Новини АУБ

Опубліковано 29.01.2009 р.

ДАВОС, Швейцарія -- Глобальна фінансова криза відродила Міжнародний Валютний Фонд, який лише рік тому  розглядав можливість продажу  частини своїх золотих запасів, тому що надавав дуже  мало позик і не мав достатньо прибутку. Наразі ж  МВФ надав  близько $50 млрд. позичок, намагаючись врятувати Пакистан, Ісландію та низку країн  Східної Європи.

Роль МВФ буде центром уваги на Світовому Економічному Форумі цього року, де політичні лідери Пакистану і Латвії обміняються своїм досвідом, як також  посадова особа №2 у МВФ Джон  Ліпськи (John Lipsky). Це  новий вигляд МВФ.  Відійшли [в минуле] багато вимог  щодо отримання позик, які країни, що розвиваються, вважали обтяжливими: приватизація соціального страхування, відкритість ринків для іноземних фінансових компаній, ліквідація внутрішніх монополій. Зміни спростили  звернення до МВФ. Тому  інші  країни, у тому числі Туреччина,  здійснюють перемовини з МВФ щодо отримання позики. Можливо, це навіть полегшить  деяким західноєвропейським країнам зі значними боргами також отримати пізніше допомогу МВФ. "Зміни відображають значну зміну погляду щодо того, що МВФ може  здійснювати мікрокерування країною", повідомила старший радник МВФ по Європі Анна-Марія Галді (Anne-Marie Gulde).

У наданні позик МВФ намагався врахувати уроки азіатської кризи десять років  тому. Тоді  фонд критикували за  такі вимоги, як, наприклад, відкриття доступу американським банкам до Південної Кореї та ліквідація  гвоздичної (eng:clove) монополії у Індонезії. Це вважалося жителями цих країн  дуже обтяжливим та  політично мотивованим. Окрім того,  у час, коли США та Західна Європа знижували процентні ставки та збільшували державні витрати щоб побороти рецесію, посадові особи МВФ  стверджували, що вони не  можуть просити позичальників здійснити  різкі скорочення витрат, як це вже вони колись робили.

МВФ перебуває все ще далеко від  програми швидких позик для країн, що розвиваються. Радше він обмежує свої вимоги до монетарної та фіскальної  політики, у  якій  є експертом. Для деяких країн це все ще може означати обтяжливі зміни. Латвія, наприклад, повинна значно (на 15%) знизити зарплату вчителям, солдатам та іншим урядовим працівникам, а  Україна має знизити свої витдатки  у час, коли  очікується серйозне зниження зростання її економіки --   рекомендація, яка має на меті принаймні на деякий час  не дозволити рецесії  посилитися.

Деякі країни  Східної Європи, які одержують допомогу МВФ,  відзначають, що це лише питання, коли МВФ відновить спроби глибокого аналізу  внутрішнього стану їх  економік. "МВФ використовуватиме економічну кризу, що  поглиблюється, щоб  охопити цим  все більше і більше країн" -  повідомив один східноєвропейський банкір. МВФ же стверджує, що не має таких планів.

Метою МВФ є  допомога  стабілізувати бідні країни,  охоплені рецесією, що значно скоротило експорт до багатих країн, оскільки фінансування  країн, що розвиваються, припинилося. Інститут Міжнародних Фінансів, торговельна асоціація великих фінансових установ, оцінює, що приватні потоки капіталу до країн, що розвиваються,  знизяться на близько дві третини (до $165.3  млрд. цього року від $465.8 млрд. у 2008 р.).

Шукаючи альтернативне фінансування,  такі східноєвропейські країни, як  Україна, Латвія, Сербія та Білорусь вже звернулися до МВФ, а Румунія, Болгарія та Литва  перебувають недалеко позаду.

МВФ випробував нову політику у  2007 р., надавши $77-мільйонну позику Лівану,  чий план економічних реформ МВФ повністю схвалив. Торік МВФ, який мав напружені стосунки з Пакистаном, погодився на легші умови, ніж це мало місце в минулому  щодо позички $7.6  млрд. За словами колишнього керівника  МВФ на Близькому Сході Мошін Хана  (Mohsin Khan), МВФ, значною мірою, прийняв запропоноване Пакистаном  таргетування бюджетного дефіциту та не наполягав на закінченні певних податкових послаблень для сільського господарства, як це мало місце в минулому,  навіть вважаючи, що  ними маніпулюють виробники. Пан Хан сказав, що Пакистан згоден зробити центральний банк більш незалежним та  скоротити субсидії, які мають допомагати полегшити бюджетні проблеми.

Один зі знаків того, що стратегія МВФ працює: протести у Латвії, Угорщині, Литві  та будь-де у інших місцях  були  скеровані проти  урядів, а не проти МВФ. "Люди  не вбачають У МВФ велику західну установу, яка говорить нам що робити" - каже Гюля Тос (Gyula Toth) - угорський економіст з UniCredit у Відні.

Переклад:В.Степаненко