Новини фінансового сектору

Першим заступником міністра закордонних справ України призначено Антона Бутейка, який у вересні 2003 року подав у відставку з посади посла України в Румунії на знак протесту проти політики минулого режиму, зокрема проти втягнення України Урядом Л.Кучми – В.Януковича в “Єдиний економічний простор” (ЄЕП).

Указ про нове призначення підписав Президент України Віктор Ющенко.

Антон Бутейко - один з найбільш досвідчених українських дипломатів. У 1995-1998 роках він був першим заступником міністра закордонних справ України, у 1998-1999 роках - послом України в США. Послом у Румунії був призначений у грудні 2000 року.

З грудня 2003 року Антон Бутейко обіймав посаду Віце-президента Асоціації українських банків та начальника Управління з міжнародних відносин.

Довідково:

Бутейко Антон Денисович, освіта вища, у 1974р. закінчив Київський університет ім. Т.Шевченка, факультет міжнародного права, юрист-міжнародник, перекладач-референт англійської мови.
У 1974-1978рр. – аташе, 3-й секретар, 2-й секретар відділу міжнародних організацій, у 1978-1980рр. – 1-й секретар генерального секретаріату МЗС УРСР, помічник Міністра.
У 1980-1986рр. – співробітник Секретаріату ООН (правове обслуговування багатосторонніх переговорів держав), м.Нью-Йорк, США.
У 1986-1990рр. – радник відділу міжнародних організацій.
У 1990-1991рр. – начальник договірно-правового відділу МЗС УРСР.
З грудня 1991р. по вересень 1994р. – Радник Президента України, керуючий службою Президента України з міжнародних питань.
З жовтня 1995р. по листопад 1998р. – перший заступник Міністра закордонних справ України, Уповноважений Кабінету Міністрів України у справах європейської та євроатлантичної інтеграції України.
Народний депутат України ІІ-го скликання, Голова підкомісії з питань валютного регулювання та державного боргу, Комісія ВРУ з питань фінансів та банківскої діяльності.
Член Президії ВР України, керівник депутатської групи "Центр", член Конституційної комісії України.
З листопада 1998р. по січень 2000р. – Надзвичайний і Повноважений Посол України в США.
З березня 2000р. по лютий 2001р. – Посол з особливих доручень МЗС України.
З лютого 2001 р. – Надзвичайний і Повноважений Посол України в Румунії.
У вересні 2003 р. після підписання Україною угоди про ЄЕП подав у відставку у зв”язку з незгодою з політикою Уряду Л.Кучми – В.Януковича.
З грудня 2003 року - Віце-президент Асоціації українських банків - начальник Управління з міжнародних відносин.
Заступник Голови Української народної партії (УНП).
Дипломатичний ранг – Надзвичайний і Повноважений Посол України. Нагороджений орденами України "За заслуги" ІІІ і II ступенів, орденами Греції, Італії, Мексики та Польщі.
Володіє англійською, французською та російською мовами.

Прес-служба Асоціації українських банків

Проводиться у рамках реалізації суспільного проекту “Значення об”єктивності інформації ЗМІ про банки і банківську систему для їх стабільного функціонування”.
 
Ініціатори “круглого столу”: Асоціація українських банків, Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, Комітет з питань свободи слова та інформації.
 
Призначення “круглого столу”: виробити принципи інформування суспільства про фінансовий стан окремого  банку і системи в цілому з урахуванням специфіки їх діяльності.
 
Цілі “круглого столу”:

1. Сформулювати ключові проблеми у взаємовідносинах між банками і суспільством через ЗМІ, обговорити, проаналізувати ситуацію, обмінятися пропозиціями, досвідом тощо.
2. Показати особливість інформування через ЗМІ про стан окремих банків та банківської системи для суспільства.
3. Обговорити відповідальність банків, представників влади і ЗМІ за поширення недостовірної інформації.
4. Показати негативний вплив влади на стосунки банківської системи і ЗМІ та поширення неякісної інформації.
5. Накреслити шляхи покращення системи взаємодії та співпраці банків і ЗМІ.
6. Обговорити необхідність внесення змін до чинного законодавства щодо неприпустимості поширення недостовірної інформації про банки та банківську систему і встановлення відповідальності за такі протиправні дії.

Теми обговорення:

1. Взаємостосунки влади, банків і ЗМІ: як було, як є, як має бути.
2. Проблеми і особливості висвітлення через ЗМІ банківської діяльності.
3. ЗМІ, влада, банки: відповідальність перед суспільством за поширення недостовірної інформації про стан окремих банків та банківської системи в цілому.

Учасники “круглого столу”: Національний банк України, Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності, Комітет з питань свободи слова та інформації, Асоціація українських банків, комерційні банки, народні депутати України, представники громадських організацій, провідні ЗМІ.
 
Місце проведення “круглого столу”: Асоціація українських банків (м. Київ, вул. М.Раскової, 15, 7-й поверх, ауд. 710)
 
Час проведення “круглого столу”: 29 березеня 2005 року, вівторок, з 14.00 до 16.30.
 
 
Акредитація для журналістів обов"язкова. Про Вашу участь просимо завчасно повідомити прес-службу АУБ за ел-адресою: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або за тел. 559-31-76.

www.aub.com.ua

«ЗМІ – банки: пошук оптимізації стосунків у контексті суспільної відповідальності сторін» - така тема «круглого столу», який відбувся в АУБ. З ініціативою про його проведення виступили Асоціація українських банків, Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, Комітет з питань свободи слова та інформації.

Участь у “круглому столі” взяли народні депутати України Сергій Кіроянц та Сергій Правденко, голови правлінь комерційних банків Сергій Мещеряк (Укрінбанк), Юрій Яременко (АКБ “Старокиївський”), Артур Криклій (Інтербанк), Леонід Мілевський (Укрпрофбанк), Президент АУБ Олександр Сугоняко, Віце-президент АУБ Антоніна Паламарчук, Голова Незалежної Асоціації телерадіомовників, член Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення Тетяна Лебедєва, Голова Ліги економічних журналістів Геннадій Гармаш, директор ГО „Телекритика” Галина Усатенко, редактори і журналісти економічних ЗМІ Ігор Каневський (Бізнес), Юрій Лацис (Экономические Известия), Дмитро Кошовий (Інтерфакс-Україна) та інші.

Під час “круглого столу” відбувся відвертий діалог між представниками комерційних банків, ЗМІ, громадських організацій та народними депутами. Учасниками було сформульовано ключові проблеми у взаємовідносинах між банками і ЗМІ, обговорено існуючі проблеми, показано особливість інформування через ЗМІ про стан окремих банків і банківської системи для суспільства.

Представники банків на конкретних прикладах показали негативний вплив влади на стосунки банківської системи і ЗМІ та поширення через ЗМІ неякісної, упередженої або недостовірної інформації про них, наголосили на відповідальності сторін за поширення такої інформації, протиправності та неприпустимості подібних дій.

В ході обговорення учасники відзначили корисність проведення “круглих столів” за участю банків та ЗМІ з метою накреслення шляхів покращення системи їх взаємодії та співпраці, вироблення принципів інформування суспільства про фінансовий стан окремого банку і системи в цілому з урахуванням специфіки їх діяльності. За пропозицією представників банків практику проведення таких “круглих столів” буде продовжено.

За словами Президента АУБ Олександра Сугоняко, необхідно виробити принципи інформування. Зараз про банк дозволено говорити будь що. Наслідок – шкода не тільки банку, але національній банківській системі, клієнтам банків, суспільству і державі в цілому. Особливість діяльності банків полягає в тому, що достатньо через ЗМІ суспільству підкинути незначну порцію неякісної, упередженої чи недостовірної інформації про їх діяльність, як це одразу загрожує стабільності цілої банківської системи та економіки країни.

Штучне нагнітання паніки та спроби підірвати довіру до банків – це злочин, який має негативні наслідки перш за все для суспільства, держави. Будь-яка банківська система опиниться неліквідною, якщо одночасно до банків прийдуть всі клієнти за своїми вкладами. Які це матиме наслідки для держави здогадатись не важко. Відповідальність тут ключове поняття. ЗМІ, влада, банки несуть рівну відповідальність перед суспільством за поширення недостовірної інформації про стан окремих банків та банківської системи в цілому. А отже всі три сторони мають однаково шукати шляхи оптимізації стосунків саме в контексті суспільної відповідальності.

Прес-служба
Асоціації українських банків

5-6 квітня у Москві в Колонній залі Будинку Профспілок відбувся XVI-й З'їзд Асоціації російських банків (АРБ). На З'їзді була присутня делегація Асоціації українських банків на чолі з її Президентом Олександром Сугоняко.

У З'їзді АРБ взяли участь представники Уряду Російської Федерації, Голова Центрального Банку РФ, перші заступники Голови ЦБ РФ, депутати Державної Думи РФ, керівники комерційних банків, представники корпоративних, суспільних і політичних організацій.

На З'їзді було розглянуте питання підвищення конкурентноздатності банківської системи Російської Федерації. Стратегія розвитку банківської системи РФ до 2008 р. була затверджена Центральним банком Росії і прийнята Урядом в день З’їзду, 5 квітня 2005 р. У її розробці активну участь взяла Асоціація російських банків.

Банкіри висловили стурбованість ситуацією, яка склалася на ринку банківських послуг Російської Федерації. Іноземні банки, які працюють на цьому ринку, є більш потужними і забезпечують собі найкращу клієнтуру російських банків серед платоспроможних експортно-імпортних підприємств.

На З’їзді було поставлене важливе питання: “Бути чи не бути національній банківській системі Росії?”. Доповідачі ствердно і одностайно відповіли на це питання.

З’їзд також визначив шляхи покращення функціонування банківського середовища, серед яких:

• Проведення капіталізації (здійснення докапіталізації банківської системи);
• Визначення показника рівня адекватності капіталу;
• Проведення заходів на законодавчому рівні, які забезпечать права кредиторів (банків) щодо 100%-ого повернення боржниками запозичених коштів;
• Створення бюро кредитних історій;
• Перехід банківської системи Росії на міжнародні стандарти та звітність.

За словами Президента АУБ Олександра Сугоняка: “Проблеми, окреслені Асоціацією російських банків, є характерними і для банківської системи України. Це і проблема капіталізації, і прозорість власників, і корпоративне управління. Приємно відмітити, що банківській системі України вже вдалося вирішити питання із захистом вкладників. Фонд гарантування вкладів почав свою роботу з 1998 року. У січні того ж року Україна перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності. Протягом 2003-2004 рр. були внесені поправки в нормативно-правову базу, спрямовані на захист прав кредиторів, а Національний банк України зняв всі нормативні перепони на шляху проведення капіталізації”.

