Новини АУБ

Асоціація українських банків з глибоким сумом сповіщає , що  24.12.2013 року на 56-му році  пішла з життя Самойлова Ірина Вікторівна, директор Департаменту з питань нагляду та регулювання банківської діяльності Асоціації українських банків.

За період роботи в Асоціації, з травня 1995 року по квітень 2013 року, Ірина Вікторівна повністю віддавала себе роботі, служінню інтересам банківської системи України.  Її високий професіоналізм, компетентність, наполегливість, відповідальність та принциповість, людяність і чесність   викликали повагу і любов колег.

Світла пам’ять про Ірину Вікторівну назавжди залишиться в наших серцях.

Колектив АУБ висловлює щире співчуття рідним, близьким і знайомим покійної Самойлової І.В.

5 грудня 2013 року в Києві відбулась прес-конференція на тему "Підсумки діяльності банківської галузі за 10 місяців. Вплив нинішньої політичної ситуації на фінансово-банківський сектор". Спікерами заходу були президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко і народний депутат, заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності Степан Кубів.

Зокрема, під  час прес-конференції  президент АУБ Олександр Сугоняко наголосив, що для того, щоб адекватно оцінити діяльність банківської галузі за 10 місяців, потрібно в основних рисах оцінити стан економічного середовища, в якому вона працює.

Тут головними індикаторами є:

1)      ВВП протягом вже п‘яти кварталів падає. За рік, за нашими підрахунками, ВВП впаде не менше, як на 0,4%.

2) Протягом сімнадцяти місяців падає промисловість. І за 10 міс. п.р. в порівнянні з аналогічним періодом минулого року падіння склало 5,2%, в тому числі металургія -5,9%, машинобудування -13,6%, хімічна промисловість-19,4%, харчова -5,7%. Падіння індексу будівельної продукції склало -16,3%. Зростання показало сільське господарство (9.5%), подякуємо природі, і роздрібний товарооборот (109,5%), подякуємо уряду за поставки імпорту, придушення ним нацвиробника і життя в борг. Зростання зарплат і соцвиплат при падінні економіки і нарощенні держборгу  ( його приріст з початку року - 4,4 млрд.$).

3)  Очікуване недовиконання дохідної частини держбюджету  складає   більше 30 млрд.грн., при запланованому дефіциті – 50 млрд.грн. Такі перспективи на дефіцит бюджету.

4) Стан платіжного балансу країни. Для країни, яка має від’ємну і міжнародну інвестиційну позицію з мінусом і негативне сальдо поточного рахунку платіжного балансу, тримати стабільним курс означає  потрапляти у все більшу і більшу боргову залежність. Щоб перекрити це негативне сальдо потрібні прямі інвестиції в країну, а вони зменшилися на майже 3млрд.$ в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, що говорить про двократне погіршення інвестиційного клімату в нашій економіці за цей період.  При 12,3 млрд.$ негативному  сальдо поточного рахунку 2,4 млрд.$ прямих  іноземних інвестицій його не перекривають. Перекривають борги і так званий «інший капітал», де значна частина - товарні кредити.

Сугоняко переконаний, що, не дивлячись на такі показники економіки, банківська галузь жива. Її функціонування   в поточному році здійснювалось в більш сприятливих монетарних умовах: грошова база збільшилась за 10 місяців на 42,5 млрд.грн. (17,3%), грошова маса – на 143,6 млрд.грн. (19,7%), що є свідченням пом'якшення грошово-кредитної політики НБУ і її часткову переорієнтацію в бік стимулюючої.

Відповідно помітно покращилась ситуація з внутрішньою (гривневою) ліквідністю (залишки коштів банків на рахунках в НБУ збільшились на 6,2 млрд.грн., або 18,5%, суттєво знизились ставки на міжбанківському кредитному ринку).

