Новини фінансового сектору

Більшість банків, виведених з ринку під час «банкопаду» 2014–2016 років, уже пройшли процедуру ліквідації: активи реалізовано або зобов’язання погашено в межах можливого. Фонд гарантування вкладів продовжує суди для стягнення шкоди з ексвласників та пов’язаних осіб. Масштабного повторення кризи Фонд не очікує завдяки посиленому нагляду НБУ та кращому корпоративному управлінню, заявила директор-розпорядник ФГВФО Ольга Білай в інтерв’ю РБК-Україна.

За словами Ольги Білай, щодо «переважної більшості» банків, які збанкрутували у 2014–2016 роках, ліквідаційні процедури завершено. «Ми продали всі активи або погасили всі зобов’язання, що можна було погасити. Продовжуємо судові процеси для стягнення шкоди з керівництва банків та пов’язаних осіб — власників, кредитних комітетів, правлінь, які видавали неякісні кредити позичальникам, які не могли платити», — зазначила вона.

Очільниця Фонду підкреслила, що системні ризики, які сприяли «банкопаду», суттєво знижені: «Я думаю, що в майбутньому в таких масштабах подібної проблеми вже ніколи не буде, адже покращився банківський нагляд… Коли у вас побудована система ризиків і комплаєнсу, то такі кредити видати неможливо — їх просто блокуватиме система. Зараз НБУ дуже стежить за цим».

ФГВФО паралельно притягує до відповідальності пов’язаних осіб збанкрутілих установ і продовжує судові позови для компенсації збитків кредиторам. Станом на 1 вересня 2025 року обсяг незадоволених вимог кредиторів за банками, які проходили виведення з ринку, перевищує 269 млрд грн.

Білай також нагадала, що під час ліквідацій Фонд максимально монетизує активи — від кредитних портфелів до нерухомості — через відкриті електронні аукціони, а виплати вкладникам у межах гарантій здійснюються оперативно з власних резервів. Такий підхід, за її словами, забезпечує як швидкість розрахунків із вкладниками, так і прозорість процесів реалізації активів.

У контексті поточної стійкості сектору очільниця Фонду відзначила, що в банках, які нині потрапляють під процедури виведення з ринку, вже не спостерігається «огульного кредитування» та ігнорування ризиків, а вимоги до комплаєнсу та якості корпоративного управління стали реальними, а не формальними.