Новини АУБ

Вчені, у відповідності з теорією хвиль  М. Кондратьєва, очікували в 2001 році  початок світової економічної кризи перевиробництва, схожої на «Велику депресію» 1929-1933 років.  В тому році  криза не розпочалася. Деякі  нобелевські лауреати з економіки вже почали говорити, що  світова економіка вступила в безкризовий період.   Але прийшов  2007-й, а з ним і іпотечна криза в США, яка запустила спусковий механізм  світового економічного  розладу. 

    Включення в глобальний ринок  території колишнього СССР та його  сателітів, з їхніми ресурсами і населенням, а також розпочата «війна з тероризмом», як відповідь на зруйновані в 2001 році будівлі Світового торгівельного центру, дозволили відтермінувати початок кризи на шість років.

Постсоціалістичні  країни, отримавши кредити від розвинутих країн Заходу,   розпочали активно споживати в борг товари, вироблені економіками, в першу чергу цих країн.  А національні господарства  пострадянських країн  сильно постраждали  від їхнього включення в глобальний ринок і опинилися відкинутими в своєму розвитку  на десятиліття, нагадуючи собою економіки, зруйновані війною.   Проте додатковий прокредитований попит населення  цих країн  забезпечив збут      вироблених товарів міжнародними корпораціями, економіками  розвинутих країн,  і тим самим  відтерміновував  світову кризу перевиробництва,  але не міг їй запобігти.

Нових  ресурсних ринків, за рахунок  всотування  яких можна було б залучати природні та інші ресурси  за заниженими цінами у глобальну економіку     вже  немає. Абсорбування нею  нових  ринків збуту завершилося з банальної причини – їх  на Землі не залишилося. Уже весь світ з його ресурсами і населенням  втягнутий в глобальну економіку. 

  Перед кризою 2007 року люди, підприємства, банки і країни, як  суб‘єкти споживання, знаходилися в боргах, які  вони  не  здатні були обслуговувати через перевищення їхніх витрат над доходами. Криза перевиробництва, з її   уповільненням зростання економік, а то й рецесією ще більше зменшує доходи цих суб‘єктів.   Щоб   розпочати   розбирати   боргову піраміду,  названі суб‘єкти  мусять   почати отримувати більші ніж вчора доходи і прибутки. А щоб  необхідного рівня   доходи з‘явилися -  необхідно більше  виробляти і, далі, більше  продавати. Але  світовий ринок не має платоспроможного попиту на існуючу пропозицію, не говорячи вже про додатково вироблені товари. Кредити під споживання, що раніше стимулювали зростання економік, тепер давати вже  недопустимо.  Бо, з одного боку,  споживачі  не здатні обслуговувати і ті борги, які в них є. А з іншого, - таке кредитування несе в собі світову  гіперінфляцю. Таким чином, глобальна економіка, якщо вона буде  залишатися вірною собі,  не зможе  в принципі  подолати системний  розлад, що виник в 2007 році і тягнеться до цих пір. Цей розлад також не може не наростати.

Якісною особливістю  теперішньої  кризи є її глобальність. В світі немає жодної країни чи регіону, які б не відчували на собі  її загрозливих   наслідків. Криза  прояснює той факт, що ефективність західних економік базувалася не стільки на їхніх новітніх технологіях, хоча і на них, скільки на  використанні за низькими цінами природних  і  трудових  ресурсів  відсталих регіонів Землі з допомогою цих технологій.  Радикальне погіршення  стану  базових активів, які належать всьому людству: повітря, води, ґрунтів – прямий наслідок фундаментальних  прогріхів  економічної системи, що утвердилася у світі. Один з очевидних наслідків.

 Отже,  в наш час не залишилося такого регіону на Землі, такого ринку, який міг би надати, за рахунок погіршення свого власного економічного і екологічного стану,   допомогу глобальній економіці і зняти смертоносну для неї  проблему боргів і перевиробництва.  А навіть якби і був - то ця допомога лише відтягнула б колапс  ще на декілька років, але не зняла би її.   

 В межах  пануючої економічної парадигми виходу з цієї економічної кризи у людства не має, бо  світова економіка століттями  поставала, зростала, долала  кризи  завдяки  розширенню ринків збуту, абсорбції їх. Нинішня глобальна економіка, частиною якої є й українське господарство, увійшла в стан деградації, що ми і спостерігаємо  вже протягом шести  років. 