Разом з тим, суттєво зросло від'ємне  значення показника «Чисті зовнішні активи» по системі комерційних банків (із -45,5 млрд.грн. на кінець 2010 р. до -62,5 млрд.грн. на кінець жовтня 2013 р.), що в певній  мірі віддзеркалює посилення негативних тенденцій із станом поточного рахунку платіжного балансу. При цьому переказні депозити вітчизняних банків в іноземних банках (фактично – коррахунки) зменшились на 17,8 млрд.грн. (21,5%).

Депозити резидентів в українських банках зросли за 10 місяців на 75,4 млрд.грн. (13,2%), в тому числі депозити домогосподарств на 65,7 млрд.грн. (17,8%).

Кредитний портфель (без міжбанку і нерезидентів) зріс спочатку року на 57,2 млрд. грн. (7%), в тому числі кредити нефінасовим корпораціям – на 49,9 млрд.грн. (8,2%), домогосподарствам – на 6,6 млрд.грн. (3,5%). Звертає увагу  на те, що в домогосподарствах відбулося збільшення заборгованості в сегменті споживчого кредитування на 11,3 млрд.грн. (9,1%) при одночасному падінні на 5,2 млрд. грн. (8,9%) кредитів на придбання і будівництво нерухомості (житла).

Що стосується кредитування не фінансових корпорацій слід відзначити збереження і навіть посилення домінуючого положення торгівлі на фоні решти секторів економіки: тут приріст кредитів склав 24,3 млрд.грн. (11%) з 49,9 млрд. (8,2%) в цілому по не фінансових корпораціях, що не радує нас. (Для порівняння: приріст кредитування всіх галузей переробної промисловості склав 7,8 млрд.грн. (6,2%)).

Урядові облігації в портфелі комерційних банків зросли за 10 місяців майже на 23 млрд. грн. (37,5%), а в портфелі НБУ – на 39,8 млрд.грн. (39,8%).

На думку президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняко, наведені цифри свідчать, що пріоритетним напрямком використання залучених банками ресурсів, на жаль, залишається кредитування сфери торгівлі, Уряду, споживчих потреб населення. Виробничі   галузі  адекватної кредитної підтримки не одержують. Це суровий висновок.

Доходи банків в порівнянні з аналогічним періодом минулого року зросли на 11,3 млрд.грн. (9,1%), а витрати – на 13 млрд.грн. (10,8%), внаслідок чого прибуток знизився на 1,7 млрд.грн. (45%). В складі витрат відрахування на формування резервів майже не змінились (20,3 млрд.грн. проти 21 млрд.грн.), що вказує на неподолання проблем із якістю кредитного портфелю.

Щодо впливу  політичної активності громадян на банківську галузь і курс гривні.

  Упродовж вже майже двох тижнів мільйони українців живуть громадськими протестами. Але всі розуміють, що фінансово-банківський сектор є надзвичайно важливим для кожного громадянина, і його не варто випускати з поля зору.

На думку заступника Голови парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Степана Кубіва, громадські протести, які охопили країну останні два тижні, не повинні відбитися на якості роботи банківської системи й на курсі національної валюти. Нацбанк має достатньо важелів, щоб забезпечити стабільну роботу банківського сектору й не допустити значних коливань курсу гривні.

- Прямого і негайного  впливу політичних процесів на економіку, платіжний баланс і банки немає. Економіка, банки, платіжний баланс, як були в стані перманентного «пакращеня» з 2011 року так і залишаються, -  сказав парламентар.

Народний депутат Кубів переконаний, що політична дестабілізація діє на психологію людей, породжує в окремих з них негативні очікування, жене їх до банкоматів, обмінних кас, в банки, посилюючи попит на готівку і валюту. Природньо, що банки зразу не були готові до непланового зростання попиту. Зараз вони мають можливість зняти проблему. Велика роль у ліквідації зростання попиту на валюту і готівку належить  НБУ. При правильних рішеннях, з урахуванням досвіду попередніх років, ця проблема може бути ним знята. У  НБУ є інструменти і механізми, які можуть  вирішити і проблему ліквідності банку, якщо вона виникне, і проблему наявності готівкової валюти.