Прес-служба
Асоціації українських банків

18 квітня 2005 року відбулася зустріч представників комерційних банків, НБУ та АУБ з Міністром фінансів України Віктором Пинзеником.

В зустрічі взяли участь: голови правлінь комерційних банків, переший заступник Голови НБУ Анатолій Шаповалов, Президент АУБ Олександр Сугоняко, Президент КБС Леонід Черновецький, відповідальні працівники АУБ.

На нараді було розглянуто питання впровадження завдань, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”, спрямованих на творення надійних та прозорих ринків фінансових послуг як основного джерела внутрішніх інвестиційних ресурсів, створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасникам ринків з урахуванням інтересів кожного окремого громадянина та суспільства в цілому, сприяння розширенню безготівкових розрахунків та ефективного управління бюджетними коштами.

Відбулася конструктивна розмова чільного представника влади з банківською громадськістю. Міністр розповів учасникам наради про завдання і перспективи розвитку фінансового ринку у зв’язку із прийняттям і виконанням державного бюджету країни.

Міністр відзначив, що збільшені доходи громадян підуть в економіку, наприклад, через фінансування капітального будівництва. „Це чудовий сигнал, з якими сегментами ринку треба працювати, - підкреслив Віктор ПИНЗЕНИК, - Політика Уряду полягає в тому, щоб такі сигнали були постійними. Уряд дає орієнтири банкам, куди необхідно вкладати гроші”. Віктор ПИНЗЕНИК повідомив, що в новому Бюджеті Уряд планує, зокрема, здешевлювати кредитування у вугільному секторі, здешевлювати кредити селу.

Асоціація українських банків рекомендує знайомитись з веб-сайтом Міністерства фінансів (www.minfin.gov.ua), на якому детально викладена інформація з цього питання.

На зустрічі виступили: п. Дубілет О.В. – Голова Правління АКБ “Приватбанк”, п. Тимонькін Б.В. – Голова Правління АКБ “Укрсоцбанк”, п. Шаповалов А.В. – перший заступник Голови НБУ, п. Чернівецький Л.М. – Президент КБС, п.Чемерис Є.С. – заступник Голови КБ “Каліон-банк”, п. Сугоняко О.А. Президент АУБ.

В своєму виступі Президент АУБ п.Сугоняко О.А. зупинився на наступних питаннях:

1. Новий Уряд України не здійснює роботу з роз’яснення суспільству своєї політики. Тому його дії сприймаються громадськістю неадекватно, а іноді і в спотвореному вигляді через роботу “дружніх” владі ЗМІ. Необхідно більш тісне і відкрите спілкування влади з народом. Згадайте, що робив П.Ерхард в Німеччині в 1948 році – він спілкувався з народом.
2. АУБ вітає ідею Мінфіну щодо проведення тендерів на виконання банками зарплатних проектів бюджетних установ.
   З метою недопущення зловживань і корупції запропонував включити до складу комісії з відпрацювання умов конкурсу представників АУБ як інститут, що керується принципами.
3. ДСО при МВС є найбільшою господарською структурою, в якій практично зливаються бізнес і влада. Треба ліквідувати монополію ДСО на володіння зброєю. Просив Мінфін підтримати у ВРУ законопроект № 3223, яким передбачається надання банкам право на озброєну охорону майна та коштів. З діючим вітчизняним законодавством про зброю Україну в Європу ніхто не пустить.
4. Проблема масових електронних платежів. Понад 42 млрд. грн.. грошей знаходиться поза банками і завдання полягає в тому, щоб зменшити частку готівки в грошовому обігу. Лінія Мінфіну на збільшення безготівкових розрахунків банківською системою підтримується. Президент АУБ нагадав, що є державна програма НСМЕП, яка розроблена за ініціативою НБУ і потребує виконання. Він звернувся до Міністра фінансів про підтримку і сприяння реалізації цієї програми Урядом.
5. Капіталізація банківської системи. Капітал банку по суті є тим показником, що регламентує нарощення обсягів активних операцій банку для задоволення потреб економіки та обмежує ризики діяльності із залученими коштами. Резерви сприяння капіталізації банків за рахунок удосконалення нормативної бази НБУ уже практично вичерпані. Тому це питання набуває загальнодержавного значення і потребує урядового розуміння і підтримки.
   Вирішенню цієї проблеми сприяло б:
   - законодавче врегулювання питання легалізації капіталу;
   - звільнення (часткове) від оподаткування інвестицій в банківський сектор;
   - спрощення процедури реєстрації збільшення статутного капіталу банків;
   - захист прав акціонерів міноритаріїв та збільшення їх долі в статутному капіталі банків;
   - підвищення прибутковості банківської діяльності;
   - запуск ринку капіталу та ринку цінних паперів.
6. Про філії іноземних банків. В Україні немає ніяких законодавчих та нормативних обмежень щодо відкриття банків з іноземних капіталом. Зараз на українському ринку працює 10 банків із 100% іноземним капіталом і понад 30 банків, в складі статутного фонду яких бере участь іноземний капітал.

Ми виступаємо проти необмеженого відкриття філій іноземних банків, оскільки їх діяльність на українському фінансовому ринку не підпадає під діючі вимоги регулювання банківської діяльності, вони будуть діяти в нерівних конкурентних умовах в порівнянні з українськими банками. В Україні невизначений механізм реалізації захисту інтересів вітчизняних вкладників та інвесторів в банках-нерезидентах.

Прес-служба
Асоціації українських банків

Відбулося засідання Оргкомітету по створенню бюро кредитних історій, в якому, крім банкірів, взяли участь представники Міністерства фінансів України та Національного банку України.

На засіданні розглянуті підсумки проведеної організаційної роботи по створенню бюро. 26 банків надали документи для реєстрації їх в якості засновників бюро кредитних історій, в тому числі Асоціація українських банків, Укрсоцбанк, Аваль, Укрсиббанк, Райффайзенбанк, ПУМБ, Надра та інші.

Як відмітила Віце-президент Асоціації українських банків Антоніна Паламарчук, яка є Головою Оргкомітету, на сьогодні є ще кілька банків, які бажають виступити співзасновниками. Їм буде надана така можливість, якщо вони встигнуть своєчасно передати необхідні документи до Оргкомітету.

У зв’язку з бажанням представників страхового сектору взяти участь у створенні та роботі бюро кредитних історій, прийнято рішення провести зустрічі з декількома страховими компаніями і, у разі підтвердження їх бажання відповідними рішеннями, надати їм можливість виступити співзасновниками бюро.

Оргкомітет визначив дату проведення Установчих зборів – 2 червня 2005 року.

На засіданні також розглянуті пропозиції міжнародних компаній-власників кредитних бюро щодо співпраці і їх можливої участі у капіталі бюро кредитних історій, що створюється банками в Україні.

Оргкомітет вважає таку співпрацю корисною для розвитку кредитного бюро в Україні і планує в подальшому проведення переговорів з представниками таких компаній по визначенню напрямків співпраці.

Прес-служба
Асоціації українських банків

ДОВІДКА

про роботу законодавчого і нормативного регулювання

банківської діяльності

І. УПРАВЛІННЯ ПО ЗВЯЗКАХ З БАНКАМИ

В січні-квітні 2005 року Асоціація українських банків продовжувала роботу з удосконалення банківського законодавства.

•         З метою недопущення кризових явищ в банківському секторі Асоціацією були підготовлені та передані до Національного банку України пропозиції щодо:
• -         законодавчого надання НБУ повноважень на встановлення мораторію на дострокове повернення банківських вкладів (законопроект щодо внесення змін до Цивільного Кодексу України);
• -         включення до функцій НБУ права на здійснення заходів з метою недопущення банківської кризи, порядку розробки та затвердження антикризової програми та покриття можливих збитків від її реалізації (проект змін до ЗУ Про Національний банк України).

Зазначений законопроект Асоціацією доведений до розгляду банками.

Узагальнені пропозицій банків будуть враховані при підготовці Звернення до народних депутатів України при проведенні парламентських слухань Про хід виконання заходів щодо вступу України до СОТ, що заплановані на 10.05.05.

Протягом І-го кварталу 2005 року Асоціацією продовжувалася робота з банками та НБУ щодо удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють банківську діяльність.

Постанова Правління НБУ 443.

За ініціативою АУБ створеною в НБУ робочою підгрупою Банківський нагляд та регулювання розглянуті пропозиції банків щодо внесення змін до порядку визначення та регулювання діяльності спеціалізованих ощадних банків.

За результатами обговорення досягнуті домовленості щодо наступних змін:

• Ш     до розрахунку співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку буде прийматися загальна сума пасивів банку (за виключенням міжфілійних розрахунків). Тобто, врахована пропозиція банків щодо виключення вимоги з врахування до розрахункової суми пасивів пасивного сальдо за міжбанківськими кредитами, депозитами і кореспондентськими рахунками;
• Ш     вносяться наступні зміни до розрахунку нормативів для спеціалізованих ощадних банків:
• -         відміняється вимога щодо підвищеного розміру мінімального значення нормативу миттєвої ліквідності (30%). Для ощадних банків діятиме загальна вимога мінімального значення нормативу Н4 не менше 20%;
• -         максимальні значення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) пропонується встановити в наступному порядку:
• o       не   більше   ніж   20   відсотків   -   для   банків,   які   мають співвідношення середньоарифметичних  залишків  за   вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку у розмірі від 50%-60%;
• o       не   більше   ніж   15   відсотків   -   для   банків,   які   мають співвідношення середньоарифметичних   залишків  за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку у розмірі від 60%-70%;
• o       не   більше   ніж   10   відсотків   -   для   банків,   які   мають співвідношення середньоарифметичних  залишків  за   вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку у розмірі від 70%-80%;
• o       не   більше    ніж   5 відсотків   -   для    банків,   які    мають співвідношення середньоарифметичних  залишків   за   вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку у розмірі більше ніж 80%.

Також на засіданні робочої підгрупи підтверджена позиція НБУ щодо незастосування підвищених нормативів до спеціалізованих ощадних банків до внесення погоджених змін до Інструкції Про порядок регулювання діяльності банків в Україні.

В теперішній час проект змін до Інструкції підготовлений Департаментом банківського нагляду та знаходиться на погоджені в Юрдепартаменті, після чого буде поданий на розгляд Правлінню НБУ.

Постанова Правління НБУ 411.

За ініціативою АУБ на обговорення робочої підгрупи Банківський нагляд та регулювання винесені пропозиції банків щодо зміни порядку формування резервів на покриття кредитних ризиків (Постанова Правління НБУ 411).

