Новини фінансового сектору

Країни, що розвиваються, загалом упевненіше долають наслідки світової кризи, констатується у представленому Світовим банком прогнозі глобального економічного розвитку на 2011 рік. Один із провідних авторів цієї об'ємної доповіді - менеджер Групи Світового банку з перспектив глобальної макроекономіки Ендрю Бернс (Andrew Burns) - погодився відповісти на запитання власного кореспондента УКРІНФОРМу в Брюсселі.
- Пане Бернс, у доповіді щодо економічних перспектив 2011 року Ви зазначили, що країни, які розвиваються, досить несподівано і впевнено долають наслідки світової кризи.
- Справді, країни, що розвиваються, показали торік економічне зростання на рівні 7%. За прогнозом, цього року зростання становитиме 6% і близько 6,1% - наступного року. Це є певною несподіванкою і контрастом з країнами з високими доходами, де показники зростання вимірюються цифрами в межах двійки або трійки.
- Що саме, на Вашу думку, стало причиною такого явища? Це внутрішня організація та зусилля самих країн чи вплив зовнішніх факторів?
- Для країн, що розвиваються, за винятком певних держав Східної Європи й Центральної Азії, які пережили дуже важкі часи, ситуація була більш сприятливою. Вони виявилися здатними забезпечити швидке повернення до зростання.
Упродовж останніх 15-ти років там проводилася краща макроекономічна політика, пов'язана з невеликим фіскальним дефіцитом, низьким співвідношенням боргів до ВВП, низькою інфляцією, сприятливим інвестиційним кліматом.
Всі ці взаємодоповнюючі фактори дозволили більшості країн, що розвиваються, досягти поступового прискорення економічного зростання - з 3% на початку дев'яностих років минулого століття до 6% росту.
- Регіон Східної Європи є дуже різноманітним у цьому сенсі. На Вашу думку, яка з країн цього регіону може претендувати на роль локомотива економічного зростання і відродження після кризи?
- Оскільки найбільшою економікою в регіоні є Росія, це завжди надає їй роль локомотива для зростання, разом з такими факторами, як, наприклад, зростання цін на нафту. Тож ми побачили потужніше, ніж очікувалося, посткризове відродження в Росії, що мало позитивні наслідки для інших країн регіону. Зокрема, у вимірі збільшення експорту та обсягів грошових потоків.
Водночас Росія, як і деякі інші країни регіону, страждає від фінансових надмірностей, які спостерігалися в період економічного буму, що стримує перспективи економічного зростання самої Росії.
- Російська модель економіки орієнтована на ресурси та добре керований ринок, на Заході - "класична" ліберальна ринкова економіка, тоді як Україна зараз перебуває десь посередині. Яка з моделей виявилася стійкішою в умовах кризи? В якому напрямку доцільніше рухатися Україні?
- Такі тенденції ми бачимо практично в усіх країнах, що розвиваються. Наприклад, у цьому сенсі Індія може нагадувати Україну, адже вона не має надлишкових ресурсів. Натомість Індія відіграє дуже важливу роль, оскільки має потужну, орієнтовану на ринок економіку з темпами зростання вище 8%. З іншого боку, Китай залишається здебільшого моделлю "посткомуністичної" економіки з державним контролем і втручанням, але він також розвивається добре.
Тому якоїсь "магічної кулі" для успіху економіки не існує. Натомість існує ситуація, коли країни з багатими ресурсами часто мають нижчі показники зростання, ніж країни, які, не маючи ресурсної бази, зосереджуються на розвитку технологій, розбудові нових ринків, створенні товарів завтрашнього дня. Це дає їм дійсно необмежений потенціал зростання.
Не думаю, що існує універсальна економічна модель успіху. Але є очевидні правила. Це відкритість для інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх. Це таке правове середовище, де люди впевнені у примноженні, збереженні та розвитку власних заощаджень і внесків. Якщо такі передумови створені, йде приплив грошей, створюються фірми і робочі місця. Цей процес перетворюється на такий, що підсилює сам себе і призводить до потужних показників зростання. Саме це спостерігається сьогодні по всьому світові.
- В останні кілька років Росія робить послідовні зусилля до реінтеграції так званих "пострадянських" країн у єдиний економічний простір. Яким може бути результат такої інтеграції для регіональної економіки?
- Процес економічної інтеграції, безумовно, є дуже важливим. Упродовж останніх 20-25 років ми вивчили урок: чим більше ми посилюємо взаємозв'язки між країнами по всьому регіону, тим більшу користь можемо отримати від зміцнення та зростання економік наших сусідів. А вони, у свою чергу, виграватимуть від нашого зростання. Якщо існує економічна інтеграція такого роду - це позитивна річ.
Я не схильний думати, що співпраця України з Росією має розглядатися як "російський" вектор, що суперечить європейській інтеграції. Дійсним викликом і важливим у цьому контексті питанням є те, як знайти підхід, аби оптимізувати такого роду обміни, дотримуючись при цьому принципу взаємовигоди.
- Які першочергові пріоритети Ви могли б визначити у вимірі економічного розвитку України?
- На жаль, для відповіді на це запитання у мене немає достатніх деталей, не хочу робити помилок. Краще адресувати його моїм колегам в українському офісі Світового банку.
- Дякую за розмову.
Дмитро Шкурко, БРЮССЕЛЬ. 18 січня 2011 року.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=979570