В свою чергу президент АУБ Сугоняко зазначив, що  нещодавня заява  п. Азарова про те, що мітингувальники своїм невиходом на роботу підривають курс гривні, може викликати  лише  посмішку. З вересня 2011 року  уряд постійно  нарощував негативне сальдо поточного рахунку платіжного балансу, девальваційний потенціал гривні, а винні мітингувальники. Такі заяви не варто робити керівнику уряду, бо вони можуть спровокувати паніку, що країні не потрібно.

Прес-служба Асоціації  українських банків

Прес-служба народного депутата Кубіва С.І.

СК ПрАТ «РЕНЕСАНС ЖИТТЯ» створена в грудні 2005 року, а на початку 2006 року  компанія отримала безстрокову ліцензію на здійснення діяльності по страхуванню життя в Україні.

Ліцензія компанії: №198595 від 23.08.13

«РЕНЕСАНС ЖИТТЯ»  за результатами діяльності за 12 місяців 2012 року :

·   компанія номер 1 по обсягу зібраних страхових премій

·   має найкращі показники розвитку бізнесу – компанія номер 1 по обсягу нового бізнесу і кількості укладених договорів страхування життя

·   займає лідируючі позиції на ринку страхування життя по обсягу зібраних страхових премій та за кількістю застрахованих осіб через канал банкострахування - 493 289 осіб в рамках спільних проектів із банківськими установами.

«РЕНЕСАНС ЖИТТЯ » – це фінансово стабільна компанія, надійність якої підтверджують:
 • незалежний аудит «Ernst & Young»
 • перестрахування ризиків в європейській компанії «GenRe» (одна з найбільших перестрахових компаній світу)
 • постійний контроль зі сторони держави
   - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг
   - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
   - Державна податкова адміністрація

Компанія  співпрацює з банками різної форми власності та володіє значним досвідом в напрямку організації різноманітних форм співробітництва з банками – від страхування життя позичальників разом із кредитними продуктами до дистрибуції накопичувальних продуктів через мережу банківських відділень. 

В рамках співпраці за продуктом страхування життя позичальників   «РЕНЕСАНС ЖИТТЯ»  забезпечує банкам-партнерам, окрім зниження ризиків непогашення заборгованості позичальників у випадку непередбачуваних обставин, збільшення доходності банківських продуктів.  Ще одним напрямком для збільшення прибутковості банків є продаж окремого страхового накопичувального продукту, які на додаток до збільшення комісійних доходів, забезпечують банкам-партнерам нарощування обсягів корпоративного депозитного портфелю у найбільш ефективний спосіб за рахунок розміщення страховою компанією премій на довгострокових депозитах банків-партнерів.

«РЕНЕСАНС ЖИТТЯ» має високий рівень сервісу, конкурентну політику ціноутворення та ефективну систему підтримки продажів, завдяки чому компанія забезпечує своїм банкам-партнерам високий рівень додаткового комісійного доходу, який коливається в залежності від банку в межах від 5% –  25%.

Пропонуємо можливім ть співпраці в рамках проектів страхування життя клієнтів Банку за напрямком комплексних кредитних та страхових «пакетних рішень», а також продажів окремих накопичувальних продуктів.  За більш детальною інформацією, звертайтесь на сайт «РЕНЕСАНС ЖИТТЯ »  http://www.renlife.com.ua/188.html  або за телефоном 044 537 7522 Департамент по роботі з банками та фінансовими установами.

  І.

Світова економіка серйозно хвора. Хворіють економіки всіх країн, бо вони відкриті і пов’язані між собою. Ця хвороба заразна, бо «кров» економік   країн змішана і містить в собі носія смертельного вірусу гіперінфляції. Цей носій – долар США. 

Банки і банківська галузь нагадують велосипед. Як і нинішня економіка. Поки крутиш педалі і їдеш – не падаєш. Зупинився – впав. Це торкається банків, які практично не кредитують економіки. В цьому сенсі економіка і банки України відповідають «міжнародним стандартам» економічної глобальної хвороби: непідйомні борги, проблеми з обслуговуванням  вкладників і практична відсутність кредитування.