За результатами обговорення НБУ було принципово погоджено врахування значної частини пропозицій банків. Зокрема, погоджено:

• Ш     зміни до таблиці врахування забезпечення при розрахунку резерву (п.7.1.3.):
• -         підвищення до 90% рівня врахування майнових прав на депозити в валюті, що не є однорідною до валюти кредиту;
• -         виключення розподілу коефіцієнтів врахування нерухомого майна житлового фонду за валютними кредитами в залежності від терміну кредитування;
• -         виключення розподілу коефіцієнтів врахування майнових прав на майбутнє нерухоме майно житлового фонду в залежності від валюти кредиту;
• Ш     зміни до таблиці норм резервування (п.8.1.):
• -         погоджено встановлення єдиних нормативів резервування від кредитів в національній та іноземній валюті для наступних категорій:
• o       стандартна 1%;
• o       під контролем 5%.

Продовжується дискусія з НБУ щодо:

• -         розповсюдження на майнові права на міжбанківські кредити за операціями СВОП порядку врахування при розрахунку резерву, аналогічного врахуванню майнових прав на міжбанківські депозити;
• -         подовження строку на доформування резервів до 01.10.05.

Застосування показників системи раннього реагування

На прохання банків Асоціація українських банків звернулася до Голови Національного банку України п.Стельмаха В.С. з приводу проблемних ситуацій, що виникають між банками та територіальними управліннями НБУ у звязку із застосуванням показників системи раннього реагування.

Для підвищення порозуміння між банками та НБУ Асоціація українських банків в своєму листі просила надати на розгляд банкам методику розрахунку показників системи раннього реагування.

В листі НБУ від 02.03.2005 р. 42-212/483-1983 Національний банк не погодився з пропозицією АУБ щодо надання Методики. Разом з тим в цьому листі зазначається, що система раннього реагування не є підставою для застосування заходів впливу та створена виключно для внутрішнього використання службою банківського нагляду Національного банку України.

При цьому, Національним банком України проведена робота з територіальними управліннями щодо неможливості використання значень показників раннього реагування як підставу для застосування заходів впливу до банків.

Зміст листа НБУ доведений до відома банків листом АУБ   04-09/0207  від  10.03.2005 року.

Робота над проектами нормативних актів.

Протягом січня-квітня Асоціацією доведені на розгляд банків та узагальнені пропозиції до наступних підготовлених НБУ проектів змін до нормативно-правових актів:

• -         Положення НБУ Про планування та порядок проведення інспекційних перевірок;
• -         Інструкції НБУ Про порядок регулювання діяльності банків в Україні;
• -         Інструкції НБУ Про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах;
• -         Положення Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами;
• -         Інструкції НБУ Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті;
• -         Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків;
• -         Правил організації статистичної звітності, що подаються до НБУ;
• -         Постанови Правління НБУ Про цілі і завдання НБУ на 2005 рік;
• -         проекту Постанови НБУ Про підходи до впровадження Базеля- 2.

Узагальнені пропозиції банків передані для розгляду відповідним департаментам Національного банку України.

ІІ. УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ

1. Законодавче регулювання

Охорона

АУБ підготовлено та передано народним депутатам України Звернення щодо необхідності прийняття змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" в частині надання банкам права використовувати вогнепальну нарізну зброю для здійснення охоронних функцій  (Законопроект 3223).  (Лист до народних депутатів  10-06/0211 від 10.03.2005)

Дане питання уже не перший рік опрацьовується Асоціацією. Законопроект прийнятий у першому читання у 2004 році, наразі виносився на друге  читання, але не розглядався.

АУБ вважає питання прийняття зазначеного законопроекту важливим для банківської системи України, таким, що надасть банкам можливість здійснювати охорону свого майна та майна клієнтів якісно і економічно.

Також Асоціація розглянула законопроект (реєстраційний 5133) схожого змісту народного депутата Л.Черновецького, який взяв за основу законопроект 3223, та направила до ВРУ та Національного банку своє бачення з цього питання. На думку Асоціації більш доцільним є наразі зосередитись на прийнятті законопроекту 3223, який уже підготовлений до другого читання.   (Листи 10-06/0180 від 01.03.2005,  10-07/0181 від 01.03.2005).

У продовження своєї роботи, направленої на удосконалення існуючої системи охорони банків, Асоціація підготувала та направила листа до Міністра внутрішніх справ п. Луценка Ю.В. з проханням сприяти виключенню факту заняття міліцією підприємницькою діяльністю, прийняттю Законів "Про охоронну діяльність", "Про зброю", а також підтримати прийняття у другому читанні вищезгаданого законопроекту 3223 (лист 10-06/0214 від 14.03.05). Отримана відповідь, яка уже направлена банкам.

У звязку з тим, що від банків надійшли відомості про нову хвилю підвищень вартості послуг ДСО на початку 2005 року, проведене опитування банків про отримання ними у 2005 році пропозицій від ДСО про підвищення ціни охорони. Інформація від банків узагальнена і буде використана для подальшої роботи з ДСО, МВС та НБУ по цьому питанню.

Банківські метали

В продовження розгляду проблеми, що виникла у банків наприкінці вересня 2004 року в звязку з розясненнями, які викладені в листі Державної митної служби від 22.09.2004  25/4-14-34/11541-ЕП, внаслідок якого з придбаних за кордоном банківських металів почали стягувати ввізне мито, Асоціація підготувала та направила лист уже до нового керівництва держави (на імя Першого віце-премєр-міністра п. Кінаха А.К.).

В своєму зверненні Асоціація просила сприяти відкликанню Держмитслужбою свого листа як такого, що приносить шкоду державі, та ініціювати від Уряду України внесення змін до Закону України "Про Єдиний митний тариф", що врегулює це питання на законодавчому рівні. (Лист 10-06/0153 від 23.02.2005).

Криптозахист

Надані пропозиції НБУ з обрунтуванням внесення зміни до чинного законодавства щодо порядку ліцензування використання та експлуатації засобів криптозахисту та криптосистем у банківських установах.

Чинне законодавство з питання криптозахисту інформації є непослідовним і суперечливим та не враховує особливостей роботи банківської системи.

Пропонується передати НБУ здійснення функцій ліцензування діяльності, що повязана з використанням та експлуатацією засобів криптозахисту та криптосистем у банках. Зараз це здійснюється  Департаментом спеціалізованих телекомунікаційнх систем та захисту інформації СБУ, що спричиняє необрунтований тиск на банки з боку регіональних управлінь МВС та НБУ.

Запропоновано Нацбанку включити це питання на розгляд робочої групи, яка опрацьовує пропозиції вдосконалення нормативно-правових актів НБУ.

2. Нормативне регулювання

Валютне регулювання

Проблемні питання щодо зазначеного порядку виявилися майже одразу після прийняття Національним банком нової Постанови (Постанова Правління НБУ від 14.10.2004 року 482 "Про затвердження Положення про порядок здійснення в грошовій формі іноземних інвестицій в Україну та повернення іноземному інвестору його інвестицій, а також репатріації прибутків, доходів, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні") та введення її в дію.

У 2004 році Асоціацією були надіслані пропозиції змін тексту Положення.

У 2005 році Асоціація українських банків надіслала до Національного банку України ряд листів із пропозиціями: - продовжити засідання робочої групи з удосконалення зазначеного Положення (лист 10-07/0063 від 03.02.2005), - розглянути взагалі доцільність дії Положення (лист 10-07/0087 від 09.02.2005), - про відміну Положення (лист 10-09/0106 від 10.02.05р.) - узагальнені зауваження до підготовлених Нацбанком змін до Положення (лист 10-07/0167 від 24.02.2005).

Брали участь у засідання робочої групи з удосконалення зазначеного Положення.

За період січня - квітня 2005 року Асоціація також надсилала до Національного банку листи із пропозиціями:

- розглянути питання відміни пунктів обміну валют на агентських угодах, недоцільності встановлення межі продажу фізичним особам готівкової валюти у пунктах іноземної валюти (лист 10-07/0115 від 15.02.2005);

- розглянути питання можливості надання права керівникам безбалансових відділень (які функціонують за межами міста, в якому знаходиться банк, філія) затверджувати курс купівлі-продажу іноземних валют за своїм підписом та скріпляти печаткою відділення (листи 10-07/0121 від 15.02.2005 р. та 10-07/0297 від 04.04.2005).

Інкасація

Після прийняття змін (наприкінці 2004 року) до Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банку була встановлена нова норма про те, що під час чергування в підрозділах перевезення валютних цінностей та інкасації коштів та перебування на маршрутах інкасації коштів незалежно від обсягів носіння індивідуальних засобів захисту (бронежилетів, шоломів) працівниками підрозділу є обовязковим.

Асоціація в своєму листі до НБУ пропонує зазначити, що використання шоломів при здійсненні банківських операцій не є обовязковим, але їх можуть використовувати підрозділи інкасації та перевезення валютних цінностей залежно від складності маршрутів, обєктів інкасації і обсягів готівки за рішенням керівника установи банку., оскільки враховуючи значну вагу шолома (близько двох кілограмів), перебування інкасатора в шоломі протягом робочого дня негативно вплине на функції хребта і в подальшому може спричинити погіршення стану здоровя працівника (Лист 10-07/0231 від 18.03.2005).

Фінмоніторинг

Банки та їх структурні підрозділи самостійно або на запит Держкомфінмоніторингу надають великі обєми оцифрованої інформації каналами електронної пошти НБУ, що призводить до значних витрат з боку банків. Рівень місячних витрат окремих банків може перевищувати 6 тис. грн. АУБ узагальнила інформацію, отриману від банків стосовно витрат, що повязані з наданням інформації Держкомфінмоніторингу та запропонувала НБУ розглянути питання  щодо розподілу витрат між державою та банками в цьому напрямку.

На наше звернення НБУ пропонує банкам самостійно узгоджувати альтернативні канали надання інформації фінмоніторингу.

Асоціацією опрацьовується питання надання цієї інформації у шифрованому вигляді через Інтернет. Для цього нами пропонується внести зміни до нормативних документів НБУ та Державного комітету фінансового моніторингу про удосконалення шляхів та методів передачі інформації від банків.

ІІІ. УПРАВЛІННЯ ОПОДАТКУВАННЯ БАНКІВ

   Одним із важливих аспектів своєї діяльності Асоціація вважає вдосконалення податкового законодавства і провела за звітний період значну роботу у цьому напрямку.

Фахівці АУБ працювали в робочій групі Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності та брали участь у засіданнях Комітету при обговоренні наступних проектів Законів України. 

  Закон України  Про Державний бюджет України на 2005 рік 2285 від 23 грудня 2004 року.

Асоціація при розгляді законопроектукатегорично виступала проти втручання у податкове законодавство шляхом прийняття податкових норм у Законі Про оподаткування прибутку підприємств, оскільки втручання в податкове законодавство України суперечить Закону України Про систему оподаткування та податковим законам. Крім того, ці зміни, на погляд Асоціації, безсистемно змінюють норми податкового законодавства та погіршують умови господарської діяльності банків.

