Укр 
Eng Навіщо Мінфіну власний банк?
Кабінет Міністрів взявся за реалізацію досить потужного проекту - створення в системі державних фінансів власного банку реконструкції та розвитку.
В ідеалі до нього мають перейти деякі статті видатків державного бюджету, а сам банк має виступати в ролі адміністратора, відповідального за розподіл бюджетних коштів на інвестиційні проекти.
В залежності від того, яким чином уряд організує роботу даного банку, держава може отримати або досить ефективний механізм стимулювання економіки, або чергову структуру для "дерибану" бюджетних коштів.
Історія ініціативи
Відсутність дешевих ресурсів, які необхідні для фінансування українських підприємств і різних проектів - давно відомий факт. Адже навряд чи можна назвати доступними кредити, вартість яких, в кращому випадку, починається з 20-22% річних.
Тому, цілком логічно, що держава намагається вишукати варіанти, які дозволять влити доступні за своєю ціною кошти в буксуючу економіку. Одна з останніх ініціатив - створення так званого Державного банку розвитку, який за рахунок акумулювання грошей ззовні - наприклад, за допомогою випуску облігацій, буде кредитувати проекти на пільгових умовах.
Мова про необхідність подібного банку велася ще з початку року, а навесні перший віце-прем'єр Сергій Арбузов заявив, що ця структура не буде заснована з нуля - її створять на базі "Українського банку реконструкції та розвитку".
За планами Мінекономрозвитку, до кінця поточного року буде створена необхідна для роботи банку нормативна база, а з 2014 року він почне свою роботу.
Вже на початку серпня Кабінет міністрів передав Міністерству фінансів повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку". Останній і до того знаходився у державній власності - 99,9945% акцій на суму 118 мільйонів гривень контролювала Державна інвестиційна компанія, тому зміна відомчого підпорядкування для багатьох стала не зовсім зрозумілим рішенням уряду.
"Банк розвитку повинен стати головним інструментом кредитування стратегічних галузей української економіки. Йдеться про високотехнологічні галузі - авіабудування, суднобудування, ракетно-космічну галузь, машинобудування", - зазначає міністр економічного розвитку і торгівлі України Ігор Прасолов.
В чому сутність
Насправді, передача УБРР до Мінфіну є першим кроком з реалізації ідеї розподілу державного бюджету на бюджет поточних і інвестиційних видатків.
Дана ідея базується на тому, що планування, фінансування та контроль за видатками на поточну діяльність та на проекти розвитку потребують різних підходів. Поточний бюджет в оптимальному варіанті має бути збалансованим, тобто поточні видатки держави - відповідати її постійним доходам.
В іншому разі існує ризик, що дефіцит поточного бюджету переросте в хронічний, оскільки поточні видатки зазвичай не приносять прибутку до бюджету.
Розширення поточних видатків дійсно може пожвавити внутрішній попит і сприяти економічному зростанню, але сам бюджет, принаймні в короткостроковій перспективі, не отримає додаткових коштів.
Залучаючи нерегулярні надходження - доходи від приватизації, кредити тощо, для покриття видатків поточного бюджету, держава фактично витрачає кошти майбутніх періодів.
На відміну від поточного, бюджет розвитку спрямований на фінансування інвестиційних проектів, які окрім позитивних наслідків для економіки принесуть певну фінансову віддачу і, відповідно, нададуть додаткові надходження до бюджету.
В такому випадку абсолютно нормальним є залучення нерегулярних надходжень, зокрема доходів від приватизації чи боргових ресурсів, адже отриманий прибуток дозволить не лише погасити залучені борги і відсотки, але й, можливо, отримати нетто-дохід.
Значна різниця існує між поточним бюджетом та бюджетом розвитку також у плануванні видатків і контролю.
Очевидно, щодо бюджету розвитку має застосовуватися середньострокове і довгострокове планування. Крім того, на початку затвердження проектів, які фінансуватимуться у цій частині видатків бюджету, має бути проведений детальний аналіз їх економічної ефективності та окупності.
Натомість видатки поточного бюджету прогнозувати надто складно, оскільки, наприклад, розмір соціальних трансфертів залежить від складнопрогнозованих у середньостроковій перспективі чинників, таких як інфляція, зростання ВВП, фонду оплати праці тощо.
Як свідчить досвід, прогнозування даних показників навіть на короткостроковий період в Україні є вкрай неточним, тому середньострокове планування поточних видатків взагалі є формальністю і не містить практичної користі.
