Новини партнерів АУБ

Недавно один з найбільших вітчизняних банків був на волосинці від того,  щоб програти в суді не багато не мало - один мільйон доларів. Спочатку суд  першої інстанції, а слідом за ним і Апеляційний суд визнали кредитний  договір недійсним на тім підставі, що в ньому не була зазначена сума  пені, яку випливало платити у випадку несвоєчасного виконання  сторонами узятих зобов'язань. Лише втручання Вищого господарського суду дозволило відновити справедливість.

Саме цьому питанню були присвячені і вчорашні парламентські слухання "Фінанси і банківська діяльність: сучасний стан і перспективи розвитку". Їх мета, зокрема, полягала в пропаганді ідеї пріоритету захисту прав кредиторів - базового принципу ринкової економіки.

За словами голови правління Укрсоцбанка Бориса Тимонькина, згаданий казус (кредит видавався в одному з обласних центрів під "серйозну" заставу нерухомості) - далеко не одиничний у великій судовій практиці українських банків. Про дивну прихильність судів до несумлінних позичальників можна судити хоча б по тому, що з восьми десятків звернень Укрсоцбанка в суди за останні п'ять років тільки по двох (!) були винесені обвинувальні рішення, причому в обох випадках (4 і 6 років позбавлення волі) постраждали сумлінні підприємці, що невдало вклали отримані гроші у свій бізнес. А в справах з навмисного неповернення мільйонних кредитів банк не змогло нічого домогтися. "Зухвало легко стало в Україні не повертати кредити. Навіть народилася така приказка: тільки боягуз сьогодні повертає кредит", - вважає президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.

Несумлінні позичальники мають у своєму арсеналі цілий набір прийомів (від примітивних - до найвитонченіших), що дозволяють залишати кредиторів "з носом". Тільки по Укрсоцбанку зареєстровано 130 випадків продажу застави, і у всіх випадках слідчі дружно відповідали, що "корисливого наміру" не виявлено. Доводиться констатувати, резюмує Б.Тимонькін, що, маючи справу зі свідомим виводом грошей "на сторону", правоохоронні органи і суди виявляються безпомічними.

За свідченням голови правління банку "Надра" Ігоря Гіленка, останнім часом стало "модним" заперечувати законність кредитного договору через порушення права підпису: благо законодавча норма залишає можливість для такого трактування. Інший популярний спосіб відходу від оплати наданого кредиту, за словами І.Гіленка, полягає в тому, щоб "розрубати ланцюжок" на ранній стадії, тобто визнати недійсним договір, відповідно до якого до позичальника перейшло майно, закладене згодом під банківський кредит.

Головне для непорядного позичальника – у будь-який спосіб (найчастіше під надуманими приводами) припинити або хоча б призупинити виконавчі процедури з відчуження закладеного майна. І коли суд приймає таке рішення і процес припиняється на довгі місяці, можна зробити чимало комбінацій із заставою. Відомі також випадки, коли виконавчу службу, зобов'язану описати закладене майно, просто не допускали на об'єкт, і ніхто за це не ніс відповідальності.

Судова влада, проти якої ополчилися банкіри, брати на себе весь тягар провини, природно, не хоче. Хоча і визнає, що сьогодні в Україні, як сказав суддя Верховного Суду України Микола Гусак, діє не сила права, а право сили. За його словами, це "тимчасова проблема", зв'язана з реформуванням судового устрою. Що стосується відсутності вироків по позовах кредиторів, то, на думку Н.Гусака, винесені судові рішення не завжди зв'язані із суб'єктивізмом і сваволею суддів: у більшості випадків це результат неналежного законодавчого регулювання, а тому без зміни законодавства реформування судової практики неможливо.

Глава Національного банку України Сергій Тігіпко вважає, що основними питаннями захисту прав кредиторів, які треба вирішувати на законодавчому рівні, повинні стати створення реєстру прав на нерухоме майно з прив'язкою його до земельної ділянки, створення бюро кредитних історій, що накопичують інформацію про позичальників, спрощення формальних процедур оформлення застави і реалізації закладеного майна. Однак насамперед, як вважає перший заступник голови парламентського комітету з питань правової політики Микола Оніщук, необхідно змінити стереотип сприйняття банківських проблем народними депутатами, що вважають їх корпоративними питаннями. Тим часом захист прав кредиторів - це проблема всього суспільства й економіки в цілому, оскільки з нею зв'язані низький рівень інвестицій в Україні, порівняно невеликі обсяги кредитування, високі процентні ставки з кредитів і великі ризики неповернення позикових грошей.

Газета "День" 2003.04.02 22:28