Зауваження та пропозиції  Асоціації, які були враховані при прийнятті Закону :

щодо  виключення норми законопроекту, якою передбачалось зменшення  нормативів формування страхового резерву відносно сукупного розміру боргових вимог банків згідно з підпунктом 12.2.3 пункту 12.2. статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств з 20 відсотків до 10 відсотків;

щодо недопущення призупинення на 2005 рік норми чинного Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, яка надає право юридичній особі   на  сплату консолідованого податку на прибуток, в тому числі  за раніше прийнятими рішеннями.

Крім того, до вищезгаданого законопроекту  Асоціацією надавались наступні зауваження:

  про неправомірність призупинення на 2005 рік дії підпункту 5.2.2 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, яким визначено, що  витрати, спрямовані на  благодійну діяльність, включаються платником податку до складу валових витрат  у встановленому законом розмірі; 

      щодо неравомірности призупинення на 2005 рік дії другого речення абзацу третього підпункту 7.11.13 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, яким визначено, що до основної діяльності неприбуткової організації включається продаж такою організацією своїм засновникам, членам та учасникам товарів (послуг), які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено таку неприбуткову організацію. Введення цієї норми  спрямовано на обмеження прав неприбуткових організацій при здійсненні ними їх статутної діяльності;

  стосовно неправомірності  введення додаткового податкового періоду для сплати податку на прибуток  за результатами одинадцяти місяців;

щодо неправомірності заборони   для підприємств, які мали відємне значення обєкту оподаткування (балансові збитки) станом на 1 січня 2003 року і не погашені  до 01.01.2005р., враховувати його у зменшення обєкту оподаткування майбутніх періодів;

стосовно  неправомірності збільшення розміру пені на суму додаткового податкового зобовязання, розрахованого внаслідок збільшення валового доходу при виникненні заборгованості за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) відповідно до норм пункту 12.1 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів 2505 від 25 березня 2005 року.(реєстр. 7221 )

 Проект Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів, підготовлений Кабінетом Міністрів України, розглядався Комітетами ВРУ у дуже обмежені терміни, але незважаючи на це, Асоціацією були надані зауваження до Комітетів ВРУ з питань фінансової  і банківської діяльності та з питань бюджету до  всіх норм цього Закону, які стосувалися погіршення умов діяльності субєктів господарської діяльності.  Працівники Асоціації були присутні на всіх засіданнях вищезгаданих Комітетів ВРУ. Депутатами профільного Комітету ВРУ були повністю підтримані зауваження та пропозиції АУБ, але при прийняті Закону Верховною Радою України не всі зауваження до цього Закону були враховані.  

1. У Законі України Про оподаткування прибутку підприємств.

Зауваження та пропозиції Асоціації, які враховані у  Законі:

        платника податку витрат   із страхування, повязаного  із здійсненням         ним господарської діяльності   до розміру, що не перевищу 5% валових        витрат за звітний податковий квартал (пропозиція АУБ врахована частково  - зроблено виключення для медичного, пенсійного та обовязкового страхування);   

Одним із основних питань,  якому Асоціація приділила максимальну увагу при наданні зауважень до проекту закону та відстоюванні інтересів банків, було питання щодо неприпустимості   зменшення нормативів формування страхового резерву відносно сукупного розміру боргових вимог банків з 20 до 10 відсотків.    Депутати Комітету ВРУ з питань фінансів та банківської діяльності  повністю підтримали пропозиції АУБ з цього питання, але,  на жаль, ця норма залишилась у Законі

Крім того, Асоціацією була надана обрунтована  пропозиція щодо нерозповсюдження на банківські установи норми закону, якою передбачено окремо  визначати податок  на прибуток від кожного виду діяльності, що підлягає патентуванню. Ця пропозиція АУБ також розглядалася на засіданні  профільного Комітету ВРУ і була підтримана депутатами Комітету, але не врахована ВРУ при прийнятті закону.

2. До Цивільного Кодексу України

Проектом Закону 7221 були запропоновані зміни до ст. 1074 Цивільного Кодексу України, при  прийнятті яких було б докорінно змінено існуючий судовий порядок обмеження прав клієнта розпоряджатися своїми коштами, що знаходяться на його рахунку. Пропонувалось надати право на таке обмеження за рішенням державного податкового органу про застосування адміністративного арешту активів. Асоціацією було запропоновано виключити цей розділ законопроекту як такий, що суперечить Конституції України, зокрема, ст. 41, ст.124, ст. 22. (Пропозиція Асоціації врахована повністю відповідні зміни до Цивільного Кодексу із проекту Закону були вилучені ).

3 . До Закону України Про державну податкову службу України

 Асоціацією було запропоновано виключити передбачені зміни до вищенаведеного Закону у звязку з тим, що вони негативно вплинуть на розвиток підприємницької діяльності в Україні та звузять обсяг існуючих прав і свобод субєктів господарювання.

Асоціація наполягала на недопущенні зміни діючого порядку здійснення позапланових виїзних перевірок тільки на підставі рішення суду, як це встановлено Законом України від 12.01.2005р. 2322,  на порядок, коли позапланова виїзна перевірка буде здійснюватись за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

Пропозиція Асоціації врахована частково поширено підстави для  здійснення позапланової перевірки, передбачені у ст.11Закону України Про державну податкову службу тільки на окремі випадки, зокрема, це  стосується платників, які подали  декларацію з відємним значенням  ПДВ, яке становить більше 100 тис.грн., та перевірки, передбачені законами про РРО та про виробництво й обіг алкоголю та тютюну.

 АУБ пропонувала виключити норму законопроекту щодо  відміни діючого порядку, коли фінансові штрафні санкції (суми недоїмки), застосовані органами Державної податкової служби, сплачуються платниками податку добровільно або стягуються у судовому порядку (тобто планується відміна судового порядку стягнення). Пропозиція Асоціації врахована і ця норма вилучена із Закону.

Асоціація у наданих зауваженнях до проекту Закону наполягала на недопущенні норми, якою передбачалось вилучити  частину 8 ст. 11-1, відповідно до якої рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів, зупинення операцій на рахунках в установах банків може прийматися лише судом (пропозиція Асоціації врахована).

4. До Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб

У звязку із тим, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб є недосконалим і дуже складним при його застосуванні не тільки для платників податку фізичних осіб, податкових агентів, а і  для самих державних податкових органів, внаслідок чого виникає неоднозначне тлумачення тих чи інших статей Закону, а роз'яснення уповноваженими державними органами надаються несвоєчасно, Асоціація запропонувала  Комітетам  Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності  та з питань бюджету посприяти  введенню до Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України у розділі Про податок з доходів фізичних осіб додаткової норми про зняття податкової відповідальності з податкових агентів терміном на 1 рік у разі, якщо вони самі виправили помилки, які виникли з причин невчасних та неоднозначних роз'яснень компетентних органів.

Асоціація вважає, що дане доповнення до Закону України Про податок з доходів фізичних осіб  є досить суттєвим для платників податків,  враховуючи значні розміри штрафних санкцій (у подвійному розмірі від суми зобов'язання з податку на доходи), передбачені за неперерахування податку до бюджету пунктом 17.1.9 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року 2181, і буде у подальшому наполягати на введенні цієї норми до вищезгаданого Закону.

Враховуючи, що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"  та деяких інших законодавчих актів" ( далі Закон 2505), яким внесені  зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", набуває чинності із дня опублікування, а опубліковано його було 31 березня 2005 року, тобто в останній день податкового періоду, всі зміни передбачені у ньому до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств застосовуються з 1 січня 2005р.

    Асоціація вважає, що  це  є порушенням статті 58 Конституції України, якою визначено "що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують  або скасовують відповідальність особи".

З огляду на вищевикладене  та з метою захисту інтересів банків, Асоціація  5 квітня 2005 року звернулась до КМУ та Комітету ВРУ з питать фінансової і банківської діяльності щодо надання розяснення про застосування змін, внесених до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з 1 квітня 2005 року. Профільним Комітетом ВРУ пропозицію АУБ підтримано і він також звернувся до Уряду щодо  застосування змін, внесених до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, не з 1 січня 2005 року, а з 1 квітня 2005 року.

Закон України Про оподаткування прибутку підприємств

Асоціація українських банків розглянула розроблений Міністерством фінансів України законопроект  Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та  надала свої зауваження до Національного банку України, у яких звернула увагу на недоцільність прийняття запропонованих у вищезгаданому законопроекті  змін, які носять у своїй основі фіскальний характер і погіршують умови діяльності платників  податку на прибуток.

Зауваження АУБ стосувалися щодо:

• -      недопущення обмеження прав платників податку щодо включення понесених витрат, повязаних із виробничою діяльністю, до складу валових витрат. Запропоновані зміни до підпункту 5.2.5   Закону обмежували права платника податку на формування валових витрат у певному звітному періоді . Зокрема, у випадку, коли платник податків, що йде назустріч податковим органам та розраховується по задекларованому на поточний рік податку (наприклад, податку з власників транспортних засобів, земельному податку), був би позбавлений права на віднесення суми фактично сплачених задекларованих зобовязань до складу валових витрат у  періоді такої сплати, враховуючи при цьому, що у більшості випадків авансування бюджету в частині попередньої сплати податків відбувається за настійливим проханням саме податкових органів.
• -      неприпустимості запропонованих змін до підпункту 5.6.3., щодо включення до складу валових витрат тільки витрат на оплату праці, які є заробітною платою,  а також невключення  до складу валових витрат нарахованих, але не виплачених з будь-яких підстав сум оплати праці працівників (депонованих сум).
• -      недопущення виключення із суми активних операцій суми застрахованих кредитів при формуванні банком страхового резерву за рахунок валових витрат.

Вищенаведені зауваження Асоціації українських банків були повністю враховані Національним банком України при наданні пропозицій до вищезгаданого закону до Кабінету Міністрів України.

З метою захисту інтересів банків Асоціація звернулася до Уряду щодо сприяння законному розвязанню важливої для банківської системи України проблеми, створеної діями Державної податкової адміністрації всупереч чинному законодавству України. Питання стосується неправомірності надання ДПАУ податкового розяснення, затвердженого наказом від 22.09.2003 р.  547, що є порушенням Постанови КМУ 494 від 16.05.2001 р., яким затверджено Порядок надання податкових розяснень.