Наявна  світова криза  є викликом людству, викликом на рівні життя і смерті, чого   не хочуть сприймати навіть  кращі серед  керівників розвинутих держав.   Канцлер Німеччини Ангела Меркель, наприклад,   говорила про  те, що криза буде ще  десять років. Ніхто з них не може (не хоче) сказати, що джерело  виходу з неї  може бути лише  в фундаментально нових засадах  господарювання. Іншого виходу немає. 

 Криза має той позитив, що  висвітлює хиби   базових постулатів класичної  капіталістичної політекономії: природні  ресурси Землі безмежні; зиск є місією економічної діяльності, а  егоїстичний економічний інтерес  кожного працює на суспільний інтерес.

Криза    відкриває, прояснює   чесно мислячим  сучасникам фундаментальні помилки, яких людство раніше  рішуче  не бажало   помічати, хоч  життя  і окремі   вчені на них вказували. Не хотіло, бо  визнання цих помилок  вимагало   радикальної зміни суті і смислу  економічної діяльності, яка разом з багатством стала  найвищою цінністю людства, і  яка  підім‘яла всі інші цінності під  себе. Існує необхідність розвороту свідомості людей і людства на 180 градусів від мамони до Творця, що, мабуть, без глобального потрясіння не є можливим.  

 Глобальна економічна криза відкриває очі на те, що:

1) природні ресурси обмежені,  про що свідчить не лише   явне  зменшення запасів  невідновлюваних  корисних копалин,  падіння якості повітря, води і ґрунтів але й очевидний  експансійний, глобальний,  нічим не обмежений характер економічної діяльності людства, який  став актуальною загрозою довкіллю, здоров‘ю і життю людей;

2) спокуслива гонитва за зиском  породила і поширила   в світовому масштабі хижацьке ставлення до природних ресурсів, фальсифікацію товарів, спекуляцію, лихварство, вибудувала найвищу в історії людства піраміду… сміття, і таку ж  боргову піраміду, обвал якої нас очікує в скорому майбутньому;

 3)  тепер людство розплачується    руйнацією будівлі світової економіки   за   хибне  покладання на «невидиму руку ринку», яка  наче б то добре діє і без  свідомої участі людської спільноти, розплачується за небажання  бачити справжню причину економічних криз –  жадібність, гонитву за зиском.

Ми живемо в час народження нової філософії господарської діяльності, нової економічної теорії. Хоча чому нової?  Можливо нас чекає переосмислення тих економічних вчень, які були відкинуті класичною економічною теорією.

 Існує живий зв‘язок наукової думки про інші засади організації господарства від  Аристотеля, з його поділом економіки на дві, Франсуа Кене, фізіократів, через С.Подолинського, В. Вернадського до  М. Руденка. Ця думка пульсує  і в Україні, спонукаючи до наукового пошуку відповідей на  виклик, поставлений життям  перед світом і  нашою країною.

Рукотворна бюджетна криза в США. Конгресмени не прийняли бюджет на новий фінансовий рік. Не вистачає  голосів! Фінансування державних органів припинено. Це вже було. 
В бюджеті США немає коштів для обслуговування   державного боргу. Це вже не перший раз.  
З одного боку США  банкрот, бо немає чим платити.  З іншого боку – ні. Банкрутство США неможливо, тому що США позичають долари, якісамі друкують.  Щоб зняти фінансову проблему обслуговування  боргу,  Конгресу  США необхідно лише вкотре «підняти його стелю». Зараз -  вище  за 16,7 трлн. дол.  «Підняти стелю» означає   надати   уряду право на нові запозичення,  щоб віддати старі борги. Тобто конгресмени можуть  голосуванням (!) «зробити» країну багатшою, дозволити і далі «малювати» долари, дозволити підняти стелю боргової піраміди. Таке собі довгограюче МММ по-американськи: позичаю сам у себе, щоб віддавати іншим. Чи Попандопуло по-американськи: «Да бери усё, я себе ещё нарисую!»

