| У НБУ готують заборону валютного кредитування. Краще пізно ніж ніколи. Сьогодні всякий українець із середньою освітою розуміє, що в країні не може бути дві і більше валют. Розуміють, що однією з причин глибокої економічної кризи в Україні є доларизація української економіки і величезні обсяги валютних кредитів.
Ліквідація владою абсолютної монополії національної валюти в Україні призвела до підриву економічної незалежності країни, і це є предметом серйозного наукового аналізу, і не тільки наукового. Монетарна і валютна політика країни, за таких умов, має декілька центрів управління, один з яких знаходиться в Україні, а решта - поза її межами. Це все - наслідок рішень, прийнятих вищими керівними органами країни у роки незалежності, які також мають бути предметом особливих досліджень. Саме державні керівники, а не банки і не НБУ відповідають за запровадження у нас долара США як ще однієї валюти, яка використовується як для заощадження, так і кредитування і навіть для тіньових оборудок. Банківська система ж діяла в полі рішень державних органів, іншого не було.
Тепер шкода від валютного кредитування стала очевидною. Як же вийти із цього становища? НБУ намагається його заборонити, і тим він виходить за межі своїх можливостей. Бо проблема значно складніша і вона виходить за межі кредитування. Чи готові Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів України для здійснення політики утвердження гривні як єдиної валюти країни не тільки для розрахунків, платежів, але й накопичення, і як єдиної міри вартості? Ні, безумовно. В основі реалізації цього правильного для України рішення лежить належна економічна стратегія, високий рівень довіри громадян до своїх керівників, до їх економічної і монетарно-кредитної політики, а відтак і до гривні. Такої довіри нема. Це рішення необхідно було б підперти відповідною новою внутрішньою і зовнішньою економічною політикою, якої теж нема і бути не може при існуючій системі влади.
Спроба НБУ в таких умовах заборонити валютні кредити реально призведе до різкого погіршення умов діяльності банків. Адже населення і підприємці, не довіряючи гривні, «тікають» в долар і зберігають його на банківських депозитах. Банки, маючи валютні пасиви, не маючи права видавати валютні кредити, попадають в абсолютно абсурдну економічну ситуацію – залучення доларових депозитів стане збитковою, тобто непотрібною, для них операцією. Чи державі вигідно, щоб населення тримало ВКВ у трьохлітрових, а не в комерційних банках? Тобто, потрібен комплекс заходів, стимулюючих як населення, так і банки, щоб залучити в економічний оборот цей колосальний ресурс. Чи НБУ буде викуповувати ці валютні пасиви у банків, чи буде зберігати їх у себе і, у випадку необхідності повернення валютного депозиту, повертати його банку?
Ця тема ускладнюється непевним положенням долара США, як світової валюти. Експерти, в т.ч. і рівня Нобелівських лауреатів, стверджують, що долар втрачає цю позицію і знеціниться. Чи думає українська влада захистити людей, у яких є доларові заощадження (за словами академіка В.Гейця 40-60 млрд. доларів США). Чи вони хочуть, щоб українці, які вже раз постраждали від знецінення радянського рубля, ще понесли величезні втрати від знецінення долара?
Дедоларизація української економіки – це єдина правильна мета альтернативної української економічної політики. Її досягнення потребує ресурсів: економіки, часу і довіри. Потребує державного плану на декілька років поступового досягнення цієї мети. Один НБУ цього не досягне. Тому різка спроба припинити активні валютні операції при збереженні валютних пасивів не дасть позитиву країні, а банківській системі зашкодить, а через неї і країні. А рухатися в цьому правильному напрямі треба.
Прес-служба
Асоціації українських банків
|
Укр 
Eng 