IV. УПРАВЛІННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

1. Законодавство

•         Асоціація спільно з ПФТС МФС, ПАРД, 28 банками та 38 компаніями звернулась до Уряду та Верховної Ради України з проханням внести зміни до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" щодо зупинення дії Постанови КМУ 1707 від 21.12.04 р. "Про затвердження Державної програми розвитку Національної депозитарної системи України" та вилучення з видаткової частини бюджету на 2005 рік 144,5 млн грн. на фінансування Програми розвитку депозитарної системи України у звязку з принциповою позицією щодо необхідності перегляду цієї Програми.
•         У рамках постійній участі АУБ у діяльності Консультаційно-експертної Ради при ДКЦПФР розглянуті законопроекти та нормативні документи:
• -    законопроект Про Національну депозитарну систему України - узагальнені пропозиції банків направлені ДКЦПФР на розгляд;

- Зміни, до Закону України "Про інститути спільного інвестування

(пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" за ініціативою АУБ частка активів, які ІСІ можуть вкладати у банки збільшена у законопроекті з 30 до  40 %;

- проект Положення про порядок реєстрації випуску іпотечних сертифікатів та інформації про їх випуск, що випускаються в бездокументарній формі - узагальнені пропозиції банків направлені ДКЦПФР на розгляд;

-   Проект положення щодо регулювання ринку цінних паперів у кризових умовах направлений банкам на розгляд.

       - щодо законопроекту реєстр. 5454 "Про внесення змін і доповнень до законодавчих актів України (щодо обігу векселів) позитивний з зауваженнями щодо доцільності його обєднання з іншим законопроектом, який підготований АУБ про внесення змін до Закону України Про обіг векселів в Україні з метою приведення закону у відповідність до Женевських конвенцій 1930 р.;

  - щодо законопроекту реєстр. 5616 - Про внесення доповнень до  Цивільного  кодексу України. (реєстр. 5616) - про необхідність зняття з розгляду законопроекту 5616, який узаконює можливість відмові платника від оплати векселя у випадку його свідомого оформлення векселя всупереч нормам статті 4 Закону України Про обіг векселів в Україні.

Асоціація українських банків

Ришард Шевчик
Кафедра Банківської справи
Економічна Академія у Кракові

ПОЛЬСЬКІ БАНКИ ЧИ БАНКИ В ПОЛЬЩІ?
УСКЛАДНЕННЯ (ТРУДНОЩІ) ДЛЯ ПОЛІТИКИ

1. Зміни банківської системи у 90-х роках

У процесі змін польського банківського сектора, можна виділити кілька періодів, під час яких відбувалися події, що мали істотний вплив на зміни, що відбувалися. Першим таким моментом був, без сумніву, 1989 рук, Його значення важко переоцінити, враховуючи той факт, що саме тоді були створені правові та економічні основи сучасної банківської справи у нашій країні. Правові основи були прийняті завдяки ухваленню закону про Національний Банк Польщі, а також закону Банківське право, так як вони впроваджували дворівневу банківську систему, пориваючи з функціонуючою до цього часу моделлю унібанку та відділяючи центральну банківську справу від комерційної. А економічні основи були створені через те, що зі структури НБП було виділено 9 самостійних комерційних банків, наділивши їх капіталом та майном, необхідним для здійснення операційної діяльності на підставі нового банківського права.
Ці дві події, тобто ухвалення названих законів, а також створення так званої комерційної дев’ятки я вважаю одним з небагатьох прикладів позитивної ролі держави у сфері економіки та доказів того, яке чудове значення для розвитку країни має як суттєва підготовка авторів законів та їх бачення (концепція) майбутніх економічних стосунків у країні та права, що їх регулює, так і якість парламенту, який такого бачення тоді не пропустив (змарнував). Це бачення і якість можна помітити, перш за все, у формі та змісті закону про Національний Банк Польщі, хоча таким же чином належало б оцінити цілий пакет ухваленого тоді 21 закону, що регулюють свободу господарської діяльності. Зате подальші зміни у сфері господарського права підтверджують лише винятковість ситуації початку 1989 р. та її позитивний вплив на економічні процеси і може тільки дивувати ситуація, що процес псування права, який мав місце у наступні роки, не поширився на закон про НБП та закон Банківське право.
Крім того, нове банківське право створило можливість вільно засновувати приватні банки, що почали швидко використовувати, і за короткий час їх було створено уже 70, частково з приватним капіталом, частково зі змішаним, приватно-державним, але, на мою думку, якби громадські органи влади обмежились лише ухваленням згадуваних законів і не створили згадуваної “комерційної дев’ятки”, економічні основи польської банківської справи були б занадто слабкі для того, щоб будувати на них цілком нову, приватну банківську систему.
Наступний поворотний (переломний) момент у польському банківському секторі визначають 1993-1994 роки. Тому що тоді з усією своєю гостротою проявилася справжня картина фінансової ситуації польських державних підприємств та застосовуваної по відношенню до них політики м’якого фінансування, також і комерційними банками. Не дивлячись на те, що найважливіша частина банківського сектора, якою була “комерційна дев’ятка”, формально діяла як самостійні та незалежні від влади банки, однак кредитний портфель, що залишився після попередньої системи, а також старі партійно-персональні зв’язки між шефами цих банків і шефами підприємств, яким виділялися кредити, викликали ескалацію заборгованості останніх. Цьому сприяла застосовувана у банківській справі меморіальна система складання рахунку прибутків та збитків, завдяки якій банки могли застосовувати так зване згортання кредитів, тобто надавати нові кредити для сплати старих, і показувати прибутки з нарахованих, а не отриманих відсотків. Другим фактором, який сприяв зростанню проблеми поганих кредитів. Була відсутність формального обов’язку оцінки та сегментації кредитного портфеля з метою створення резервів на заборгованості під загрозою.
Подібна ситуація існувала у новостворених банках, але там зростання проблеми поганих кредитів додатково було посилене через інші причини. У багатьох з них кредити потрапляли до головних акціонерів цих банків, тому що власне з такою метою вони створювалися. У інших відсутність будь-якого досвіду та процедур у сфері кредитування спричинила надавання кредитів різним особам, що виманювали фонди, та бездарним підприємцям, котрі отримані засоби або розкрадали, або призначали на інвестиції, що не давали доходів, і повинні були оголосити про своє банкрутство. Кожен з цих випадків закінчувався, однак, в один і той же спосіб – кредитами, що не підлягають стягненню.
Коли виявилося, що 40 % кредитного портфеля усієї банківської системи становлять кредити під загрозою, тоді були зроблені гарячкові спроби врятувати ситуацію. Серед багатьох можливих спроб у 1993 році було вибрано рішення, запропоноване Міністерством Фінансів, яке було впроваджене згідно з законом про фінансову реструктуризацію підприємств та банків. Його підставою було погашення заборгованості більшості державних боржників банків комерційної дев’ятки, поєднане з “поповненням капіталу” цих банків державним власником, тобто державним казначейством. Лапки вжиті тут свідомо, тому що згадувані банки насправді не отримали ані копійки від свого власника, а додатковий “капітал” виник у результаті спритного поєднання бухгалтерської процедури з самооплачуваною емісією реструктуризаційних казначейських облігацій, які були передані банкам як дар, з рекомендаціями провести по бухгалтерії цей дар на збільшення їх власного капіталу. Самооплата реструктуризаційних облігацій полягала у тому, що дійсне нарахування на них відсотків, які отримували банки, було встановлено на рівні 5 % п.а. (решту капіталізовано) при рівні інфляції у кілька десятків відсотків, а викуп був передбачений через п’ятнадцять років. До речі, виплачувані відсотки з цих облігацій теж не обтяжували бюджету держави, тому що засоби на їх виплату надходили з Фонду Приватизації Польських Банків, спадкоємця, створеного ще у 1989 р. 18-ма західними державами Фонду Стабілізації Злотого у розмірі 1 млрд. доларів США, який не був використаний.
Проведена реструктуризація, в рамках якої банки з “доповненим капіталом” ком6ерційної дев’ятки уклали договори зі своїми найбільшими боржниками, даруючи їм нерідко  більш ніж 90 % боргів та надаючи для реалізації прийнятих ними коригуючих планів у рамках так званих банківських угодовських дій додаткові кредити, спричинила на певний час очищення їх кредитних портфелів від поганих боргів та надала можливість впровадити сучасні стандарти у сфері управління кредитним ринком. Також дала можливість досягнути рекомендованих Базельським Комітетом щонайменше 8 % коефіцієнтів платоспроможності та приготуватися до операцій по приватизації. Тобто можна сказати, що для банків процес реструктуризації , поєднаний з поповненням капіталу був дуже корисним, тому що по суті вони втратили небагато. Гірше з іншими великими кредиторами, заборгованості яких були також охоплені банківськими угодовськими діями, і це тому, що і вони повинні були зменшувати свої заборгованості  на такому ж рівні, як і банки, і не отримали нізвідки жодної компенсації. Тому, беручи до уваги той факт, що найбільшу заборгованість по несплачених податках відносно реструктуризованих підприємств мало державне казначейство, а також Управління соціального страхування по не перерахованих страхових внесках, треба чітко сказати, що за врятування державних банків та державних слабких підприємств заплатили – як зазвичай – платники податків. Зрештою не останній раз.
Паралельно з процесом очищення кредитних портфелів державних комерційних банків розпочався процес поступової ліквідації частини новостворених, малих приватних банків, а також кооперативних банків. Однак, після того, як частина з них була ліквідована, НБП прийняв іншу тактику. А саме, призупинив видачу нових ліцензій, а згоду на вхід іноземного банку на польський ринок зробив залежною від купівлі та охоплення санацією тих банків, які мали збанкрутувати. З цього часу кількість комерційних банків зменшувалася лише у результаті  об’єднання та взаємопроникнення (злиття).
У такий же спосіб відбувалася ліквідація кооперативних банків. Збанкрутілі банки зникали з реєстрів як самостійні юридичні особи, але відділення банку продовжувало здійснювати діяльність у тому ж місці, тільки під вивіскою іншого кооперативного банку, до якого було приєднано банкрута і який усував невмілого голову, чистив портфель, змінював та ущільнював процедури та створював умови для подальшої діяльності. У такий спосіб кількість кооперативних банків зменшилася з 1650 на початку 1990 р. до 601 у даний час, при одночасному зростанні кількості відділень цих банків на понад 50 % (у даний час їх існує понад 3100). Ця кількість є найкращим доказом того, що звинувачення про цілеспрямоване знищення лібералами, що захопили уряд та НБП, кооперативного сектора, які звучали, між іншим, мало не на кожній конференції фінансових кафедр, м’яко кажучи, розходяться с фактами.
Крім закону про реструктуризацію, на увагу заслуговують дві подальші зміни у банківській системи у 1993-1994, а саме початок діяльності у березні 2003 р. Польської Розрахункової Палати, а також впровадження у 1994 р. на підставі закону про Банківський Гарантійний Фонд загальної, обов’язкової системи захисту депонентів (депозиторів). Перша з цих подій вплинула на впровадження істотних змін у банківських розрахунках та перехід від традиційних методів до застосування інформатики, що в результаті стало причиною того, що польський банківський сектор випереджає з точки зору швидкості та точності розрахунків, між іншим, такі країни як Франція чи Бельгія, де з моменту внесення доручення у банку до моменту отримання бенефіціаром коштів повинно пройти 5-7 днів, тоді як у Польщі в загальному 2 дні, а дуже часто кошти надходять на наступний день. Додатковим козирем прийнятої системи було скасування кредитування розрахунків Національним Банком Польщі та впровадження принципу, який полягає на тому, що  для цієї мети банк повинен мати власні кошти. Це змусило банки впровадити сучасні принципи управління вільними коштами і стало імпульсом для розвитку ринку міжбанківських депозитів.
1993-1994 роки стали важливим періодом для польського банківського сектора тому, що тоді почався процес приватизації державних банків. Не вдаючись у хронологічні деталі, необхідно ствердити, що початковий приватизаційний запал, який проявлявся у офіційних деклараціях про приватизацію всіх державних банків до кінця 1996 р., після часткової приватизації чотирьох з них (WBK, BSK, BPH i BG) був призупинений через відсутність зацікавленості удаваною (позірною) приватизацією, яку хотіло прискорити державне казначейство, що схилялося до того, щоб продавати лише пакети з меншою кількістю акцій (чи пакети акцій, що залишились у меншості), щоб зберегти контроль над “приватизованими” у такий спосіб банками. Винятком був лише Банк Гданський, контрольний пакет акцій якого був спритно перехоплений (поглинутий) у 1995 р. значно меншим BIG та залежними від нього товариствами. Цей випадок, мабуть, був дуже детально проаналізований у багатьох місцях світу, де знання цієї теми коштує дуже великих грошей.
Наступна цезура у змінах банківського сектора – це 1997 р., коли новий уряд надав приватизації прискорення. Наступна, фактична, а не уявна, як при попередній команді, приватизація, яка мала місце у 1997-1999 роках, разом з продажем стратегічним інвесторам пакетів з меншою кількістю акцій приватизованих раніше банків, які ще залишалися у володінні державного казначейства, призвели до того, що польські банки стали найсучаснішим сектором економіки, у якому домінує стиль мислення та дій, що відповідає вимогам та механізмам ринку. Ефективність цього сектора є переконливим доказом того, як швидко може почати свою плодотворну діяльність підприємство, яке звільняється від опіки політиків. У кожному із приватизованих банків були впроваджені усі норми безпеки та процедури управління усіма видами ризику, які існують при здійсненні банківської діяльності, завдяки чому ризик банкрутства був обмежений до мінімуму. Цей ризик зменшувався також завдяки сталому збільшенню власних фондів банків з вироблених прибутків, 60-70 % яких залишалося у банку.
У зовсім протилежній ситуації перебувають ще три банки, безпосередній власником яких є державне казначейство. Це – Банк Народного Господарства , Ощадний Банк (Bank PKO BP), а також Продовольчий Банк (Bank Gospodarki Żywno"7;ciowej - BGŻ). Останній із цих банків є особливим пережитком минулого і його можна назвати “чорною діркою” польської банківської справи. Досить сказати, що з 4 млрд. злотих, які були “закачані” у 8 банків після 1994 р. Продовольчий Банк спожив (поглинув)  половину, але на відміну від решти семи банків, які сьогодні знаходяться у числі перших, цей банк не відповідає ні нормам безпеки, ні нормам ефективності. Це черговий переконливий доказ неефективності державних підприємств, цього разу в галузі  банківської справи.
Не кращою виглядає ситуація і з Ощадним Банком (PKO BP). Якщо він дійсно буде “приватизований” згідно з національно-соціалістичною концепцією на основі розпорошеного польського капіталу, то, у найкращому випадку, його агонія буде тривати ще більше десяти років, подібно до того, як це відбувається у випадках з усіма, що  ще залишились, державними підприємствами, які  успішно гальмують економічний розвиток, поглинаючи кошти, які могли б бути інвестовані у ефективні підприємства, що сприяють розвитку.