Світова криза почалася у 2007 році з іпотечної кризи США. Обвалилася іпотечна боргова піраміда. Люди не змогли обслуговувати свої борги перед банками через закредитованість (наслідок кредитного буму) і  недостатність доходів. Обвал іпотечної піраміди добряче струсонув банківську сферу. Довелося жертвувати глобальним банком Леман Бразерс і дрібнішими, щоб втримати інші банки, які «гралися» з іпотечними  цінними паперами. Держави змушені були збільшувати свої суверенні борги, щоб підтримати банки. З 2007 по 2012 роки держборг  США  зріс з 66,5 до 106,5% ВВП; ЄС – з 59 до 85,3%; Японія – з 283 до 237,9%; Канада – з 66,5 – 85,6% ВВП.

Порятунок    «розвинених» економік обійшовся платникам податків цих країн майже у 15 трл. дол. США. Криза, яка почалася як боргова криза, протягом 6 років не зняла проблему суверенних боргів, а її посилила.

У 2012 році борги країн, які входять у G7, дорівнювали 140 трл., а ВВП – 30 трл. дол. США. Але у 1998 році їх ВВП був 20 трл., а борг – 70 трлн. дол. США, тобто зріс на 70 трл. Виходить цим країнам, щоб збільшити ВВП на 1 дол., потрібно було збільшити борги на 7 дол.  А що було б з їхніми економіками, якби  вони не брали в борг?

Так і не знята проблема закредитованості фізичних осіб, не зняті проблеми обслуговування банками їхніх боргів перед вкладниками, особливо в умовах падіння довіри до них.

Світова економіка знесилена гіперборжниками, оскільки  ці господарюючі суб‘єкти не здатні нормально економічно функціонувати. Початок зовнішнього прояву хвороби - 1971 рік, коли США «відв'язали» долар від золота, але світ не відмовився від долара, як світової валюти. Тоді була запущена міна уповільненої дії з годинниковим механізмом. Вона не може не вибухнути. Перетворення гіперборгів у гіперінфляцію на світовому порядку денному. Коли це буде – окреме питання, але уже сьогодні можна помітити  технологічну і психологічну підготовку людської спільноти до  економічного  краху. В цьому ланцюгу дій знаходяться і такі недавні події:

1)         Дивна вистава з шатдауном. Не фінансують Уряд США. Дискредитують владу США. Шарпають  ринки.

2)         Конгрес голосує в останній день і піднімає стелю боргу США  відтерміновуючи проблему до лютого 2014 року, коли вистава продовжиться.

3)         Немає чим платити по боргам в уряду США. Конгрес підняттям рук робить країну «багатшою», з'являється чим платити. Переваги демократії – не тільки в тому, що можна шляхом  голосування зробити з віслюка коня, про що знали ще древні греки, але й з банкрута – платоспроможного, що знаємо ми тепер.

4)         Дивні кадрові рухи у ФРС. Ні нинішній голова Бернанке, ні Самерс, ні Гайтнер чомусь не згодилися зайняти ще недавно найпрестижнішу фінансову посаду у світі.  Обама пропонує очільником 67-літню  Жанет Йелен, функціонера другого ешелону.

5)         QE3 – так зване «кількісне пом'якшення», а попросту щомісячне 85-ти мільярдне вливання грошей через покупку ФРС іпотечних і урядових облігацій. Протягом липня–серпня запускають інформацію про зупинку Q3. Потім з 18.09.13 р. продовжують «пом‘якшення». А нещодавно Обама (!) заявляє, що Q3 треба зупиняти. Чому він входить в сферу компетенції ФРС? Щоб взяти на себе і США негатив цього кроку? Навіщо йде дискредитація США?   США стає  на шлях СССР часів перебудови?

6)         Після зупинення шатдауна «не спрацьовує» електронна картка у  десятків мільйонів бідних американців на безкоштовні харчі. Що це, перевірка реакції, тренінг?

7)         Банк Чейз Манхетен заявляє про обмеження руху валюти з рахунків клієнтів, що викликає бурхливу реакцію. Через  пару  днів роз'яснює, що це стосується лише інтернет-рахунків. Тренінг?  Перевірка реакції?

