Новини АУБ

Оскільки банківський ринок у багатьох частинах Центральної та Східної Європи  близький до насичення, зарубіжні банки проявляють гострий інтерес до України та  розпочали придбання істотної частки на [українському] ринку.

За минулі два роки зарубіжні гравці купили сім українських банків. Нещодавно угорський OTP виявив намір придбати  ТАС-Коммерцбанк, який також утримує страхову компанію. OTP вже придбав у червні український підрозділ австрійського  Raiffeisen International,  який сам купив другий  український найбільший банк Аваль за рекордну суму  $1 млрд. OTP сплатив $818 млн., що є  його найдорожчим придбанням.

За інформацією онлайнового фінансового журналу Portfolio.hu, оборудка з ТАС   коштуватиме близько  200 млн.-300 млн. євро ($255 млн.-383млн.), що може зробити її  четвертим чи п’ятим найбільшим придбанням в історії OTP. Промислові інсайдери стверджують, що  OTP також має око на дві інші кредитні установи  Угорщини, одна з яких є одним з найсильніших банків у Центральній Європі, що  здійснює  значні  придбання у Центральній та Східній Європі.

Маючи  населення 49 млн., у час, коли має місце  поліпшення  економічної ситуації,  інвестори чекають, що в Україні,  слідом  за Польщею чи Угорщиною, буде  створено високоприбутковий  банківський ринок. Також вважається, що, за винятком Росії, решта східноєвропейських  ринків є  вже насиченими,  а Україна лишається відносно незайманою територією.

 Поки інші економічні проблеми у країні все ще мають невиразні контури, банківський сектор [України] продовжує покращуватися та зростати. Придбання банків  головними зарубіжними гравцями сприяють зміцненню системи із-зовні. Вони[зарубіжні банки] роблять це за допомогою експертизи,  багаторічного  досвіду, нових технологій та  продуктів, найкращих міжнародних  практик, вищих стандартів управління ризиками та доступом до зовнішніх кредитних ліній. Хоча і є віра у прибутковість [банківського] сектора, все ж є деяке занепокоєння щодо того, що зарубіжні гравці  припинять (примітка перекладача: йдеться про можливість обмеження державою  присутності на ринку зарубіжних банків) домінування на  місцевому  ринку.

Частка іноземного  капіталу в українській банківській системі піднялася від всього лише 9% у 2004 році до  19% у 2005 році (примітка перекладача: на 01.05.2006 р. – 21,5%).

Хоча останній звіт Світового Банку щодо ведення бізнесу  й надає українському економічному середовищу загалом за 2005 рік  радше низькі рейтинги  - найгірший у сплаті податків (151 з 155 країн) - ситуація  має ознаки поліпшення. Це особливо важливо щодо   примусового виконання договорів ( 39  місце з  155 країн, моніторинг яких здійснюється Світовим Банком).
Вартість примусового виконання договорів в Україні, виражена як відсоток боргу, склала 11%, що лише на 0.4% більше середньої величини OECD (Організація Економічного Співробітництва та  Розвитку?), яка досягла 10.6% у 2005 році при середній  регіональній величині 17.4%.

Україна також знаходиться  у  першій  половині рейтингу, коли йдеться про отримання кредиту (75-е місце зі  155 країн).  Хоча, згідно звіту Світового Банку, можливість доступу до кредитної інформації через публічні  реєстри або приватні [кредитні] бюро фактично відсутня ( 8 балів  з 10 ), що  є   свідченням  того, що  Україна має закони, які краще  підготовлені для  здійснення кредитування.
Згідно Standard & Poor's,  кредитна активність [в Україні] зросла у 2005 році  на 20% (порівняно з  10% у сусідній Росії). Сумарний обсяг позик, виданих минулого року, склав 35% ВВП.

Україна  перебувала на  141 [з 155] місці у питаннях захисту інвесторів, але уряд, який прийшов до влади після Помаранчевої революції у кінці  2004 року, безперервно працює у напрямку покращення  банківського сектора країни.

Минулого тижня  у НБУ  президент Віктор Ющенко провів зустріч банкірів,  ключових міністрів та  керівників правоохоронних  органів  для  обговорення співпраці щодо  захисту інтересів вкладників  українських банків. На зустрічі  Ющенко  сказав, що [банківський] сектор динамічно і успішно розвивається, починаючи з  2004 року, але  наявні серйозні проблеми, викликані деякими фінансовими установами, які  підривають репутацію інших банків країни.

 Згідно  форуму онлайнового видання   forUm, Президент сказав, що вкладники  восьми банків стали жертвами афери  і що НБУ та правоохоронні органи мають працювати разом, здійснюючи моніторинг комерційних банків.

У січні 2005 року  Урядовий  корпоративний проект управління  банківською діяльністю  почав співпрацювати  з Міжнародною Корпорацією Фінансів, підрозділом Світового Банку, який відповідає за приватний сектор. Здійснюється це у партнерстві з Асоціацією українських банків. Головним донором проекту є Міністерство Економіки Швейцарії.

Проект, який  планується завершити у грудні цього року,  має на меті: поліпшити поточне державне та  внутрішнє управління в українських банках; просувати  використання банками корпоративного управління при проведенні   кредитної оцінки корпоративних клієнтів; посилити діяльність неурядових організацій, які працюють у  банківському секторі; і, насамкінець,  полегшити та покращити загальний  діалог у суспільстві щодо  банківських реформ.

