Про «позитивну» політику НБУ і тих хто її підтримує
Про «позитивну» політику НБУ і тих хто її підтримує
Представники банківського сектору в особі НАБУ і 12 «провідних банків України» висловили підтримку політики НБУ.
Вони поставили собі за мету переконати українське суспільство в добрих для українців результатах роботи НБУ і його керівника п. Гонтаревої. В поширених ними текстах ми знайшли такі слова про це: 1. «Позитивні досягнення фінансового ринку», «стабілізація фінансових ринків». 2. «Очищення і трансформація банківської системи». 3. «Результативна та виважена монетарна політика Національного банку України».
Розглянемо ці «досягнення» в цифрах.
1. «Позитивні досягнення фінансового ринку», «стабілізація фінансових ринків»;
Курс гривні впав з 11.8 до 25,7 грн. за $, або в 2,18 рази і «застабілізувався» в очікуванні наступних траншів з МВФ.
Впали депозити через недовіру до НБУ і банків. Щоб обсяг депозитів вернувся до рівня, коли п. Гонтарева прийшла в НБУ, потрібно щоб залишки коштів на рахунках населення і корпорацій зросли на 222 млрд. грн. в еквіваленті за сьогоднішнім курсом.
Впали кредити. Щоб їх обсяг кредитів вернувся до рівня, коли вона прийшла в НБУ, потрібно, щоб банки приростили кредитний портфель на 485,7 млрд.грн. в еквіваленті за сьогоднішнім курсом.
Зате сумарні вкладення комерційних банків в ОВДП та депозитні сертифікати НБУ зросли з 7,9% на 1.07.2014. до 15% від активів банківської системи і склали на 1.09.2016р. 193,8 млрд. грн. Обсяг ОВДП в портфелі банків зріс за цей період на 62,6 млрд.грн, або 65%. При цьому частка державних банків в загальному портфелі ОВДП банківської системи складає понад 75%.
Обсяг ОВДП в портфелі самого НБУ зріс за цей період на 188, 6 млрд.грн., або в два рази і склав 380,5 млрд.грн. Так НБУ і банки стали основним донором бюджету, позбавивши економіку ресурсів і перспективи.
2. «Очищення і трансформація банківської системи».
Кошти, втрачені клієнтами ліквідованих в 2014-2016 роках 82 банків склали 345 млрд.грн. З них:
- фізичні особи – 134,7 млрд. грн. (частина відшкодована ФГВФО).
- юридичні особи – 78,9 млрд.грн.
- втрати банків за міжбанківськими кредитами – 78,1 млрд.грн.
- втрати НБУ ( рефінансування цих 82 банків) – 53.1 млрд. грн.
Витрати ФГВФО на відшкодування вкладів до 200 тис.грн. - 75 млрд.грн. Фонд отримав 51 млрд.грн. від Мінфіну (на цю суму збільшився держборг) і 9млрд.грн. від НБУ. Решта – його кошти.
Кількість штатних працівників в фінансовому секторі за період з травня 2014 року по липень п.р. скоротилась на 77тис. осіб ( більше 30%).
Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків зросла з 34% на 1. 01. 2014 до 53,3% на 1 09 2016.
3. «Результативна та виважена монетарна політика Національного банку України».
Хибною в противагу стимулюючій є жорстка монетарна політика НБУ в умовах затяжної економічної кризи в Україні.
Характерно, що це відбувається на фоні безпрецендентного нарощування грошової експансії провідними центробанками світу (ФРС, ЄЦБ, Банк Англії, Центробанк Японії).
Узагальнюючим показником регулювання грошової пропозиції, на який НБУ має безпосередній вплив через відповідні інструменти, є монетарна база.
Цифри свідчать, що з 2009 року кардинально уповільнились темпи її зростання, особливо за каденції нинішнього керівництва НБУ ( а в період липень-грудень 2014 – 2015 рік грошова база знизилась з 350,9 до 336,0 млрд.грн.)
Слід зазначити, що в періоди дії програм фінансування України з боку МВФ можливості НБУ щодо регулювання грошової пропозиції суттєво обмежені. Тому що для отримання кредитів одним із показників (критеріїв) виконання програм є обсяг чистих внутрішніх активів, перевищення якого не допускається. З чим погодився НБУ.
Цей показник, в свою чергу, визначається обсягами грошової бази і чистих міжнародних резервів (різницею між ними). Іншими словами, чим менше країна має офіційних валютних резервів (чистих, тобто без врахування заборгованості перед тим же МВФ), тим менші можливості НБУ в питаннях нарощування внутрішнього кредитування.
Маючи хронічний торгівельний дефіцит, як і дефіцитний поточний рахунок взагалі (а це вже економічна політика Уряду), з урахуванням вищенаведених обставин Україна щоб отримати черговий транш від МВФ фактично залишається перед вибором: або зменшувати внутрішню пропозицію національних грошей, або девальвувати гривню. І те, і те удар – по національній економіці. Така позиція НБУ.
Альтернатива такому обмежененю монетарного суверенітету України є – подолання дефіциту платіжного балансу через стимулювання нарощування експорту і обмеження імпорту (особливо – некритичного). Давно назріли структурні зміни в економіці.
***
Хто ж виступив адвокатами нищівної для економіки і банків політики п.Гонтарєвої? Це чотири банки країни-агресора, два державних банки, два банки олігархів і чотири банки з західним капіталом. А також Роман Шпек, радник колишнього президента України Януковича, працівник «Альфа-банку», керівник НАБУ, альтернативної АУБ структури, яка активно співпрацювала з головами НБУ п.п.Арбузовим і Соркіним, а тепер п.Гонтарєвою. Те, що з 12 «провідних банків України» 8 з іноземним капіталом теж є одним з негативних результатів політики НБУ.
Ясно, що рівень довіри українського суспільства до п. Гонтаревої в 2.8%, який який є наслідком радикального збідніння населення і суб'єктів господарювання від падіння курсу гривні, інфляції, втрати своїх заощаджень і коштів в ліквідованих нею банках, цим адвокатам не підняти, але команду поманіпулювати суспільною думкою вони виконають, втрачаючи залишки свого доброго імені.
Проте суспільство знає ціну їхнім словам. Ці ж суб'єкти вихваляли політику попередніх керівників НБУ, які підготували економічну і банківську кризу шляхом жорсткої монетарної політики і штучного утримання курсу гривні в 2011-2013 роках. Сьогодні вони вихваляють політику п. Гонтарєвої, яка не взялася розшивати накопичені «попєрєднікамі» проблеми, а відкрила шлюзи і потік накопичених проблем вдарив по економіці, банках і населенню. Своєю політикою вона обезкровила економіку, знищила 80 банків, пограбувала «середній клас», підірвала довіру до національної валюти – гривні, банків і НБУ в очах українського суспільства.
Така людина не може знаходитися на посаді керівника НБУ. Це позиція АУБ з 18 лютого 2015 року, яку вона засвітила тоді на парламентських слуханнях "Про шляхи стабілізації банківської сфери України".
О. Сугоняко, президент Асоціації українських банків