8)         Втрата довіри та нормальної функціональності фінансових індикаторів і інструментів:Libor, Доу Джонс, інших фондових індикаторів, рейтингів. Дивна поведінка ціни на золото.

9)         Операція «Кіпр». Перетворення банківських депозитів у акції банків-банкротів, по суті конфіскація. Маріо Драгі недавно заявляв про те, що він не поділяє цю ідею. Сім років тому в Європі таке могло комусь прийти в голову?

10)     «США – не бананова республіка», - заявив Обама. Що означає така публічна заява Президента країни? Адже ні у США, ні у світі люди не сприймають Америку, як бананову республіку, а у Президента вже є сумнів?

11)     Публічне приниження США на міжнародній арені через капітуляцію перед сірійською та іранською проблемами, скандали з Вікілікс та Сноуденом, прослуховування Меркель…

Шість років економіки розвинутих країн падають чи стагнують. Банки не кредитують. Зростають борги країн і банків. Меркель говорила про 10 років кризи. На мій погляд, в межах існуючої економічної парадигми виходу з боргової кризи вже немає.

Для того, щоб почати гасити борги на рівні людей, банків, підприємств і держав, потрібно щоб люди, банки, підприємства і держави виробляли значно більше товарів і послуг, і було кому їх продати. Платоспроможний попит на додаткові об‘єми товарів відсутній.  Раніше такі проблеми вирішувалися за рахунок стимуляції попиту нових ринків, які інтегрувалися в глобальну економіку. Так було зроблено з країнами так званої «зони впливу СССР». Їхній попит був простимульований кредитами західних банків. Цей додатковий  попит лише відтягнув кризу. Тепер ці країни, їхнє населення і  банки  теж в боргах. І Україна серед них.

Вільних ринків уже немає. Економіці рости вшир немає куди. Так приходить  кінець цій економіці.  

Виходячи зі сказаного ми мусимо мати мужність визнати наступне:

1)    рецесія світової економіки буде поглиблюватися;

2)    інструментів і можливостей змінити ситуацію на краще немає;

3)    фінансова влада і далі буде нарощувати борги та емісію.

За цим мусимо визнати, що  світ очікує:

-        обвал світової фінанси-банківської системи, а слідом за нею і ступор світової торгівлі;

-        банкрутство багатьох банків і підприємств;

-        втрата заощаджень людей;

-        збідніння людства;

-        соціально-політичний хаос.

                                                         ІІ.

Зупинити  економічну катастрофу неможливо, але є час подумати про причини і про те, що робити, коли це відбудеться. Як будувати світове і українське господарство після краху існуючої економічної системи?

Природно усіх відповідей у мене немає. Пошук відповідей – завдання всього людства. Відважусь на те, щоб сформулювати питання на які треба шукати відповіді вже тепер.

Варто заново визначитися з метою господарської діяльності людини. Аристотель (думка якого лежить в основі конструкції Європи та сучасного західного світу), в його розумінні економіки, був відкинутий людством. Він чіткого розділяв поняття «економіка», під якою він розумів господарську діяльність направлену на створення суспільно корисного продукту, споживчої вартості, і «хрематистика» - «мистецтво» наживати багатство, робити гроші. Людство підмінило поняття, назвавши хрематистику – економікою. Чи не пора, коли вибудувана людством хрематистика валиться на наших на очах, повернути цій парі понять первинний смисл і почати визначатися із метою господарської діяльності людини?

Чи не пора визнати, що споживання є лише засобом для існування людини, а не його метою. Як так трапилося, що сучасне інтелектуальне суспільство сплутало мету з засобами? Як так сталося, що нестримне споживання стало цінністю? Як і чому прижилася ідеологія споживання?