Міжнародний досвід
В принципі, ідея далеко не нова. Банки розвитку працюють у багатьох пострадянських і не тільки країнах: у Росії, Казахстані, Туркменістані, Китаї, Німеччині. Механізми їх роботи також принципово не відрізняються: надання фінансування проектам, які є пріоритетними для економічного і соціального розвитку країни. Зокрема, під державні гарантії.
Власне, більшість економічно розвинених країн і так вже давно розподілили державні бюджети на поточний та бюджет розвитку.
І якщо в низці країн останній існує в формі окремого фонду в рамках державного бюджету, в інших ‑ в формі позабюджетних інвестиційних фондів - Фонд розвитку, Стабілізаційний фонд, тощо.
Частина країн, де існує ДБРР, передає до банку лише статтю кредитування з бюджету. В той же час варто зауважити, що в багатьох з них бюджетне кредитування є значно поширенішим інструментом, ніж бюджетне фінансування.
Зокрема, такий підхід застосовується в країнах з потужними державними корпораціями та/або фінансово-потужним місцевим самоврядуванням. В цьому випадку, уряд лише допомагає в реалізації їх проектів, надаючи кредитний ресурс, а не дотації.
Наприклад, російський Зовнішекономбанк надає фінансування тільки за умови, що термін окупності проекту становить понад 5 років, а вартість - понад 2 мільярди рублів.
Банк Розвитку Китаю концентрується на інфраструктурних проектах, що мають загальнонаціональне значення, розвиток малого і середнього підприємництва, сільського господарства, а також спеціальних програм у сферах освіти, охорони здоров'я та захисту природи.
Німецький банк розвитку KfW надає кредити для поліпшення енергоефективності з пільговим періодом до трьох років, протягом яких виплати по кредиту не відбуваються.
В окремих країнах до подібних банків передаються всі інвестиційні видатки, навіть якщо проекти не є рентабельними - передусім, інвестиції в інфраструктуру.
В такому випадку, одним із головних джерел фінансових ресурсів для них є трансферти з держбюджету.
Переваги фінансування з ДБРР
В даному контексті, закономірно виникає питання, навіщо створювати додаткову "прокладку", якщо можна фінансувати проекти напряму з державного бюджету?
Перевага фінансування саме з ДБРР полягає в тому, що у випадку проблем з фінансуванням з боку держави банк може знайти альтернативні джерела, що забезпечить безперебійність реалізації проекту.
В Україні ж наразі, якщо фінансування зупиняється, то часто зупиняється і реалізація такого проекту. Показовим прикладом є будівництво нових станцій метрополітену в Дніпропетровську, де роботи відновлюються тільки в разі перерахування дотацій.
І навпаки, якщо обсяг коштів, виділених державою на один проект, певний час не освоєний, то ДБРР спрямує їх на інший, дозволяючи подолати касові розриви, або просто заробить на них додаткові гроші.
Крім інвестиційних видатків до Українського банку реконструкції та розвитку варто було б передати кредитування з державного бюджету - не плутати з позичками на покриття тимчасових касових розривів, що надаються з ЄКР, та надання державних гарантій для інвестиційних проектів.
Статті цих видатків в бюджеті на 2013 рік заплановані в розмірі 13,4 і 50 мільярдів гривень відповідно. Безумовно не всі ці кошти будуть спрямовані на інвестиційні цілі, але тим не менш мова йде про досить значну суму, якою зможе оперувати банк реконструкції та розвитку.
"Крім того, співпраця з державною установою підтверджує значущість проекту і може сприяти більш швидкому й простому вирішенню питань з наданням дозвільних документів від держструктур і спростити/прискорити перевірки регулюючих органів", - вважає віце-президент департаменту корпоративних фінансів VISUM Capital Марина Фоміна.
Загалом, є кілька переваг УБРР перед сучасною моделлю розподілу бюджетних коштів.
По-перше, це сформує певну прогнозованість в частині інвестиційних видатків держави та захистить їх від політичних факторів, як то регулярне тотальне підняття соціальних видатків перед виборами за рахунок заморожування інвестиційних витрат.
Нинішня бюджетна система дозволяє маніпулювати фінансовими потоками практично в ручному режимі. Навіть без зміни до бюджету для фінансування популістських обіцянок можна скоротити інвестиційні видатки, якщо відповідні програми фінансуються з загального фонду.
В критичних випадках, через внесення змін уряд взагалі може зняти дохідні джерела зі спеціального фонду і закріпити їх за загальним, з якого фінансувати соціальні видатки. В той же час, легітимно "вийняти" на подібні цілі кошти з банку, що є окремою юридичною особою практично неможливо.
