Укр 
Eng 
Підвищення податку на прибуток банків до 50% — одна з найбільш дискусійних фіскальних ініціатив, що нині обговорюється у Верховній Раді. Бізнес-спільнота та фінансовий сектор попереджають: таке рішення може не лише суперечити конституційним нормам, а й створити довгострокові ризики для економіки, інвестиційного клімату та доступу до кредитування для українців. Чому точкове посилення податкового тиску на банківський сектор є небезпечним, які наслідки може мати “суперподаток” для державних фінансів, кредитування та приватизації банків, а також якою має бути справедлива податкова політика у воєнний час — про це читайте в інтерв’ю президента Асоціації українських банків Андрія Дубаса.
Це текстова адаптована версія радіоефірів програм “KYIV MORNING SHOW” на «Радіо Київ – 98 FM за участі президента Асоціації українських банків Андрія Дубаса. Розмови скорочені та відредаговані для зрозумілості.
— Пане Андрію, законопроєкт №14097 щодо підвищення ставки податку для банків до 50% викликав значний резонанс. У чому його головна проблема?
— В Україні діє Податковий кодекс, який встановлює правила оподаткування для громадян та бізнесу. І ці правила не повинні суперечити Конституції України. У Конституції чітко зазначено, що зміни до податкового законодавства мають відбуватися не менше ніж за пів року до їх запровадження. Це необхідно для того, щоб бізнес міг підготуватися та планувати свою діяльність.
Законопроєкт №14097, який ініціював Данило Гетманцев разом з іншими депутатами, передбачає встановлення підвищеного податку на прибуток для банківських установ на рівні 50% від фінансового результату. Тобто, простою мовою, якщо банк заробив за календарний рік 100 тисяч гривень, то 50 тисяч гривень відповідно до цього законодавства буде потрібно віддати державі. І це планують ухвалити фактично наприкінці року, без дотримання конституційної норми завчасного повідомлення.
— Тобто питання не лише в ставці, а й у способі її запровадження?
— Абсолютно. У 2023 році, а потім і в 2024 році, податок для банків уже підвищували — і тоді це пояснювали надзвичайними обставинами. Ми розуміли ситуацію зі зволіканням Конгресу США щодо підтримки України, і тоді ринок поставився до цього з розумінням. Але тоді було чітко заявлено: це буде один раз і більше до таких речей повертатися не будемо. Сьогодні ми бачимо повторення, і це вже третя подібна ініціатива, яку пропонують застосувати щодо 2026 року.
— Ініціатори законопроєкту аргументують це потребою наповнення бюджету в умовах війни. Чому, на вашу думку, такий підхід є хибним і ризикованим?
— Тут є два аспекти. Перший — дискримінація одного сектору економіки. Сьогодні всі підприємства сплачують 18% податку на прибуток. Для банків ставку підняли спочатку до 25%, а тепер пропонують — 50%. Якщо держава в умовах війни вважає, що треба підвищувати податки — це можна зрозуміти. Але тоді робити це треба однаково для всіх. Інакше суспільство та бізнес об’єктивно сприйматимуть це як несправедливість.
Другий аспект — ефективність. Якщо держава забирає гривню з прибутку банків у вигляді податку — це одна гривня в бюджеті. Якщо ця гривня залишається в капіталі банків і працює через кредитування, вона дає економіці ефект до 10 гривень. Тобто замість розвитку економіки ми отримуємо разове «латання» бюджету.
— Яка сьогодні динаміка кредитування? Є дані, що банки нібито недостатньо кредитують бізнес.
— Це один із ключових міфів, який варто розвінчувати цифрами. А цифри річ уперта. За результатом останніх 12 місяців кредитний портфель банківської системи України виріс практично на 200 мільярдів гривень:
- було 785 мільярдів гривень станом на 01.09.2024 року,
- стало 984 мільярди гривень станом на 01.09.2025 року.
Тобто банки активно кредитують економіку. І саме цей тренд потрібно посилювати, а не зупиняти.
— Окрім впливу на кредитування, є ще один важливий аспект — інвестиційна привабливість і приватизація банків. Як “суперподаток” позначиться на цих процесах?
— Коли ставку для одного сектору піднімають до 50%, а для решти економіки вона залишається 18%, це створює ризик вибірковості правил. Для інвесторів це сигнал: правила можуть змінитися будь-якої миті. Це знижує інтерес до інвестицій в українські активи — зокрема банківський сектор, де держава планує приватизацію. Продавати банки інвестору в умовах непередбачуваної податкової політики — практично неможливо. Спершу має бути довіра та стабільність правил.
— Якщо говорити прямо: чому саме банки стали об’єктом такого точкового фіскального тиску? Це виглядає вибірково.
— Банківський сектор є найпрозорішим сегментом економіки. Вся звітність відкрита, регулюється НБУ, і її легко аналізувати. Тому здається, що «тут простіше забрати». Але такий підхід короткозорий. Банки — це кровоносна система економіки. Коли забирають половину прибутку, зменшується капітал, а отже — можливості для кредитування бізнесу та громадян. Це удар не по банках, а по економіці і добробуту людей.
— Як таке рішення відіб’ється на звичайних українцях, які, можливо, не відчувають зв’язку між податком для банків та своїм гаманцем?
— На перший погляд пересічний українець не відчує різниці — зарплата на картку надійде, платіж за комуналку пройде. Але наслідки проявляться через кілька місяців — у повільнішому розвитку економіки, у відсутності нових робочих місць, у складнішому доступі до кредитів. Бізнес не зможе розширюватися, вкладати в обладнання, створювати робочі місця і піднімати зарплати. Тобто ціна такої «латки для бюджету» — уповільнення економічного зростання країни.
— Якою може бути справедлива модель податкової політики у воєнний час, щоб і бюджет підтримати, і економіку не зупинити?
— Якщо держава в умовах війни вирішує підвищити податки — це може бути виправданим кроком. Але підвищення має бути справедливим і однаковим для всіх секторів економіки. Якби податок на прибуток підвищили, наприклад, з 18% до 25% для всіх підприємств — це сприймалося би чесно і зрозуміло. Але коли обирають один сегмент, це створює відчуття вибірковості.
— І останнє. Який головний меседж сьогодні Асоціація українських банків адресує народним депутатам?
— Ми послідовні: передбачуваність і стабільність правил — це основа фінансової системи та економічного розвитку. Народні депутати мають пам’ятати, що вони обрані громадянами і зобов’язані дотримуватися Конституції. Потрібно ухвалювати рішення, які не руйнують фінансову стабільність країни. Банківська система сьогодні стабільна, прозора і виконує свою роль. Необережні рішення можуть це похитнути — і постраждають усі: бізнес, економіка, громадяни.
