Джерело: Oxford Business Group
Переклад: Валерій Степаненко
-------------------------------------------------------------------------------------------------
На час свят Oxford Business Group також зробить коротку перерву. Онлайнові економічні брифінги будуть поновлені 5 січня. Найкращі побажання всім нашим передплатникам.
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Не дивлячись на дуже хороший початок, 2008 р. став важким роком для України, оскільки країна продовжувала відчувати вплив політичної нестабільності, високої інфляції та зовнішніх потрясінь, спричинених глобальною фінансовою кризою.
Міністерство Економіки України нещодавно зробило прогноз, що ріст ВВП у країні у 2008 р. складе 3.5%-4% порівняно з 7.6% у 2007 р. Раніше український уряд передбачав темп приросту ВВП у 2008 р. на рівні 6.8%, але переглянув ці цифри у бік пониження у грудні.
Не дивлячись на нижчі очікування, у 2008 р. мали місце деякі підбадьорливі знаки, у тому числі дуже великий урожай зерна, який має сприяти зростанню сільськогосподарського сектора країни та економіки в цілому. У вересні Міністерство Сільського Господарства оцінило урожай зерна цього року в Україні на рівні 48.7 млн. тонн, що перевищує попередні серпневі оцінки на рівні 43-45 млн. тонн. Це більше на 66% від зібраних у 2007 р. 29.3 млн. тонн, коли врожаї був особливо поганим. Хороший цьогорічний врожай зерна, на відміну від поганого врожаю минулого року, може стати імпульсом для подальшого розвитку сільського господарства у країні.
У будівельному секторі у 2008 р. мало місце повторення успіхів 2007 р., не зважаючи на труднощі, спричинені серйозним браком коштів від банківського сектора.
На початку року ринок київської нерухомості продовжував швидко розвиватися (240,000 кв. м. нових офісних приміщень здано у 2007 р., у 2008 р. передбачається здача 250,000 кв. м., порівняно лише з 177,000 кв. м. у 2006 р.). Значна їх частина не буде здана через фінансові труднощі. Не зважаючи на це, ринок нерухомості України залишається менш зрілим, ніж багато ринків Центральної Європи.
Уряд Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко просував вперед свої честолюбні зусилля щодо реформування української енергетичної політики. У лютому РНБО затвердила план стосовно анулювання контрактів компаній - газових посередників РосУкрЕнерго та УкрГазЕнерго. Такий розвиток подій є свідченням перших кроків широкомасштабного плану Тимошенко щодо перегляду енергетичних стосунків між Києвом та Москвою.
Усуваючи посередників з українсько-російської торгівлі газом, Тимошенко сподівається використати посилену позицію державного Нафтогазу України під час ведення переговорів щодо ціни на газ у 2009 р. Україна хотіла б відновити прямі енергетичні стосунки з Росією та Туркменістаном без будь-яких підтримуваних Газпромом посередників.
Уряд успішно просувається у реалізації трьох головних цілей його скерованої на захід інтеграційної стратегії: вступ до Світову Організації Торгівлі (СОТ), економічна інтеграція з ЄС та вступ до НАТО. 17 січня ЄС погодив кінцевий термін приєднання України, як 151-члена, до СОТ, прокладаючи цим дорогу для повного членства. Додатково ЄС та Україна офіційно розпочали попередні обговорення щодо створення Зони Вільної Торгівлі (ЗВТ).
Проте коротка, хоч і руйнівна війна між Росією та Грузією, знову різко сфокусувала увагу на прагненнях України в НАТО та її стосунках з Москвою. В Україні розділилися думки стосовно того, яку позицію має зайняти уряд. Тим часом, конфлікт та його наслідки посилюють поділ країн-членів НАТО на тих, які закликають прискорити процес членства України та тих, хто хоче уповільнити чи зупинити його.
Міжнародна фінансова криза швидко заторкнула й Україну і тому МВФ надав позику $16.4 млрд., значна частина якої має бути скерована на рекапіталізацію банків. НБУ оголосив, що він запроваджує низку заходів, які мають на меті підтримку банківської системи, гарантування депозитів та обмеження права зняття коштів, надавши вже $1.1 млрд. надзвичайних коштів проблемним установам.
Вже перед глобальною кризою країна зіткнулася з серйозними економічними неприємностями. У першій половині 2008 р. інфляція в Україні продовжувала виходити з-під контролю, досягнувши 30% у квітні та стаючи однією з найбільших нагальних економічних проблем країни. Українські посадові особи поклали значну частину провини за розкручування інфляційної спіралі на високі глобальні ціни на продукти харчування, високі нарахування на імпортований газ та збільшення бюджетних видатків. Липневі значення інфляції, проте, засвідчили падіння цін, започаткувавши тенденцію до зниження інфляції, яка у річному вимірі знизилася до 26.8% від 29.3% у червні. Як тільки глобальний інфляційний тиск ослаб, найгірше мало б закінчитися. Проте коли інфляція залишається двохзначною на кінець цього року, досягаючи, можливо, 20% за останніми оцінками, підстав для піднесення настрою стає дещо менше.
Політично безладні стосунки між українським Президентом Віктором Ющенком та Прем'єр-міністром Юлією Тимошенко зайшли у глухий кут через інфляцію, намагання проводити агітацію напередодні виборів 2010 р., реакції країни на російсько-грузинську війну. 3 вересня Ющенко повідомив, що він чекає створення нової правлячої коаліції та погрожував провести дочасні вибори у разі, якщо вона не буде сформована. У жовтні Тимошенко запропонувала створити коаліцію, переконуючи, що, вибори не потрібно проводити, "доки загроза глобальної фінансової кризи нависає над Україною та цілим світом".
Продовження “крихкості” уряду на 2009 р. у час, коли має місце посилення розходжень у ставленні країни до Росії та Заходу, розхвилювало ринки та залишає найближче майбутнє невизначеним.