По-друге, це ліквідує практику залишкового фінансування інвестиційних проектів. Державний банк реконструкції та розвитку має власні ресурси та трансферти з бюджету держави, тому володіє реальними фінансовими ресурсами для фінансування проектів, а не лише обіцяє закрити асигнування в кінці року, як це в нинішній ситуації робить держава.
По-третє, відбір проектів для фінансування та оцінку їх ефективності будуть здійснювати відповідні експерти з банківської галузі, які вміють заробляти гроші, а не чиновники Мінфіну, які здебільшого вміють їх лише витрачати.
Система органів управління та нагляду в ДБРР – це все таки більш об’єктивний механізм розподілу бюджетних видатків, ніж чиновник, який вирішую, яку бюджетну програму включити до закону про бюджет, а яку ні.
Недоліки та питання до ДБРР
Але як буде організована діяльність української фінустанови, і не захочуть чиновники вкотре винайти "велосипед" - поки що незрозуміло.
На даний момент відомо лише те, що фонд банку становитиме 10 мільярдів гривень, і він не буде працювати з позичальниками безпосередньо, а тільки через посередників, якими стануть комерційні банки.
"І відразу ж виникає резонне питання. А чому не піти за коштами в звичайний комерційний банк?", - відзначає аналітик компанії "Альпарі" Ганна Кокорєва.
Крім того, робота банків розвитку повинна жорстко контролюватися.
"Для ефективного впровадження подібних ініціатив необхідно побудова чіткого і прозорого процесу відбору проектів, а також налагодження процедури прийняття рішень і розробка адекватних схем фінансування", - підкреслює начальник відділу рейтингів фінансової сфери IBI-Rating Ганна Апостолова.
Але чи можливо цього досягти в реаліях української системи виконавчої влади?
"Державний банк розвитку - інститут, який має в своєму розпорядженні високий рейтинг у фінансових світових колах. Тому його створення має супроводжуватися створенням наглядової ради, що складається не тільки з представників української влади, а й міжнародного співтовариства: банкірів, фінансистів з ім'ям. Крім цього, банк повинен мати розроблені стандарти з надання кредитів, які за своєю суттю мають бути подібними до тих, які діють в ЄБРР, тобто відповідати найвищим вимогам процедур: оцінки кредитного ризику, звітності, тощо", - вважає член ради Національного банку Юрій Полунєєв.
Адже очевидно, що інвестори, до яких банк розвитку буде звертатися за передплатою на свої цінні папери, будуть дивитися на те, наскільки управління банку відповідає міжнародним стандартам; чи складається рада тільки з українських представників, або включає в себе незалежних міжнародних експертів; які внутрішні процедури надання кредитів, управління активами, пасивами; принципи запобігають наявність різного роду конфліктів і інтересів, інформаційна політика і якість майбутнього портфеля?
"Якщо це не буде покладено в основу УБРР - то довіра до нього з боку іноземних інвесторів, навіть не дивлячись на державні гарантії, буде низькою. А це означає, що вартість запозичення виявиться високою. Фактично, вона нічим не відрізнятиметься від вартості звичайних позик", - зазначає Юрій Полунєєв.
Але в тому, що сторонніх осіб не допустять до управління держбанком - читайте - до розподілу мільярдних бюджетних ресурсів - сумніви дуже великі. Або такими "спостерігачами" опиняться люди, близькі до керуючих банком чиновників.
Адже не дарма Верховна Рада у квітні дозволила уряду надавати державні гарантії за зобов'язаннями УБРР в рамках обсягу, встановленого законом про державний бюджет на 2013 рік, який становить 50 мільярдів гривень.
І дуже великий ризик, що здорова за своєю суттю ідея, спрямована на активізацію вмираючої вітчизняної економіки, приречена на провал.
Хоча, наприклад, на частку бразильського банку розвитку BNDES в 2011 році припадало понад 70% кредитів на строк більше 3 років, виданих місцевим компаніям. Значить, подібна структура цілком може стати ефективним кредитором.
Замість висновку
В цілому, розвиток Українського банку реконструкції та розвитку в системі державних фінансів за умови його коректного впровадження це досить прогресивний крок. Такий механізм ефективно працює в багатьох країнах, дозволяючи акумулювати в одному фонді інвестиційний ресурс держави, і обмежити вплив поточної політики на його використання.
Разом з тим, з українського досвіду практичної реалізації в багатьох інших "прогресивних ідей" виникають серйозні занепокоєння, що дана структура може перетворитися в ручний механізм "дерибану" бюджетних коштів, чи розподілу бюджетних ресурсів поміж "своїми" підрядниками.
Все залежить від того, з якою реальною метою дана ідея була ініційована.