Рішення Конгресу США про надання права  уряду на збільшення  габаритів «МММ» має бути  прийнятим до 17 жовтня.  Рішення не буде -  «піраміда» почне валитися, бо борги не буде чим  віддавати. А буде рішення – «піраміда»   далі буде підростати, як це робиться з 1971 року (коли долар було відв’язало від золота), а з цим  підросте і  інфляційний навіс над світом, бо кількість грошей в світі приростає без адекватного приросту  товарів і послуг. «Доходи США» зростають шляхом голосування, а не виробництва товарів. Обвал цього інфляційного навісу є питанням часу.                                           
Наскільки  вірною є фраза про те, що  США самі друкують долари, які позичають? Наскільки ФРС підконтрольна американській владі? Згадайте рефінансування 2009 року, коли ФРС таємно надала кредити на багато трильйонів доларів транснаціональним банкам та корпораціям.   Може  навпаки, політики США підконтрольні ФРС, а вона крутить, і США, і усім світом?  
Черговий раз світ чує про можливий «технічний дефолт США», про фінансову неспроможність США обслуговувати свої борги. Людство не хоче, не здатне   дивитися  правді в очі.  Керівництво країн, корпорацій, банків,  громадяни  різних країн, - всі вони залежать  напряму або опосередковано не тільки від США, а й від ФРС. США також сильно залежить від ФРС. Залежність, несвобода – ключові тут слова. Як і алкогольна залежність останньої стадії є небезпечною для життя людини (не дай такій людині алкоголю і вона може померти) так і фінансова залежність уряду США від емісії долара є небезпечною для життя країни.
Правдивим джерелом погашення   боргів будь-якої країни, в кінцевому підсумку, є  зароблені нею кошти, а не  її центробанк. Так є в фінансово здоровому, вільному  світі.  В нашому фінансово хворому, залежному світі не так.
США обслуговує свої зовнішні борги шляхом практично прямої емісії долара. ФРС є одним з головних покупців державних облігацій США.  Дасть Федрезерв кошти американському уряду чи не дасть – хто дає відповідь  на це питання: Конгрес з Білим Домом чи ФРС? Чи якась окрема група дуже впливових людей?
Танці політиків, конгресменів, Президента США над  дефолтною прірвою дискредитують американську владу в очах не лише американців, а й усього світу.  Політики  цього  не розуміють? Під чию дудку танцюють і з якою метою? Показати, що влада США ні на що не здатна?
Ці танці психологічно готують і американців, і людей планети до дефолту. Бажано людей ввести в стан безнадії і відчаю.  Лохами легше управляти і маніпулювати, відволікати увагу від правди життя.
Забагато «дивних» подій, які  політично послаблюють США, посилюють їх вразливість відбулося останнім часом. Це не лише принизливе вовтузіння  політиків навколо бюджетної кризи, підняття «стелі боргу», а й повчання Америки Путіним,   провал дивної політики адміністрації Обами з «ударами» по Сирії, відмова Бернанке, Самерса інших фінансових «авторитетів» від посади глави ФРС і подача Обамою кандидатури 67-и річної «бабусі» Джанет Йелен, нездатність влади навіть  належно віддрукувати без браку нову 100-доларову купюру, про що повідомили весь світ. 
Надування світової фінансової бульбашки не може йти безмежно довго. Зрив в інфляційну спіраль, після  проходження критичної точки накопичення інфляційного навісу, означає кінець бульки. Цей кінець позбавляє ФРС влади, тому що  знецінений долар нікому не потрібен…
Складається враження, що кулуарне рішення про дефолт вже прийняте, питання лише  в тому,  коли він буде  оголошений,  в цьому чи найближчих роках. 
Оголошення дефолту  емітентом світової валюти – це нова ера світової економічної історії. І не лише економічної. Ніхто з людей не знає і не може знати як підуть процеси після цього. Проте зрозуміло, що нічого  хорошого для економіки світу і України це не принесе. Висока ймовірність виникнення  тривалого соціально-економічного і політичного хаосу.
Проте загострення економічної кризи, суд Божий над людством, яке зневажило свого Творця, принесе і добре. Така деградація матеріального аспекту людського буття  дає шанс для духу, а суд грішному світу відкриває людині шлях до Бога.

