Внаслідок різкого зростання цін у жовтні індекс споживчих цін за останні 12 місяців зріс на 14,8% (такі темпи інфляції в Україні не спостерігалися з 2000 року). Швидке зростання цін на продукти харчування в поточному році спостерігається не лише в Україні — ціни на хліб, м’ясо та молочні продукти зростають у всьому світі внаслідок несприятливих погодних умов та поганого врожаю.
Однак, зазначає аналітик Райффайзен Банку Аваль Дмитро Сологуб, темп зростання інфляції в Україні значно вищий аніж, наприклад, в країнах Східної Європи. А отже, існують й інші фактори, що визначають високий рівень інфляції в Україні.
Одним із таких факторів, на думку аналітика банку, є різке зростання соціальних витрат за останні роки. Починаючи з 2004 року, щороку в Україні відбуваються вибори й політики використовують збільшення соціальних виплат як головний аргумент передвиборчих перегонів. В результаті, зростання реальної зарплати в економіці за останні роки значно випереджає підвищення продуктивності праці, створюючи тим самим тиск на ціни.
Друга причина високої інфляції в Україні — це здійснювана Національним банком монетарна політика, при якій в умовах фіксованого обмінного курсу та постійного притоку іноземної валюти в країну Нацбанк змушений здійснювати регулярні інтервенції, збільшуючи тим самим пропозицію гривні. Наприклад, на кінець жовтня 2007 року зростання грошової бази та грошової маси в Україні склало практично 50% в річному розрахунку. «Без сумніву, частково збільшення пропозиції грошей компенсується підвищенням попиту на них — зростання економіки підвищує потребу в грошах. Однак темпи зростання монетарних агрегатів в поточному році виглядають занадто високими, що має негативний вплив на темпи інфляції», — зазначив Д.Сологуб.
У той же час, уряд не зумів зупинити зростання цін ринковими методами та пом’якшити наслідки зростаючої інфляції для споживачів. Зокрема, відсутній чіткий та прозорий механізм державних інтервенцій на окремих ринках — за допомогою державного резерву тих чи інших товарів уряд міг би згладити коливання цін внаслідок впливу зовнішніх факторів. Замість цього, в Україні державні органи вирішили діяти, в першу чергу, адміністративними методами — через прямий контроль над цінами, обмеження роздрібних надбавок, заборону експорту, що не дало бажаного результату.
На думку Дмитра Сологуба, висока інфляція є основним макроекономічним ризиком для України на сьгодні. По-перше, висока інфляція зменшує реальний добробут населення, таким чином підвищуючи соціальну напругу в суспільстві. По-друге, враховуючи різке зростання роздрібного кредитування за останні роки, зменшення реальних доходів населення може негативно вплинути на його здатність обслуговувати отримані кредити, а це збільшує кредитні ризики для банків. До того ж зростання інфляції веде до зростання процентних ставок, що може призвести до уповільнення темпів кредитування, а, отже, і негативно вплинути на інвестиції та споживання. В результаті економічне зростання може уповільнитися.
Крім того, пришвидшення інфляції та зростання її волатильності негативно впливають на інфляційні очікування населення. Нарешті, висока та волатильна інфляція ускладнює планування бізнес-процесів, знижуючи тим самим інвестиційну активність в економіці. Тому боротьба з інфляцією має стати пріоритетом економічної політики.
«Як не парадоксально, але різке зростання цін в цьому році може мати й позитивні наслідки, оскільки допоможе прискорити проведення довгоочікуваних економічних реформ», — вважає Д.Сологуб.
У першу чергу, йдеться про перехід до режиму інфляційного таргетування, при якому низька та стабільна інфляція є основною метою економічної політики. Крім того, уряд міг би приділяти увагу не лише стимулюванню зростання сукупного попиту шляхом постійного збільшення бюджетних витрат, але й вживати заходів, спрямованих на зростання сукупної пропозиції. Зокрема, мова йде про реформи ринку праці, зменшення податкового тиску, лібералізацію регуляторного режиму для малого та середнього бізнесу. «У короткостроковій перспективі, уряду варто дотримуватися консервативної та зваженої соціальної політики, якою потрібно керуватися й при розробці державного бюджету на наступний рік» — означив експерт.
На його думку, успіх усіх цих заходів залежатиме й від того, наскільки буде покращено координацію при здійсненні економічної політики між різними державними органами.
Укр 
Eng 
