Профільні Асоціації закликають законодавців до виваженості при регулюванні іпотечних відносин
Перегляди: 4796
Асоціація українських банків та Українська Національна Іпотечна Асоціація звернулися до Верховної Ради України з проханням виключити із проекту Закону України "Про аукціони”, реєстраційний № 7002 від 19.07.2010р. окремі положення, реалізація яких на практиці призведе до вельми негативних наслідків. Асоціація українських банків та Українська Національна Іпотечна Асоціація звернулися до Верховної Ради України з проханням виключити із проекту Закону України "Про аукціони”, реєстраційний № 7002 від 19.07.2010р. окремі положення, реалізація яких на практиці призведе до вельми негативних наслідків.
Зокрема, прикінцевими положеннями пропонується виключити пункт 4 статті 591 Цивільного кодексу України, згідно з яким якщо“сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом”.
Відповідно до запропонованих змін, у випадку неодержання достатньої суми від реалізації предмета іпотеки для покриття вимог іпотекодержателя, останній позбавляється права отримати решту суми з іншого майна боржника.
Таким чином, нова редакція порушує встановлений принцип „акцесорного” (додаткового) характеру застави як способу забезпечення вимоги кредитора та нівелює значення механізму застави як способу забезпечення виконання зобов’язання. Адже відмова кредитора від застосування будь-якого зі способів забезпечення виконання зобов’язань (зокрема, укладення договору застави) не позбавляє його можливості задовольнити свої законні вимоги у повному обсязі за рахунок будь-якого майна боржника, якщо останнім було завдано шкоди інтересам кредитора у зв’язку з неналежним виконанням боржником договірних зобов’язань.
Крім того, прикінцевими положеннями пропонується виключити статті 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року N 898-IV, які регулюють звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Цивільне законодавство передбачає ряд способів захисту прав кредитора, серед яких звернення стягнення шляхом виконавчого напису нотаріуса. Звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання основного зобов’язання шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, як альтернатива рішенню суду, має деякі переваги, зокрема: процедура вчинення виконавчого напису займає менше часу та не така ускладнена як процедура судового розгляду.
Слід мати на увазі, що заборона позасудового звернення стягнення призведе до негативних наслідків, з одного боку – значного перевантаження судової системи, пов’язаного з розглядами звернень банків, з іншого боку – суттєвого збільшення терміну та зниження вірогідності стягнення боргу банками у зв’язку із значним затягуванням даної процедури. Таким чином, у випадку прийняття даних змін за умови неповернення позичальником кредиту в обумовлений договором строк кредитор буде суттєво обмежений в своєму праві на захист порушеного права, що в жодному разі не відповідає принципу розумності та справедливості, проголошених Цивільним кодексом України.
Асоціації звертають увагу, що прийняття даних положень є прямим порушенням статті 22 Конституції України, де зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
2010-10-13
Зокрема, прикінцевими положеннями пропонується виключити пункт 4 статті 591 Цивільного кодексу України, згідно з яким якщо“сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом”.
Відповідно до запропонованих змін, у випадку неодержання достатньої суми від реалізації предмета іпотеки для покриття вимог іпотекодержателя, останній позбавляється права отримати решту суми з іншого майна боржника.
Таким чином, нова редакція порушує встановлений принцип „акцесорного” (додаткового) характеру застави як способу забезпечення вимоги кредитора та нівелює значення механізму застави як способу забезпечення виконання зобов’язання. Адже відмова кредитора від застосування будь-якого зі способів забезпечення виконання зобов’язань (зокрема, укладення договору застави) не позбавляє його можливості задовольнити свої законні вимоги у повному обсязі за рахунок будь-якого майна боржника, якщо останнім було завдано шкоди інтересам кредитора у зв’язку з неналежним виконанням боржником договірних зобов’язань.
Крім того, прикінцевими положеннями пропонується виключити статті 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року N 898-IV, які регулюють звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Цивільне законодавство передбачає ряд способів захисту прав кредитора, серед яких звернення стягнення шляхом виконавчого напису нотаріуса. Звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання основного зобов’язання шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, як альтернатива рішенню суду, має деякі переваги, зокрема: процедура вчинення виконавчого напису займає менше часу та не така ускладнена як процедура судового розгляду.
Слід мати на увазі, що заборона позасудового звернення стягнення призведе до негативних наслідків, з одного боку – значного перевантаження судової системи, пов’язаного з розглядами звернень банків, з іншого боку – суттєвого збільшення терміну та зниження вірогідності стягнення боргу банками у зв’язку із значним затягуванням даної процедури. Таким чином, у випадку прийняття даних змін за умови неповернення позичальником кредиту в обумовлений договором строк кредитор буде суттєво обмежений в своєму праві на захист порушеного права, що в жодному разі не відповідає принципу розумності та справедливості, проголошених Цивільним кодексом України.
Асоціації звертають увагу, що прийняття даних положень є прямим порушенням статті 22 Конституції України, де зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
2010-10-13