Наступне питання - це критичне переосмислення основ панівної економічної теорії. Прибуток не може бути місією економічної діяльності. Він є лише одним із засобів, хоч і важливим. Постулат про безмежні матеріальні ресурси, який також лежить в основі нинішньої теорії, реальна господарська практика давно перекреслила. Сьогоднішня економічна криза  також перекреслює постулат про фундаментальну роль егоїстичної економічної користі та «невидимої руки ринку» у досягненні суспільного інтересу.  Шість років криза волає про інший висновок: егоїзм та «рука ринку» душать людство, якщо немає мудрого серця і розумної голови.

Ще питання, хто буде суверенним регулятором господарства майбутнього: держава, ТНК, наддержавні утворення? Яка буде грошова фінансова система майбутнього, які будуть їхні принципи і яке їх призначення? Яке місце займуть у них (і чи займуть):  позиковий процент, часткове резервування, приватні банки? 

***

Випробування неймовірне. Людство потребує чесного, сміливого, спокійного погляду на життя. Випробування ніколи не бувають вище наших сил. Ніколи. Бог милостивий.

Вчені, у відповідності з теорією хвиль  М. Кондратьєва, очікували в 2001 році  початок світової економічної кризи перевиробництва, схожої на «Велику депресію» 1929-1933 років.  В тому році  криза не розпочалася. Деякі  нобелевські лауреати з економіки вже почали говорити, що  світова економіка вступила в безкризовий період.   Але прийшов  2007-й, а з ним і іпотечна криза в США, яка запустила спусковий механізм  світового економічного  розладу. 

    Включення в глобальний ринок  території колишнього СССР та його  сателітів, з їхніми ресурсами і населенням, а також розпочата «війна з тероризмом», як відповідь на зруйновані в 2001 році будівлі Світового торгівельного центру, дозволили відтермінувати початок кризи на шість років.

Постсоціалістичні  країни, отримавши кредити від розвинутих країн Заходу,   розпочали активно споживати в борг товари, вироблені економіками, в першу чергу цих країн.  А національні господарства  пострадянських країн  сильно постраждали  від їхнього включення в глобальний ринок і опинилися відкинутими в своєму розвитку  на десятиліття, нагадуючи собою економіки, зруйновані війною.   Проте додатковий прокредитований попит населення  цих країн  забезпечив збут      вироблених товарів міжнародними корпораціями, економіками  розвинутих країн,  і тим самим  відтерміновував  світову кризу перевиробництва,  але не міг їй запобігти.

Нових  ресурсних ринків, за рахунок  всотування  яких можна було б залучати природні та інші ресурси  за заниженими цінами у глобальну економіку     вже  немає. Абсорбування нею  нових  ринків збуту завершилося з банальної причини – їх  на Землі не залишилося. Уже весь світ з його ресурсами і населенням  втягнутий в глобальну економіку. 

  Перед кризою 2007 року люди, підприємства, банки і країни, як  суб‘єкти споживання, знаходилися в боргах, які  вони  не  здатні були обслуговувати через перевищення їхніх витрат над доходами. Криза перевиробництва, з її   уповільненням зростання економік, а то й рецесією ще більше зменшує доходи цих суб‘єктів.   Щоб   розпочати   розбирати   боргову піраміду,  названі суб‘єкти  мусять   почати отримувати більші ніж вчора доходи і прибутки. А щоб  необхідного рівня   доходи з‘явилися -  необхідно більше  виробляти і, далі, більше  продавати. Але  світовий ринок не має платоспроможного попиту на існуючу пропозицію, не говорячи вже про додатково вироблені товари. Кредити під споживання, що раніше стимулювали зростання економік, тепер давати вже  недопустимо.  Бо, з одного боку,  споживачі  не здатні обслуговувати і ті борги, які в них є. А з іншого, - таке кредитування несе в собі світову  гіперінфляцю. Таким чином, глобальна економіка, якщо вона буде  залишатися вірною собі,  не зможе  в принципі  подолати системний  розлад, що виник в 2007 році і тягнеться до цих пір. Цей розлад також не може не наростати.