2. Польські чи у Польщі – і що з цього?
Не дивлячись на очевидні успіхи, яких досягли у своєму розвитку в 1994-2004 роках усі приватизовані польські банки, вони є предметом суперечок для багатьох осіб як з лівої, так і з правої сторони політичної сцени . Причиною є той факт, що вони були захоплені іноземним капіталом. Згідно з даними кінця вересня 2003 р. з 57 комерційних банків 45 знаходяться під фактичним контролем іноземного капіталу, якому належить майже 60 % основного капіталу всього банківського сектора, або 62,7 % основного капіталу всіх комерційних банків разом, а їх участь в активах банківського сектора складає 67 % . Ці цифри повинні бути доказом того, що банківська система втратила польський характер, і для кращого ефекту демонстративно говориться про банківський сектор у Польщі.
Однак варто було б замислитися над тим, якими є ознаки цієї втрати польського характеру і які, можливо, негативні наслідки з цього виникли. Якщо більш детально придивитися до тих банків, які були підпорядковані іноземному капіталу, виявиться, що одним із проявів є той факт, що деякі голови правлінь та члени ради банків погано володіють польською мовою. Зате решта колективу – це поляки. А небажання як політично заінтересованих аутсайдерів, так і деяких членів колективу, виникає на тій підставі, що теперішні представники власників банку найчастіше не дбають а ні про попередні політико-персональні відносини, ні про стиль роботи, до якого звикли люди, які там працювали, і здійснюють реструктуризацію та скорочення штату колективу для того, щоб змінити установу, основним завдання якої до недавнього часу було забезпечення працевлаштування та поступлення капіталу на відповідні політичні цілі, на установу, спроможну заробити прибуток на тому рівні, якого очікують акціонери. Ці процеси відчутно вдаряють по попередніх персонально-політико-бізнесових інтересах та трудових відносинах і тому викликають незадоволення, що, втім, є зрозумілим.
Це, однак, не може бути виправданням для інсинуацій на адресу осіб та установ, які найчастіше формуються людьми, слабо ознайомленими з механізмом дії економіки та банківських установ і котрі, до того ж, зовсім не дбають про логічний зв’язок проголошених думок та поглядів. Яскравим прикладом саме таких незв’язних думок, проголошених одними і бездумно повторюваних іншими, є та, яка стосується уявного виведення через іноземний капітал національних (польських) заощаджень за кордон, або також залякування у тому, що іноземний капітал може “евакуюватися протягом 24 годин”.
У тому, що національні заощадження неможливо легально “вивести” за кордон може переконатися кожний, хто хоча б трохи завдасть собі клопоту, щоб зрозуміти суть роботи банку як кредитного посередника, а також проаналізувати правові та фактичні можливості переформування національних заощаджень в кредити, які надаються іноземним суб’єктам в іноземній валюті. Тому що це – єдиний легальний спосіб трансферу національних заощаджень за кордон. Так звані відкриті валютні позиції, які виникають в результаті таких трансакцій, та пов’язаний з ним ризик і його наслідки є абсолютно достатньою причиною для кожного нормально мислячого банківського працівника щоб таких операцій не здійснювати, пропускаючи вже “дрібну” проблему попиту на такі кредити та спосіб їх надання. Тому що важко собі уявити ситуацію, коли до банків, що працюють у Польщі, звертаються підприємства та домашні господарства, наприклад, з Німеччини, Голландії, Австрії чи США, які саме тут хочуть взяти кредити в іноземній валюті.
Крім того, якби навіть припустити можливість такого абсурдного сценарію та надзвичайне незнання або (і) бездумність осіб, що керують банками, і тоді б такі операції були б неможливими через ліміти відкритих валютних позицій та спосіб, у який здійснюється банківський контроль за цими операціями. Для тих, хто не орієнтується у цьому матеріалі, варто сказати, що комерційні банки, згідно з приписами права, повинні щоденно доповідати про розміри відкритих валютних позицій, якими вони володіють, та щоденно дотримуватися меж встановлених правом лімітів .
А остаточним доказом відсутності будь-якого “виведення” заощаджень є баланси банків. За даними НБП на кінець вересня 2003 р. усі комерційні банки разом зібрали приблизно 49 млрд. злотих депозитів в іноземній валюті, а надали валютних кредитів не фінансовим суб’єктам, тобто підприємствам та домашнім господарствам (вітчизняним!) на суму майже 72 млрд. злотих. Різниця у 23 млрд. злотих валютних кредитів для нефінансових суб’єктів, для яких джерелом фінансування є депозити у злотих, дає картину про ступінь валютної трансформації, яка була здійснена польськими банками, наражаючись на ризик відкритих валютних позицій. У жодному, однак, випадку це не були кошти, переведені внаслідок трансферту  за кордон з причин, приведених вище.
Комерційні банки мають певні суми, розміщені за кордоном. Це кошти на поточних рахунках у іноземних банках, вклади (розміщення) на міжбанківському ринку, а також вклади (розміщення) у іноземних цінних паперах. Перші призначені для поточних розрахунків при здійсненні міжнародної торгівлі для банківських клієнтів, а решта – для резерву валютної ліквідності на випадок перевищення виплат над надходженнями на цій підставі. За станом на кінець вересня 2003 р. усі польські комерційні банки разом мали на поточних рахунках у іноземних кореспондентів трохи більше як 9 млрд. злотих, на вкладах у іноземних банках 9,6 млрд. злотих, а також у іноземних цінних паперах – 8,5 млрд. злотих, що разом дає суму 26,6 млрд. злотих і становить 5,7 % усіх їхніх активів . Скільки треба було б прикласти злого умислу, щоб визнати це проявом “виведення” національних заощаджень за кордон.
Немає також потреби побоюватися, що іноземний капітал може “евакуюватися” протягом 24 годин, хіба що ми маємо на увазі іноземців, які виконують функції голів та членів правлінь банків, опанованих іноземним капіталом. Маючи бажання це зробити, іноземні стратегічні акціонери повинні були б продати усі акції, якими вони володіють, на біржі або шляхом здійснення трансакцій позабіржового продажу пакетів. Уявімо собі, що стратегічні акціонери чотирьох найбільших біржових банків, якими є BACA, PeKaO, а також Комерційний банк, скористалися задумом “евакуюватися” і дають у своїх маклерських конторах розпорядження про продаж усіх акцій, якими вони володіють. Вартість такої пропозиції складала б приблизно 79 млрд. злотих (стільки складав разом накопичений ними капітал, тобто вартість усіх випущених в обіг акцій за цінами закриття варшавської біржі 8 квітня 2004 р. ). Навіть якщо б прийняти, що щоденні обороти на GPW (Варшавській біржі) будуть складати 500 млн. злотих (великими вважаються обороти на рівні 200 – 300 млн. злотих), і що будуть продаватися лише акції банків, що продаються за 25 % їх актуальної вартості, то на продаж усіх акцій, що знаходяться у власності іноземних інвесторів, треба було б 40 біржових днів. А де обмеження у продажу великих пакетів акцій банків і необхідний для цього дозвіл Комісії Банківського Контролю, а де ліміти пониження ціни протягом біржової сесії та призупинення оборотів, і де нарешті покупці, без яких про продаж можна тільки мріяти?
А зрештою, якби навіть не було таких обмежень і легко вдалося б здійснити “евакуацію”, варто було б поставити запитання, що жахливого сталося б, якби іноземному капіталу вдалося так спішно “евакуювати” навіть ціною втрати 80 % вартості акцій, якими вони володіють? Адже їх власниками повинні були б спочатку стати інші акціонери, головним чином вітчизняні акціонери, які б використали факт переоцінки акцій на 80 % і купили б їх. І що б з цього вийшло для самих банків та їх клієнтів? Я стверджую, що нічого тому що заміна складу акціонерів у жоден спосіб не стосується безпосередньо ні депонентів, ні осіб (установ), що користуються кредитом комерційних банків! А на додачу капітал банків став би знову польським і лише за частку його вартості. За що ж переживають захисники польського характеру банківського сектора?
Чергові нещастя, які повинні були виникнути на шляху польської економіки в результаті проникнення у банківський сектор іноземного капіталу, це втрата суверенності монетарної політики (на чому ця втрата могла б полягати? – невідомо), завдання шкоди економіці шляхом прийняття рішень, які є небажаними з точки зору національної економіки (які заходи, що кредитуються банками, є небажаними з точки зору національної економіки і кому вони повинні були б шкодити?), виштовхування вітчизняних банків з найбільш доходних сфер та їх приреченість на здійснення “залишкової” діяльності і т.п. Джерелом усіх цих докорів (звинувачень) є – як і у попередніх випадках – відсутність конкретики та опису механізмів, через які ці негативні наслідки повинні були б виникати та проникати в економіку. Кожен з них можна легко спростувати, якщо лише почати застосовувати принципи логічної дисципліни при розмірковуванні, а також беручи до уваги різні існуючі формально-правові  обмеження та обмеження що мають характер правової інституції.

