Eng 
Укр 
Банківська система України є однією з найбільш технологічно розвинутих галузей національної економіки, здатною надавати послуги на рівні світових стандартів, що яскраво підтверджується її інвестиційною привабливістю для іноземних інвесторів. За 15 років свого розвитку банківська галузь зуміла акумулювати унікальні людські та технологічні ресурси, завдяки яким досягнуті вагомі здобутки на шляху її поступу, та були успішно подолані кризові явища в історії фінансової системи України. Банківська система успішно виконує функцію щодо акумулювання вільних грошових ресурсів та направлення їх у реальний сектор економіки, що являється одним із факторів забезпечення постійного зростання внутрішнього валового продукту та макроекономічної і монетарної стабільності. Кредитно-інвестиційний портфель банків у період з 1999 до 01.09.2006 року зріс майже у 19 разів і досяг 216 млрд. грн., з яких – 124 млрд. грн. довгострокові вкладення. За той же час активи банків зросли більш ніж у 14 разів і склали 272 млрд. грн. або понад 50% ВВП. Тобто, можна сміливо говорити про адекватність банківської системи макроекономічним параметрам національної економіки. Важливим показником є також обсяг коштів фізичних осіб, залучених у банківську систему, який зараз досяг 89 млрд. грн., і в цьому проявилася надзвичайно важлива соціальна місія банківської системи, яка на сьогодні є фактично єдиним інструментом безпечного та прибуткового збереження грошових вкладів населення. При цьому банківська система платить податків із розрахунку на одного працюючого майже в 1,4 рази більше, ніж в середньому по народному господарству.
З гордістю говорячи про свої здобутки та системний вклад у загальноекономічний розвиток країни, банківське середовище, прагнучи до покращення вже досягнутого, звертає увагу влади на ті системні небезпеки, які стають на заваді подальшого зростання:
1. Недосконалість системи захисту прав кредиторів в Україні.
Банківська система потребує комплексних законодавчих змін, які б гарантували беззастережний захист прав кредитора та оперативне функціонування механізмів щодо реалізації кредитором своїх прав, зокрема щодо реалізації застави та інших видів кредитного забезпечення. В цьому контексті надзвичайної ваги набирає якість та оперативність діяльності судової системи та державної виконавчої служби, які є найважливішими елементами захисту прав кредиторів в Україні. На жаль, діяльність цих інституцій викликає обґрунтовані нарікання не лише банкірів. Тому в цьому потрібні системні зміни.
Важливим є також і подальше удосконалення механізму захисту вкладників банків – фізичних осіб, теж кредиторів. Для цього необхідно законодавчо змінити механізм формування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом направлення до нього внесків Національного банку України (20% від суми перевищення доходів над витратами).
2. Питання зміцнення незалежності Національного банку України.
Важливість існування незалежного монетарного та регулятивного центру для національного ринку капіталу підтверджена не тільки власним досвідом банківської системи України, але й історією розвитку багатьох цивілізованих країн світу. Саме тому банківська спільнота підтримує законопроект № 1039 щодо посилення незалежності НБУ, зокрема щодо збільшення строків повноважень Голови Національного банку з 5 до 7 років. До Ради НБУ необхідно включати політично незаангажованих та незалежних професіоналів, позбавлених конфлікту інтересів, що зміцнить якість функціонування НБУ як дійсно незалежного монетарного центру національної економіки. XII З’їзд Асоціації українських банків пропонує включити до складу Ради НБУ Президента АУБ, що стане свідченням дієвого діалогу влади і бізнесу та ознакою появи ефективного механізму прийняття системних рішень.
3. Захист конкурентного середовища.
Впровадження світових стандартів ведення бізнесу в Україні відбувається в процесі переходу банківських установ України на вимоги Базельського комітету, FATF та інших транснаціональних організацій. Адаптуючись до високих світових стандартів, банківська система продовжує водночас працювати в умовах неконкурентного національного правового поля. З одного боку, до небанківських фінансових установ - законодавчі вимоги, зокрема щодо обов’язкового розміру статутного капіталу, набагато менші, ніж до банків, з другого боку - активно просувається ідея допуску на фінансовий ринок України філій іноземних банків без будь-яких обмежень. Такі процеси є шкідливими і для загальноекономічного розвитку. Банківська система вже довела, що у найкритичніші моменти для держави (фінансова криза 1998 року, депозитна криза 2004 року) може діяти в інтересах суспільства, а як діятимуть учасники ринку капіталів, яким створюються штучні конкурентні переваги? Вільна та прозора конкуренція має стати принципом державної політики і вже настав час перевірити напрацьовану законодавчу та нормативну базу на дотримання цього принципу. Це стосується і ринку послуг збройної охорони та супроводу інкасаторів.
4. Податкове регулювання.
Банківська система є чесним та відкритим платником податків. Операції банків відбуваються відповідно до чинного законодавства та нормативних вимог НБУ. Банки завжди готові виконати свою суспільну місію щодо формування національного бюджету. Єдине, чого вимагає банківська система, – зрозуміле визначення правил, стабільність та дотримання чинного законодавства, передусім владою. Яскравий приклад недотримання цих принципів – проект Державного бюджету на 2007 рік, який передбачає зміну методики створення страхових резервів за рахунок валових витрат та перерахунок вже сформованих банками резервів за минулі роки. При цьому порушується базовий принцип функціонування законодавства – будь-який закон не може мати зворотної сили. Банки сподіваються, що дотримання базових принципів стане ознакою державної політики, і Верховна Рада України обов’язково врахує вимоги банківської спільноти щодо цих новацій.
Залишаючи поза увагою неефективність застосування нецільових джерел формування пенсійного фонду, банківська система звертає увагу, що застосування зазначеного збору фактично унеможливлює проведення банками короткострокових торгівельних операцій з іноземною валютою в країні. В той же час без таких операцій неможливо забезпечити повноцінне функціонування валютного ринку, а також ринкове, а не адміністративне курсоутворення та досягнення у майбутньому вільної конвертованості національної валюти – гривні. Саме тому банківська спільнота звертається до всіх владних інституцій із закликом підтримати вимогу щодо скасування зазначеного вище збору до пенсійного фонду з торгівельних (арбітражних) операцій банків.
Сучасний рівень розвитку суспільства дозволяє банківській системі відкрито та щиро закликати владу до співробітництва. Банки відверто констатують системні проблеми, які є, показують - як їх можна розв’язати, щоб Україні вийти на якісно новий рівень загальноекономічного розвитку та суспільного добробуту. Час непрофесійної та неефективної влади залишився у минулому.
Майбутнє України – це ефективний діалог влади та бізнесу, влади і суспільства. Банківська спільнота відкрита для дії і діє.
Прийнято делегатами
ХІІ З’їзду АУБ
6 жовтня 2006 р.
м. Київ