За вісім місяців 2013 року в Україні усі депозити, які включають гривневі і валютні, поточні і строкові, юридичних і фізичних осіб  зросли приблизно на 11%. А  гривневі депозити населення приросли на 50 млрд. грн., або на 27%, тобто росли майже втричі швидше.  

Високі темпи зростання гривневих депозитів  потребують пояснення, чому вони так зростають.  Що рухає вкладником: високі процентні ставки, зростання доходів вкладників,  зростання довіри до гривні та банків?

Почнемо розвідку з опису цього сегменту депозитного ринку. Подивимося, як росли гривневі депозити населення і як росли його доходи.

ТОВ "Укрфільмресурс" за сприяння Асоціації українських банків починає реалізацію телевізійного проекту «ФІНАНСОВИЙ ЛІКНЕП».

Завдання проекту:
- Доступною мовою розповісти про іпотеку, кредити, вклади, оціночну діяльність, ринок страхових послуг, з можливістю фінансових накопичень і.т.д.
- Допомогти споживачеві зорієнтуватися у різноманітті фінансових, страхових та інвестиційних програм.
- Сформувати у споживачів свідоме уявлення про доцільність використання фінансових продуктів, про ефективне управління особистими фінансами.
- Підвищити фінансову обізнаність населення.

Запрошуємо українські банки до учсті у цьому проекті.

Детальну інформацію про проект можна прочитати тут

А також звязатись із продюсером проекту Ольгою Квасовою

067-321-79-01
ООО "Укрфильмресурс"
Киев, ул. Сосюры, 6
БЦ "ПРАГА", оф.109.

Дякую всім, хто чесно перед самим собою, відреагував на мій попередній допис.

Не згідний я з тим, що «при нинішній владі правда нікому не потрібна». А що, заповідь «не свідчи неправдиво» вже в Україні відмінили? Якраз при нинішній владі вона потрібна всім, від Президента країни до безхатченка. Хіба не з допомогою правди ми станемо вільними?

У коментарях також торкалися теми курсу гривні, тому про курс і інфляцію.

     Розвиток власного виробництва країни є головною економічною метою нормальної влади. Зростання виробництва, відновлення життєво необхідних суспільству галузей економіки, для забезпечення народу  роботою і товарами, збільшення зайнятості для кваліфікованої робочої сили - піднімає доходи населення і рівень життя. Адже саме зростання добробуту і вимагає народ від економічної політики влади. А такі економічні макропоказники, як  курс національної валюти і інфляція  є лише   одними із засобів досягнення цієї стратегічної мети.   

  В дійсності, головною  метою нашої влади в економічній політиці стала низька інфляція за будь-яку ціну, а не якийсь розвиток українського господарства, бо саме від цінової стабільності залежить майбутнє діючого політичного режиму.

 В  Україні національне виробництво товарів для  народу деградує, воно в значній мірі замінено  імпортом.  Падіння курсу гривні означає зростання цін на імпортні товари.  Тому курс гривні і інфляція стали самоціллю діючої влади, вони замінили собою розвиток економіки і зростання добробуту народу. 

Мету діюча влада підмінила засобом, а опозиція та деякі економічні експерти не помітили підміни?  Заслуга нинішньої влади полягає  в тому, що вона довела цей  стратегічний маразм до граничної ясності. Хоча в закамуфльованому вигляді він існував і раніше.

Розвиток  українського господарства –  про це тільки говорять, але не докладають ніяких зусиль для реалізації. Направляючи усі ресурси на утримування курсу гривні вони не хвилюються у що суспільству це обійдеться, адже платити врешті решт буде народ і то не тепер, а пізніше. А до того часу йому можна промивати мізки «експертами» про «покращення».

Чому японський уряд збільшує інфляцію і девальвує йєну? Тому що це засоби пожвавити японську економіку. Лише засоби, а не мета.  Чимало інших країн  останніми роками  теж послабили свої національні валюти відносно долару – Індія, Румунія, Угорщина, Росія, Бразілія, Білорусь, Велика Британія, ін. Вони девальвували свої валюти заради  поліпшення стану  власної економіки, - зокрема для надання конкурентних переваг своїм експортерам. Можна валюту девальвувати контрольовано, планомірно, як в Угорщині чи Польщі – де девальвація йшла  в межах 10-20% на рік, чи  як у Білорусі, де  через  вибори Президента курс національної валюти тримали як могли, а потім в 2011 р.  різко опустили в майже в 3 рази. А можна тримати, як в Україні - спалюючи золотовалютні резерви (ЗВР), нарощуючи держборг для підтримки  платіжного балансу, і … гальмуючи власну економіку.  Накопичуючи економічні, бюджетні, боргові  проблеми, влада лише відтерміновує  неминучу розплату за спотворення економічної стратегії держави. 