Оскільки банківський ринок у багатьох частинах Центральної та Східної Європи  близький до насичення, зарубіжні банки проявляють гострий інтерес до України та  розпочали придбання істотної частки на [українському] ринку.

За минулі два роки зарубіжні гравці купили сім українських банків. Нещодавно угорський OTP виявив намір придбати  ТАС-Коммерцбанк, який також утримує страхову компанію. OTP вже придбав у червні український підрозділ австрійського  Raiffeisen International,  який сам купив другий  український найбільший банк Аваль за рекордну суму  $1 млрд. OTP сплатив $818 млн., що є  його найдорожчим придбанням.

За інформацією онлайнового фінансового журналу Portfolio.hu, оборудка з ТАС   коштуватиме близько  200 млн.-300 млн. євро ($255 млн.-383млн.), що може зробити її  четвертим чи п’ятим найбільшим придбанням в історії OTP. Промислові інсайдери стверджують, що  OTP також має око на дві інші кредитні установи  Угорщини, одна з яких є одним з найсильніших банків у Центральній Європі, що  здійснює  значні  придбання у Центральній та Східній Європі.

Маючи  населення 49 млн., у час, коли має місце  поліпшення  економічної ситуації,  інвестори чекають, що в Україні,  слідом  за Польщею чи Угорщиною, буде  створено високоприбутковий  банківський ринок. Також вважається, що, за винятком Росії, решта східноєвропейських  ринків є  вже насиченими,  а Україна лишається відносно незайманою територією.

 Поки інші економічні проблеми у країні все ще мають невиразні контури, банківський сектор [України] продовжує покращуватися та зростати. Придбання банків  головними зарубіжними гравцями сприяють зміцненню системи із-зовні. Вони[зарубіжні банки] роблять це за допомогою експертизи,  багаторічного  досвіду, нових технологій та  продуктів, найкращих міжнародних  практик, вищих стандартів управління ризиками та доступом до зовнішніх кредитних ліній. Хоча і є віра у прибутковість [банківського] сектора, все ж є деяке занепокоєння щодо того, що зарубіжні гравці  припинять (примітка перекладача: йдеться про можливість обмеження державою  присутності на ринку зарубіжних банків) домінування на  місцевому  ринку.

Частка іноземного  капіталу в українській банківській системі піднялася від всього лише 9% у 2004 році до  19% у 2005 році (примітка перекладача: на 01.05.2006 р. – 21,5%).

Хоча останній звіт Світового Банку щодо ведення бізнесу  й надає українському економічному середовищу загалом за 2005 рік  радше низькі рейтинги  - найгірший у сплаті податків (151 з 155 країн) - ситуація  має ознаки поліпшення. Це особливо важливо щодо   примусового виконання договорів ( 39  місце з  155 країн, моніторинг яких здійснюється Світовим Банком).
Вартість примусового виконання договорів в Україні, виражена як відсоток боргу, склала 11%, що лише на 0.4% більше середньої величини OECD (Організація Економічного Співробітництва та  Розвитку?), яка досягла 10.6% у 2005 році при середній  регіональній величині 17.4%.

Україна також знаходиться  у  першій  половині рейтингу, коли йдеться про отримання кредиту (75-е місце зі  155 країн).  Хоча, згідно звіту Світового Банку, можливість доступу до кредитної інформації через публічні  реєстри або приватні [кредитні] бюро фактично відсутня ( 8 балів  з 10 ), що  є   свідченням  того, що  Україна має закони, які краще  підготовлені для  здійснення кредитування.
Згідно Standard & Poor's,  кредитна активність [в Україні] зросла у 2005 році  на 20% (порівняно з  10% у сусідній Росії). Сумарний обсяг позик, виданих минулого року, склав 35% ВВП.

Україна  перебувала на  141 [з 155] місці у питаннях захисту інвесторів, але уряд, який прийшов до влади після Помаранчевої революції у кінці  2004 року, безперервно працює у напрямку покращення  банківського сектора країни.

Минулого тижня  у НБУ  президент Віктор Ющенко провів зустріч банкірів,  ключових міністрів та  керівників правоохоронних  органів  для  обговорення співпраці щодо  захисту інтересів вкладників  українських банків. На зустрічі  Ющенко  сказав, що [банківський] сектор динамічно і успішно розвивається, починаючи з  2004 року, але  наявні серйозні проблеми, викликані деякими фінансовими установами, які  підривають репутацію інших банків країни.

 Згідно  форуму онлайнового видання   forUm, Президент сказав, що вкладники  восьми банків стали жертвами афери  і що НБУ та правоохоронні органи мають працювати разом, здійснюючи моніторинг комерційних банків.

У січні 2005 року  Урядовий  корпоративний проект управління  банківською діяльністю  почав співпрацювати  з Міжнародною Корпорацією Фінансів, підрозділом Світового Банку, який відповідає за приватний сектор. Здійснюється це у партнерстві з Асоціацією українських банків. Головним донором проекту є Міністерство Економіки Швейцарії.

Проект, який  планується завершити у грудні цього року,  має на меті: поліпшити поточне державне та  внутрішнє управління в українських банках; просувати  використання банками корпоративного управління при проведенні   кредитної оцінки корпоративних клієнтів; посилити діяльність неурядових організацій, які працюють у  банківському секторі; і, насамкінець,  полегшити та покращити загальний  діалог у суспільстві щодо  банківських реформ.