Якісною особливістю  теперішньої  кризи є її глобальність. В світі немає жодної країни чи регіону, які б не відчували на собі  її загрозливих   наслідків. Криза  прояснює той факт, що ефективність західних економік базувалася не стільки на їхніх новітніх технологіях, хоча і на них, скільки на  використанні за низькими цінами природних  і  трудових  ресурсів  відсталих регіонів Землі з допомогою цих технологій.  Радикальне погіршення  стану  базових активів, які належать всьому людству: повітря, води, ґрунтів – прямий наслідок фундаментальних  прогріхів  економічної системи, що утвердилася у світі. Один з очевидних наслідків.

 Отже,  в наш час не залишилося такого регіону на Землі, такого ринку, який міг би надати, за рахунок погіршення свого власного економічного і екологічного стану,   допомогу глобальній економіці і зняти смертоносну для неї  проблему боргів і перевиробництва.  А навіть якби і був - то ця допомога лише відтягнула б колапс  ще на декілька років, але не зняла би її.   

 В межах  пануючої економічної парадигми виходу з цієї економічної кризи у людства не має, бо  світова економіка століттями  поставала, зростала, долала  кризи  завдяки  розширенню ринків збуту, абсорбції їх. Нинішня глобальна економіка, частиною якої є й українське господарство, увійшла в стан деградації, що ми і спостерігаємо  вже протягом шести  років. 

Наявна  світова криза  є викликом людству, викликом на рівні життя і смерті, чого   не хочуть сприймати навіть  кращі серед  керівників розвинутих держав.   Канцлер Німеччини Ангела Меркель, наприклад,   говорила про  те, що криза буде ще  десять років. Ніхто з них не може (не хоче) сказати, що джерело  виходу з неї  може бути лише  в фундаментально нових засадах  господарювання. Іншого виходу немає. 

 Криза має той позитив, що  висвітлює хиби   базових постулатів класичної  капіталістичної політекономії: природні  ресурси Землі безмежні; зиск є місією економічної діяльності, а  егоїстичний економічний інтерес  кожного працює на суспільний інтерес.

Криза    відкриває, прояснює   чесно мислячим  сучасникам фундаментальні помилки, яких людство раніше  рішуче  не бажало   помічати, хоч  життя  і окремі   вчені на них вказували. Не хотіло, бо  визнання цих помилок  вимагало   радикальної зміни суті і смислу  економічної діяльності, яка разом з багатством стала  найвищою цінністю людства, і  яка  підім‘яла всі інші цінності під  себе. Існує необхідність розвороту свідомості людей і людства на 180 градусів від мамони до Творця, що, мабуть, без глобального потрясіння не є можливим.  

 Глобальна економічна криза відкриває очі на те, що:

1) природні ресурси обмежені,  про що свідчить не лише   явне  зменшення запасів  невідновлюваних  корисних копалин,  падіння якості повітря, води і ґрунтів але й очевидний  експансійний, глобальний,  нічим не обмежений характер економічної діяльності людства, який  став актуальною загрозою довкіллю, здоров‘ю і життю людей;

2) спокуслива гонитва за зиском  породила і поширила   в світовому масштабі хижацьке ставлення до природних ресурсів, фальсифікацію товарів, спекуляцію, лихварство, вибудувала найвищу в історії людства піраміду… сміття, і таку ж  боргову піраміду, обвал якої нас очікує в скорому майбутньому;

 3)  тепер людство розплачується    руйнацією будівлі світової економіки   за   хибне  покладання на «невидиму руку ринку», яка  наче б то добре діє і без  свідомої участі людської спільноти, розплачується за небажання  бачити справжню причину економічних криз –  жадібність, гонитву за зиском.

Ми живемо в час народження нової філософії господарської діяльності, нової економічної теорії. Хоча чому нової?  Можливо нас чекає переосмислення тих економічних вчень, які були відкинуті класичною економічною теорією.

 Існує живий зв‘язок наукової думки про інші засади організації господарства від  Аристотеля, з його поділом економіки на дві, Франсуа Кене, фізіократів, через С.Подолинського, В. Вернадського до  М. Руденка. Ця думка пульсує  і в Україні, спонукаючи до наукового пошуку відповідей на  виклик, поставлений життям  перед світом і  нашою країною.