 Вже в кінці 2011, початку 2012 років аналіз платіжного балансу країни  і  динаміки його основних статей  за  останні сім років, давали підстави аргументовано говорити про передумови девальвації гривні. Про це в 2012 році, через  декілька місяців  після АУБ, писали і західні економічні експерти. Але я і вони помилилися не в оцінці стану і тенденцій платіжного балансу, економічних передумов девальвації,  а в оцінці того, на що готова піти влада  задля  досягнення своєї політиканської мети.

                                                 Платіжний баланс.

Я не допускав, що наша економічна і монетарна влада насправді  має інфляцію і курс за свою стратегічну мету,  ігноруючи  національні інтереси  щодо  економічного  розвитку.  Не допускав, що вони свідомо підуть на погіршення економічного стану країни.   

Я не  допускав, що влада піде на безпрецедентні  валютні інтервенції  в 2011-2012 роках для підтримки курсу - більші  за інтервенції  під час кризового 2009 року. Це призвело до небезпечного  зменшення валютних резервів країни, які зараз менші ніж були в 2009 році і менші за мінімально необхідні 24 млрд. дол. США, щоб забезпечити трьохмісячний імпорт країни.   

 Я не  допускав, що економічна  влада піде на свідоме обезкровлення економіки і  посадить її на голодний гривневий пайок.  Протягом 2011-2012 років  чистий продаж НБУ валюти з ЗВР склав 11,2 млрд.$. Отже з гривневого ринку ним  було абсорбовано майже  90 млрд.грн. Це кошти, які пішли з економіки.  Я не  допускав, що  влада  піде на  свідоме радикальне охолодження  економіки в дуже скрутний час її відновлення від кризового удару 2008 року, що вона проігнорує ризики рецесії, як  закономірний наслідок гривневого голоду і фактичної дефляції.

Я не  допускав, що НБУ піде на  створення штучної кризи ліквідності банків, що він доведе вартість залучення гривневих коштів на міжбанку до 40%, а залучення банками депозитів населення до 30% і вище в умовах практичної зупинки кредитування через високі процентні ставки.

Я не  допускав, що НБУ проігнорує  різке зростання вартості  банківських пасивів.   І в 2013 році за 7 місяців приріст  процентних витрат склав 20,9% , а приріст процентних доходів банків - 8,5 %. Ця негативна тенденція тримається з кінця 2011року. Це призвело до погіршення фінансового стану банків.

Я не  допускав, що НБУ піде на наджорстку монетарну політику для створення штучного дефіциту гривні,  штучного її подорожчання і  «підтримку» курсу гривні при  негативному сальдо торгового балансу в ці роки.

 Маючи негативне сальдо рахунку поточних операцій, влада мала його перекривати також шляхом  накопичення державного боргу. З 2010 по 2012 роки він зріс  майже на 25 млрд.$. І ще на 4,7 млрд.$ він збільшився за  чотири місяці 2013 року. Якщо в 2009 році  на кожного українця припадало  приблизно 7 тис. грн. державного боргу, то тепер більше 12 тис. грн. На сім’ю з трьох чоловік  - більше 36 тис. грн. І ці кошти рано чи пізно будуть забрані у кожного нас через інфляцію і девальвацію. Ця тенденція не була для мене новиною. І вона буде продовжуватися при такій владі і далі.

 Державний та гарантований державою борг України (на кінець періоду)

 І останнє. Я не допускав вже тепер, що влада так спокійно сприйме трьохквартальну рецесію і падіння промвиробництва, в чому  присутній суттєвий вплив їхніх дій зі стабілізації курсу гривні. Невже вони не розуміють, що їхні (і наші) бюджетні проблеми є наслідком в першу чергу їхнього вчорашнього і сьогоднішнього ігнорування стратегічної мети – розвитку економіки і забезпечення зайнятості населення?

