки важливо, щоб з цим завданням в першу чергу впоралися великі банки, бо саме їх капітал визначає капітал системи. Ті банки, що не впораються з завданням, опиняться на узбіччі поступу. Якщо банк хоче розвиватися і нарощувати активні операції – нехай думає як наростити і збільшити свій капітал.

Подивимося якими є темпи росту капіталу, зобов’язань і активів, починаючи з 1998 року.

Рік Капітал Зобов’язання Активи
обсяг (млн.грн.) темп росту (%) обсяг (млн.грн.) темп росту (%) обсяг (млн.грн.) Темп росту (%)
1998 4845   15173   20015  
1999 5878 121,32 19929 131,35 25806 128,93
2000 6450 109,73 30530 153,19 36890 142,95
2001 7967 123,52 39263 128,60 47229 128,03
2002 9981 125,28 53943 137,39 63992 135,49
2003* 10908 109,29 69087 128,07 79995 125,01
* За шість місяців року

Середньорічні темпи зростання капіталу склали 19,5%, зобов’язань – 37%, активів – 33%.

Середньорічні темпи зростання активів в 1,7 рази перевищують ці ж темпи зростання капіталу. А за останні півроку темпи приросту активів в 2,7 рази перевищили темпи росту капіталу.

За нашими підрахунками на кінець 2003 року норматив адекватності капіталу банківської системи буде знаходитися в діапазоні (12,7-13,1)%, на кінець 2004 – (10,9-11,8)%.

В Комплексній програмі розвитку банківської системи на 2003-2005 рр. середньорічний приріст капіталу передбачений на рівні 22,7%, загальних активів – 21,1. Як видно, перше півріччя 2003 р. суттєво корегує прогнози. При запланованому для системи середньому нормативі адекватності капіталу на цей період в 15,5% в 2003 році він навряд чи буде більше 13% (на середину року 13,6%).

Навіть за відсутності позитивних результатів в детінізації економіки, які можуть суттєво збільшити баланси банків, проблема адекватності капіталу через рік-півтора постане перед банківською системою саме як загальноекономічна проблема державної ваги. Час для її розв’язання ще є.

Наші розрахунки показують високу ймовірність настання реальної, економічної, а не бюрократичної проблеми достатності капіталу банківської системи вже у 2005 році, а можливо, навіть, і в 2004 році. Тоді Україна вже не на словах, а не ділі зіштовхнутися з невідповідністю банківської системи вимогам економіки.
Не думаю, що серед політиків і економістів є люди, які не знають, що кредитувати, вкладати в українські підприємства дуже ризиковано. Кредитор, власник, інвестор законодавчо все ще лишається незахищеним. Залишається надмірним адміністративний тиск, не розв’язані проблеми з судами, фінансовий стан і “прозорість” балансів підприємств бажають бути кращими. В цих дуже несприятливих умовах банкам вдається нарощувати активні операції достойними темпами. За що суспільство має їм дякувати.

Не меншою проблемою є залучення ресурсів для кредитування економіки. Довіра до банківської системи була серйозно підірвана на початку 90-х років через втрату вкладниками своїх коштів в Ощадбанку СРСР. Вона і зараз залишається низькою через недалекоглядну політику деяких державних органів. І все ж вклади населення суттєво зростають. За півроку вони збільшилися на 27,7% і склали майже 25 млрд. грн. Це результат роботи НБУ, банків, Фонду гарантування вкладів населення.

Але умови інвестування в банківський капітал є ще гіршими ніж в сфері кредитування чи в сфері залучення ресурсів. Саме тому середні темпи нарощення капіталів в 1,7 рази менші за темпи зростання активів банків. І це при сильному адміністративному тиску з боку НБУ на банки щодо їх капіталізації. Активи і пасиви банків без будь-якого тиску росли швидше.

Назву два завдання Асоціації, без виконання яких ця тема повисне в повітрі, і які витікають з викладеного вище:

1) Це ініціювання створення в країні сприятливих економічно-правих умов для швидкого притоку національних інвестицій в капітал банківської системи.
2) Та ініціювання створення українським банкам перспективи розвитку на власній основі, щоб вони не готуватися до продажу іноземцям.

Для виконання першого завдання у першу чергу потрібно збільшити дохідність банківського бізнесу за рахунок законодавчого забезпечення їх кредиторських прав та створення інфраструктури (кредитні бюро, рейтингові агенції, тощо) для зменшення ризиків.

По-друге, потрібно прискорити прийняття нормативно-правового забезпечення для розвитку фондового ринку та розширення банківських послуг (іпотека, лізинг, тощо).

Для економічного стимулювання довгострокового кредитування банками було б доцільно законодавчо передбачити певні податкові пільги або преференції для інвестиційно-інноваційних проектів.

І на кінець, як це передбачено в комплексній програмі розвитку банківської системи України на 2003-2005 роки (розділ 5), необхідно суттєво підвищити якість роботи та відповідальність власників банків за рівень менеджменту. Але при цьому важливо і суттєво спростити інвесторам процедуру набуття власності у банку.

Щодо другого завдання, то піднята в цій публікації тема капіталізації банківської системи вимагає ґрунтовного наукового дослідження для визначення адекватних національним інтересам шляхів і методів виконання поставлених завдань.
Важливо відмітити, що проблема капіталізації банків є суто економічною в своїй основі. В ній же, в економіці України, знаходяться і джерела її вирішення. Країна має всі необхідні ресурси для її успішного розв’язання.

Олександр Сугоняко,
Президент Асоціації українських банків,
14 серпня 2003 року
 
2003-09-02
 
 
Приєднані файли (українською)
Kapital.doc

Template Settings

Color

For each color, the params below will give default values
Tomato Green Blue Cyan Dark_Red Dark_Blue

Body

Background Color
Text Color

Header

Background Color

Footer

Select menu
Google Font
Body Font-size
Body Font-family
Direction