3. Іноземний капітал і суверенність монетарної політики

До тих пір, поки монетарна політика буде здійснюватися польською владою, доти вона є суверенною політикою, тому що усі рішення, без огляду на передумови, що лежать в їх основі, та без огляду на їх результати, приймаються виключно особами, уповноваженими для цього на підставі  закону та способом, чітко ним визначеним. Ніхто крім них не може у цьому предметі (у цій темі) нічого зробити, хоча б дуже й хотів. Найбільше, що може хтось щось  зробити – це представити різні суттєві аргументи, а також шукати “підхід” до тих, хто приймав рішення, але виключно від них залежить, чи вони піддадуться такому впливу. Витлумачена у такий спосіб суверенність не може ні в кого викликати  сумнівів.
Натомість іншим питанням є ефективність суверенно здійснюваної політики. Джерелом усіх нарікань, що стосуються ніби-то обмеження суверенності цієї політики, є, власне, її  безрезультатність. Як політики, і їх радники хотіли б, щоб рішення, прийняті ними, приносили негайні результати згідно з їх бажаннями і до того ж зовсім незалежно від того, чи в основі цих бажань лежить так званий хлопський розум, чи знання офіційно признаної економічної теорії. А все, що ускладнює або унеможливлює досягнення намічених цілей, трактується як фактор, що обмежує суверенність політики. У зв’язку з цим такими факторами вважаються, залежно від обставин, наприклад, система постійних або змінних курсів валют, існування фінансових ринків або їх відсутність, існування похідних інструментів або їх відсутність, приплив іноземного капіталу або відсутність цього припливу, економіка, відкрита для фінансових надходжень або закрита економіка і т.п. Така ж ситуація склалася і з присутністю іноземного капіталу у польській банківській системі. Завжди знайдеться якась причина, заради якої відповідні ініціативи політиків не завжди можуть бути реалізовані.  А це викликає невдоволеність як радників, так і тих, хто приймав рішення.
Тим часом причини безрезультатності різноманітних починань у галузі монетарної політики криються у самій суті економіки. Річ лише у тому, що ця суть була повністю втрачена внаслідок ілюзії грошей, якій було піддано економічну теорію, а її результатом стала віра у всемогутність держави. Ця ілюзія виникає з того факту, що було переплутано дві економічні категорії – гроші та дохід. Володіння грошима, звичайно, починається з доходів, що надходять від продажу матеріальних цінностей або послуг. Гроші також можна отримати як дарунок, позичку або кредит. Без огляду на джерело походження, володіння грошима завжди дає можливість здійснювати покупки. Цей факт став причиною тієї думки, що неможливість щось купити асоціюється з відсутністю грошей, а не з відсутністю доходів. А звідси залишається лише один крок до теорії, яка радить, доводячи це на елегантних та вражаючих макроекономічних моделях, відсутність доходів подолати “виробництвом” грошей наданих у розпорядження держави і обіцяє таким шляхом досягти прискорення економічного розвитку. Це, на жаль, велике непорозуміння.
Реальні процеси в економіці формуються через потреби її учасників. Якщо який-небудь суб’єкт економіки або фізична особа хоче купити щось необхідне для виробництва, надання послуг або з метою споживання, то робить це тоді, коли виникає така потреба.  Найбільшою проблемою може бути хіба що спосіб фінансування покупок. Невідкладні покупки можуть бути оплачені за допомогою кредиту, але раніше чи пізніше цей кредит необхідно буде повернути з отриманих доходів. Так звана доходна функція кредиту означає лише передбачення майбутніх доходів. А справжнім джерелом фінансування усіх покупок може бути лише власний дохід покупця.
За нормальних умов кредит намагається взяти лише той, хто вже прийняв рішення придбати необхідні йому речі або послуги, і для цього потребує грошей, а у майбутньому сподівається отримати дохід, що дозволить повернути цей кредит. Він робить це незалежно від тих умов, які панують на фінансовому ринку і, зокрема, незалежно від рівня процентних норм чи курсів валют. Тому що в основі кожного рішення про покупку лежить необхідність заспокоїти певні потреби, а не умови, які призводять до цього.
У цьому нас переконує уважне спостереження за ринковими процесами. Кілька років тому процентні норми були більш ніж на десять процентних пунктів вищими, ніж тепер, і всі знали, що вони будуть знижуватися, але, не дивлячись на це, в банках не бракувало попиту ні на інвестиційні та оборотні кредити, ні на кредити для придбання житла, автомобіля чи іншого майна. Кредитний бум був настільки високим, що було навіть вирішено за доцільне його “охолодити”. Сьогодні процентні норми є набагато нижчими, але до недавнього часу не було охочих ні взяти кредити для підприємств, ні для придбання нових автомобілів чи інших матеріальних цінностей довготривалого вжитку. Пожвавлення попиту на кредити відбулося лише під впливом змін, що сталися в реальному житті, коли власники придбаних кілька років тому автомобілів вирішили їх продати і купити нові, коли відпрацювали свій термін телевізори та інші електронні товари, коли з’явилася інформація про підвищення ставок ПДВ на будівельні матеріали, коли на підприємствах вирішили збільшити обсяги виробництва  у зв’язку з пожвавленням попиту і т.п. Такі ж спостереження можна здійснити у кожній країні світу.
Принцип фінансування покупок за допомогою власних доходів є основою того, що якщо хтось хоче придбати матеріальні цінності або послуги, то цим самим – при даних доходах – не може купити інші, навіть якби дуже хотів ними володіти. Це в однаковій мірі стосується як фізичних, так і юридичних осіб, у тому числі, звичайно, підприємств. Цим у повній мірі пояснюється циклічний характер підвищення та зниження попиту на певні матеріальні цінності. Якщо хтось, наприклад, приймає рішення купити автомобіль за власні заощадження або в кредит, тобто за майбутні заощадження, то він автоматично “випадає” щонайменше на 3-4 роки як з ринку автомобілів, так і з ринку багатьох інших матеріальних цінностей, від придбання яких повинен відмовитися щоб нагромадити кошти, необхідні для придбання автомобіля, або для оплати взятої позички. Це саме стосується інвестицій підприємств. Тому проблема недостатнього попиту на будь-які матеріальні блага або послуги виникає не через відсутність грошей, а через той факт, що рішення про даний спосіб розпоряджатися наявними доходами, як поточними, так і майбутніми, виключає будь-який інший. І цим самим спричинює, що усі інші блага та послуги за даних умов стають непотрібними. Можливо і бажаними, але, однак,  непотрібними.
Політика, а особливо монетарна всупереч признаній більшістю теорії, не може нічого у цьому механізмі змінити, не може також примножити доходи ні підприємствам, ні населенню. Держава не є зовнішнім інститутом стосовно суспільства, як це прийнято усіма економічними теоріями, що базуються на класичній економіці,  і зокрема теорією Кейнса, а є формою організації її членів, і тому не може мати нічого понад те, що вони виробили і чим володіють без огляду не те, чи існує виключно приватна власність, чи також крім неї присутні якісь форми власності колективної, або врешті решт приватна власність взагалі відсутня, а все є державною власністю. Таким чином державна власність може виникнути виключно з тих елементів майна, які були створені громадянами і передані державі. Це стосується майна як у речовій так і в грошовій формі.
У такий спосіб ми приходимо до очевидного ствердження того факту, що держава не може створити жодних доходів, тому що доходи є лише грошовим еквівалентом благ та послуг, створених одними та придбаними іншими громадянами держави. А так як блага та послуги створюються виключно людьми, то і доходи можуть отримувати лише люди. Держава (а точніше люди, які її представляють) може в них ці доходи тільки забрати, у крайньому разі повністю, і розподілити за довільними критеріями. Нічого крім цього.
Зате усі спроби збільшити доходи держави понад грошові суми, отримані від громадян через надання їх позичок, що призводять до випуску додаткових грошей, що не мають покриття у доходах людей, належить визнати методами такими ж шахрайськими, як і випуск монет з фальшивого золота монетними дворами можновладців, а також плату паперовими асигнаціями, які здійснювали революціонери різного штибу. Таке “виробництво” грошей відрізняється від звичайного виготовлення фальшивих банкнотів лише тим, що здійснюється у обсязі держави.
Єдиною підставою для того, щоб гроші з’явилися в обігу, тобто для їх випуску, може бути лише кредит наданий тому, хто прийняв рішення щось придбати, призначаючи на це власний дохід, який отримає у майбутньому  завдяки продажу якогось майна або послуги, і з якого виплатить цей кредит. Держава не виробляє ні матеріальних цінностей, ні  послуг, тому не може отримати власні доходи, тобто держава не повинна мати можливості отримувати кредити.
Оминаючи подальші розмірковування над цією проблемою, я хочу додати ще одне побажання, іконоборче у світлі діючої теорії, хоча й таке, що логічно випливає з вищенаведених розмірковувань. А саме, я пропоную  відмовити у праві брати зобов’язання усім юридичним особам, а зберегти їх виключно для фізичних осіб. Тоді припиняться усі великі і малі корупційні афери і афери, що виникають на підставі так званої кретивної бухгалтерії, фінансові кризи та інші явища, пов’язані з грошовою сферою, економіка почне розвиватися в результаті оголошення потреб, представлених на ринку людьми, готовими заплатити за їх задоволення з власних доходів, а держава, позбавлена міфічного характеру, знову стане, в теорії та на практиці, лише організацією людей з певною ієрархією , що дозволяє її керівникам реалізувати свої задуми та прагнення, які – як показує історія – надзвичайно часто реалізуються з нанесенням шкоди  її членам та всупереч їх волі. Сьогодні, в результаті помилкової теорії, створеної Кейнсом на фундаменті, що виник близько 230 років тому , яка некритично розмножувалася та удосконалювалася протягом майже 70 років, вважається, що держава здатна створювати речі з нічого. На цій підставі різні особи можуть обіцяти громадянам, що після здобуття влади вони використають цю творчу силу  держави та забезпечать їм добробут без зусиль та ризику.
Тому в кінці я ще раз повторю , що економічна політика, як монетарна, так і фіскальна, не може мати жодного позитивного впливу на економічний розвиток. Єдиними її результатом є зростання системного ризику  і пов’язаний з цим ріст спекуляції, що викликає різноманітні збурення на фінансових ринках. Це там, власне, створюються ілюзії багатства через спекуляцію трактування паперових прибутків як дійсних доходів. Якщо десь отримують прибутки,  то джерелом їх походження є втрати менш досвідчених або невдачливих гравців. На фінансових ринках ми завжди стикаємося з грою з нульовою сумою, про що переконливо свідчать чергові фінансові кризи, які завжди ведуть до “струшування” частини ілюзорних, паперових маєтків і до трансферу реальних заощаджень від невдах, котрі купили різні фінансові інструменти “на гірці”, до тих, які спромоглися вчасно відступити.
Однак, незалежно від того, що діється на фінансових ринках , це немає значного впливу на хід реальних процесів. Зате існує протилежна залежність; усі фінансові явища та процеси за нормальних умов є віддзеркаленням явищ і процесів, що відбуваються у реальному житті. Фактором, що збурює цей зв’язок, завжди є політика, особливо монетарна політика. Рівень процентних норм, курсів валют, біржових цін і т.п. випливає, перш за все, з того, що відбувається у сфері виробництва та обміну матеріальних цінностей та послуг, а усі відхилення від нормального стану спричинюються політичними факторами.

