AUB partners news

Пакет законодавчих актів про іпотечне кредитування, прийнятих ВР 19 червня п.р. («Про фінансово-кредитні механізми будівництва нерухомості й операцій з нерухомістю», «Про іпотечне кредитування і факторингові операції з консолідованим іпотечним боргом», «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України»), не сприятиме розвитку іпотеки в Україні. Про це повідомила прес-служба банку з посиланням на заступника начальника юридичного управління АППБ «Аваль» Олександра ЯРЕЦЬКОГО.

За словами О.ЯРЕЦЬКОГО, «величезний мінус цих законодавчих актів — у тому, що вони слабко погоджені з іншим законодавством». Зокрема, ці закони по-різному регулюють ті ж правовідносини, що й інші закони, наприклад Закон «Про іпотеку».

Наприклад, згідно зі ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за узгодженням між іпотекодавачем та іпотекотримачем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб’єктом оцінної діяльності у випадках, установлених законом чи договором. Водночас, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про іпотечне кредитування…», оцінка предмета іпотеки здійснюється за узгодженням сторін, якщо інше не передбачено іпотечним договором. Таким чином, два закони передбачають різні терміни (вартість і оцінка) і при цьому чітко не регламентують процедуру проведення оцінки предмета іпотеки.

Також у зазначених законах, як заявив О.ЯРЕЦЬКИЙ, не погоджується видача закладної як цінного папера, що може бути в обігу на ринку (ст.5 ЗУ «Про іпотеку»), і об'єднання іпотечних кредитів в іпотечний пул, під яким можуть також випускатися іпотечні сертифікати (ст.6 ЗУ «Про іпотечне кредитування…»). У результаті, як відзначив О.ЯРЕЦЬКИЙ, вимоги, забезпечені заставою нерухомості (іпотекою), можуть паралельно трансформуватися у два види цінних паперів.

Крім того, на його думку, украй заплутаним і не завжди логічним виглядає визначення термінів, частину з яких узагалі уведено вперше, зокрема вартість основного зобов’язання, що складається з ціни зобов’язання і доходу кредитодавача (замість суми кредиту і розміру відсотків), встановлювач управління майном, довірча власність (власність, що виникає не у власника, а в особи, якому передане право управління майном).

Однак найголовнішим недоліком цих документів, як вважає О.ЯРЕЦЬКИЙ, є те, що вони писалися під конкретні правовідносини, що виникають у процесі кредитування під заставу житла. І тому для банків, що займаються усіма видами кредитування, приносять більше проблем, ніж користі.

Наприклад, за його словами, у банку «Аваль» значна частина кредитів видається під заставу кількох видів, наприклад під нерухомість і товари в обороті, аналогічна ситуація спостерігається й в інших неспеціалізованих банках. Однак зазначені закони таких випадків не передбачають. «Тому зовсім не зрозуміло, чи є такі кредити іпотечними, чи поширюються на них норми цих законів», — підкреслив заступник начальника юридичного управління АППБ «Аваль».

При цьому, на його думку, «прийняття цілого пакета законодавчих актів, що регулюють тільки один вид застави та багато в чому повторюють один одного і не погоджені ні один з одним, ні з іншим законодавством, у той час як реформування вимагає законодавство про заставу в цілому, виглядає недоцільним. — Тим більше, що універсальним банкам для розширення кредитування, на мій погляд, було б цілком достатньо прийнятого раніше Закону «Про іпотеку», яким справді врегульовано багато питань, передбачено процедуру оформлення іпотеки, спрощено процедуру стягнення закладеного майна тощо», — заявив О.ЯРЕЦЬКИЙ.

19 червня 2003 року Верховна Рада прийняла низку законів у новій редакції, у відношенні яких раніше було застосовано вето Президента України. Серед них — «Про фінансово-кредитні механізми будівництва нерухомості й операцій з нерухомістю», «Про іпотечне кредитування і факторингові операції з консолідованим іпотечним боргом», «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України». 5 червня 2003 р. народні депутати прийняли Закон «Про іпотеку».

www.aval.ua