За вісім місяців поточного року (в порівнянні із відповідним періодом минулого року) доходи держбюджету вперше в історії України знизилися, і склали 98,6%. А видатки зросли і склали 107,9%. Живемо в борг, панове. Вчитися на чужих помилках не для нас?

Це  наслідок нехтування здорового глузду в економіці, ігнорування економічної правди владою.   Погано буде всім, коли настане час розплати  за наперсточні ігри з економічною  стратегією.  І  тим хто це робив, хто прикривав,  хто толерантно  прийняв, і хто не приймав, називаючи речі своїми іменами. Ми всі в одному човні, який зветься Україна. Нас чекає гостра фаза кризи. Але не буває великих звершень без великих випробувань

http://blogs.korrespondent.net/business_blogs/blog/first4/a117394

Читаю наших експертів з економіки, фінансів і мушу  писати не про  складні економічні аспекти дійсності, а про здоровий глузд при коментуванні економічних чи банківських подій. 

Він  передбачає, як обов’язкову умову своєї результативної діяльності,  правду про подію.  Правду, що одна на всіх, а не у кожного своя. Бо остання то і є неправда, або, вибачте, брехня.

 

1. Педалюють експерти тему зростання прибутків банків, як радісну новину.

І хоча вони зросли менше ніж за відповідний період минулого року,  все рівно це добра новина. Проте вона потребує пояснення того,  за рахунок якого головного  чинника  з’явився прибуток: росту доходів чи зменшення витрат банків.  Найбільший вплив на  зростання  прибутку галузі  має  зменшення витрат, а не зростання доходів.

Які саме витрати зменшилися?   Відповідь -  витрати на формування резервів під активні операції банків.

І наступне питання: чому так сталося? Відповідь – тому що  в 2009, 2010, 2011 роках банки формували резерви під погані кредити, видані до кризи. Якщо на початок 2008 року такі резерви складали  трохи більше 20 млрд. грн. то на початок 2012 – майже 158 млрд. грн. Ці резерви формуються за  рахунок витрат.

Приріст нових кредитів в  останні  роки  був значно менший, ніж до кризи і видавалися вони більш обачно. А отже і обсяги резервів  під такі кредити  потрібні значно менші, тому зменшилися загальні витрати. Знаючи цю правду, людина буде сприймати повідомлення про зростання прибутків з більш реалістичною  радістю. Особливо розуміючи, що ще далеко не під всі погані активи резерви вже сформовані.

 

2.  Про начебто залежність прибутків від доходів і обсягів кредитування в останні роки і стабільність банківської галузі.

В   кризовій економіці  зв’язок між доходами, прибутками банків  і обсягами  їхніх кредитів не є прямим і достатньо міцним. Рівень кореляції цих показників банківської діяльності з 2008 по 2012 роки або вкрай слабкий, або відсутній, як між прибутком(збитком) і обсягами виданих банками кредитів, що видно з цієї таблиці.

В ній   наведені показники діяльності комерційних банків: доходи,прибутки і кредити надані  в млрд.грн.  станом на початок кожного року.

Від чого ж в основному залежить прибуток банків в кризовий період? Від стану, від якості кредитного портфеля банків. Тобто від того, яка частина з виданих ними кредитів нормально обслуговується позичальниками. Зрозуміло, що в умовах економіки, яка падає економічний стан позичальників погіршується, а з цим погіршується сплата процентів за кредитами ( які були і залишаються основним джерелом банківських доходів) і погашення ними кредитів. Погіршується стан кредитного портфеля  банків, які  змушені збільшувати витрати на формування резервів під такі непрацюючі кредити. При цьому їхні прибутки, природно, падають, або з’являються збитки. Тобто в кризові  роки найбільший вплив на прибуток банків мали не доходи, не обсяги  виданих кредитів, а витрати. Цей фактор діє і в 2013 році.

  Вкрай слабке  зростання кредитування економіки, кредити надані з 2010 року по 2012 рік включно зросли на 9,1%,  падіння економіки  три  квартали підряд,  погіршення стану прибутковості підприємств, -  не можуть не впливати на  стабільність банківської галузі. Оптимістичні реляції про стабільність за таких умов – це є відхід від реальності, що під час кризи недопустимо.