 
Міхал Юрек
Павел Маршалек

Кафедра банківської справи
Економічна Академія в Познані

ВПЛИВ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ
НА ПОЛЬСЬКУ БАНКІВСЬКУ СИСТЕМУ

1. ВСТУП

Інтернаціоналізація банківських систем – явище не нове. Вона почалася вже в 19 ст., коли англійські банки почали відкривати свої представництва за кордоном з метою налагодження торгівлі зі своїми колоніями. Слідом за ними це почали робити бельгійські, французькі, німецькі, а також японські банки . Це явище в літературі називають так званою першою хвилею інтернаціоналізації банківської системи.
Процес інтернаціоналізації був загальмований через початок першої світової війни. Значне ж його прискорення – яке було назване другою хвилею інтернаціоналізації банківської системи – настало тільки в 60-х роках минулого століття, адже в той час відбувалася стрімка експансія американських банків за кордон . Головною причиною цього було впровадження в Сполучених Штатах законодавчих положень, які значною мірою обмежували діяльність американських банків. Ці положення мали на меті повернення рівноваги платіжного балансу і пожвавлення американської економіки . Закордонні відділення американських банків стали активними учасниками ринку євродолара, а пізніше євроринку . Певним чином розвиток євроринку пришвидшив процес інтернаціоналізації, особливо те, що саме на ньому країни експортери нафти розміщували нагромаджені надлишки валют країн імпортерів нафти . Це явище посилилось через нафтові кризи 70-х років. Завдяки стрімкому розвитку євроринку, пов’язаному з процесом європейської інтеграції, в процесі інтернаціоналізації брали активну участь не тільки американські банки, а і банки країн Західної Європи .
 В літературі також вирізняють

4 лютого у центрі Києва (вул. Трьохсвятительська, 8-а, під. 1) колишніми прихильниками В.Януковича було вчинено бандитський напад на редакцію всеукраїнської релігійно-філософської газети “Наша Віра”, яка виступала проти втягнення Церкви в передвиборчу агітацію. Протягом вже понад 16 років редактором газети є доктор філософії, лауреат Шевченківської премії та Міжнародної премії ЮНЕСКО Євген Сверстюк. Людину, яка відбула 12-річне ув”язнення і заслання у радянських таборах за свої переконання і літературні твори, відому в Україні і на Заході від 60-х рр. як учасник національного опору, організатор “самвидаву”, а тепер редактор всеукраїнської газети, Президент Українського ПЕН-Клубу і співорганізатор ВГО “Громадянська Позиція”, групою молодиків із застосуванням грубої фізичної сили було викинуто із власного кабінету на вулицю. Разом з Євгеном Сверстюком було вчинено насильство над відповідальним секретарем редакції, багаторічним в”язнем сумління  Віталієм Шевченком та канцлером Патріархії УАПЦ, настоятелем церкви Св. Димитрія Солунського (розташованої у цьому ж приміщенні) о.Валерієм Копійкою, яких було брутально, із нанесенням побоїв викинуто на сніг. Очолив протиправний напад і побиття видатних українських громадян – митрополит Мефодій (Кудряков), який під час передвиборних перегонів відкрито агітував за провладного кандидата.

Як громадянин України і Голова оргкомітету ВГО “Громадянська Позиція” заявляю   рішучий протест проти  цих брутальних, протиправних дій. В нашій, вже вільній Українській державі, жодне спірне питання (майнове, політичне чи  будь-яке інше) не може вирішуватись за допомогою насильства. Це противно самому духові українського народу, що  проявився на нашому помаранчевому Майдані як дух миролюбивий. Для розв”язання спірних питань в українців існують судово-правові важелі вирішення спорів, передбачені Конституцією України, чинним українським законодавствам. Хто - хто, а християнин і священослужитель мав би це якщо не знати, то відчувати. Схоже громадянину Кудрякову це не дано.

Те, що відбулося  4 лютого в редакції всеукраїнської газети “Наша Віра”, є демонстрацією кадебісько-сексотських метовів війни з українським народом за храми, приміщення, партії і т.п., що мало місце в 90-х роках минулого століття. Я розцінюю це як виклик Майдану і новій українській владі, як виклик всім чесним українським громадянам, які знають історію країни, її золоті сторінки, в тому числі і вписані шістдесятниками, нашими батьками, над якими дозволив собі чинити насилля цей Мефодій. 

Від імені ВГО “Громадянська позиція” вимагаю негайно повернути господарям ключі від приміщень редакції, храму і канцелярії, дати можливість працівникам газети повернутись до виконання своїх службових обов”язків, а віруючим – вільно молитись у своєму храмі, та притягнення до відповідальності винних у насиллі над українськими громадянами.

Ця подія засвідчила – люстрація потрібна не лише в середовищі державних службовців, але й серед священників, бо дії деяких з них дуже нагадують дії КГБешних провокаторів.

В нашій Україні не може і не повинно бути такого. Насильство не характерно для  нас,  нашої української  ментальності і традиції. Тим паче це неприпустиме для людей, які називають себе християнами і священниками.

Олександр Сугоняко,
Голова Оргкомітету ВГО “Громадянська позиція”,
Президент Асоціації українських банків

Оголошення:
12 лютого 2005 р. о 10.00 біля входу в захоплені приміщення редакції газети “Наша Віра”, храму Св. Димитрія Солунського та канцелярії Патріархії УАПЦ (вул. Трьохсвятительська, 8-а, під. 1, навпроти Міністерства закордонних справ) відбудеться молебень, на який запрошуються журналісти та всі люди доброї волі, які бажають підтримати колег і співгромадян, над якими вчинено насильство.

ВГО “Громадянська позиція”

Вольвач Ярослав Федорович

25 июня 1971 года
г.Киев, ул. Ломоносова, 27, кв. 88
8-050-357-35-31, 258-67-21, 410-08-55
Женат

Дочь Вольвач Ярослава, 1997 г.р.

Образование Высшее

Резюме - у прикріпленому файлі:

Беручи до уваги ознаки стабільності в банківському секторі, що спостерігаються протягом останнього місяця, та з метою закріплення позитивних тенденцій і забезпечення подальшої стабільної роботи банків Національний банк України повідомляє, що починаючи з 10 січня 2005 року скасовується мораторій на дострокове розірвання строкових депозитних договорів.

Запровадження мораторію на дострокове розірвання строкових депозитних договорів в грудні 2004 року було вимушеним тимчасовим заходом для попередження банківської кризи, яка могла статися внаслідок політичної нестабільності. Завдяки адміністративним заходам, вжитим Національним банком України, та розумінню українських громадян банківської кризи вдалося уникнути.

Наразі Національний банк України визнає недоцільним подальше продовження мораторію, це закріплено постановою Правління Національного банку України № 692 від 29 грудня 2004. Таким чином з 10 січня 2005 року скасовані будь-які обмеження на дострокове зняття коштів з депозитів.

Національний банк України повідомляє, що ним здійснюється постійний нагляд за дотриманням банками чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку і в разі невиконання банками зобов’язань перед вкладниками будуть вживатися жорсткі заходи впливу.

Управління зв'язків з громадськістю
та засобами масової інформації НБУ
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Установи Головного управління по м. Києву та Київській області Ощадного банку продовжують залучати кошти на депозити фізичних осіб. Про це розповів заступник голови правління - начальник Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ “Ощадбанк” Анатолій Гулей. За період з 1 по 23 грудня 2004 року залучено на депозити фізичних осіб понад 7,5 млн. грн., у тому числі в національній валюті - більше 4,5 млн. грн.

Станом на 1 грудня п.р. загальний обсяг вкладів фізичних осіб в установах Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ “Ощадбанк” склав понад 539,5 млн. грн., з них близько 86%, або 465,8 млн. грн., - в національній валюті.

Прес-служба Ощадбанку