Андрій Дубас, Президент АУБ, журналістам ТСН Ранок з 1+1

- Що ви можете сказати про законопроект, який передбачає списання кредиту, в разі, якщо майно було знищене внаслідок агресії?

Є законопроект, який передбачає можливість для фізичних осіб, які втратили або отримали пошкодження майна внаслідок російської агресії. Ініціатива на нашу думку дуже правильна і зрозуміла, але якщо її розбирати, то бачимо, що вона має багато неточностей, та багато в чому незрозуміла, і має широке поле трактувань.

Перше, що потрібно зробити – це зрозуміти, що таке банк, і як банк працює. Фактично, будь-який банк дає можливість розмістити на свої депозитних рахунках кошти та отримати за це дивіденди у вигляді відсотків, і разом з цим, за рахунок цих коштів банк видає позичальникам кредит, для того аби вони могли купити майно, вкласти в бізнес і тд. Звісно, банк має і власні кошти, так званий статутний капітал, але варто розуміти, що, наприклад, якщо статутний капітал якогось банку складає 200, 300 мільйонів гривень, то розмір активів можуть складати біля мільярду. Це – щодо співвідношення, та до питання стійкості банківського балансу. Тому, коли ми говоримо про позичальника, який втратив своє майно з причини, яка є, на превеликий жаль, сьогодні є зрозумілою та очевидною, то разом з цим потрібно не забувати і про вкладника, який має депозит у тому ж банку. Тому важливо розуміти, що інтереси і позичальника і вкладника відповідно мають бути збалансованими.  Дійсно, банки на сьогодні є високолідвідними, можливо менше за довоєнними показниками, проте все ж банк не є благодійним фондом, і є бізнесом, таким самим, як і будь який інший бізнес. 

-Добре, зрозуміло, але скажіть, так хто ж буде відшкодовувати банкам списання таких кредитів {об’єкт яких був знищений внаслідок воєнної агресії}?

Відповідно до законопроекту, немає чіткого розуміння, хто і в який спосіб може компенсувати банку списання кредиту. Зате при цьому, з законопроекту випливає чітке розуміння, що банк зобов’язаний списати такий борг. Ми, як Асоціація українських банків сьогодні говоримо про те, що, поки не існує чіткого механізму компенсації та немає джерела та термінів такого списання боргу – то тоді не може бути мови і про миттєве списання такого боргу. На профільних засіданнях, які були присвячені цим питанням, ми неодноразово обговорювали цю тему. І хочу зазначити, що, від 24 лютого, жоден з банків, які є членами Асоціації – не вимагав сплати боргу за об’єкт, який зруйновано у Харкові, Херсоні чи іншому місті. І це – заслуга передусім банків. Тому що в банках теж працюють люди, і ми врешті решт – всі – українці. І при цьому банки завжди шукають компроміс зі своїми позичальниками, намагаюсь зберегти добрі відносини з останніми. 

Однак тут я хочу зазначити, що такі законопроекти створюють дуже широку сіру зону. До прикладу, банк можуть зобов’язати списати борг позичальника, в разі, якщо його майно пошкоджене, але не знищене. Звісно, шкода, коли війна руйнує надбання українців, але чи дає, наприклад, розбите вікно у будинку, підстави для списання кредиту? Тому, я переконаний, що  прийнятті таких законопроектів, завжди потрібно збирати фахову дискусію, де будуть присутні як представники позичальників і кредиторів, так і представники Держави. До того ж, за нашими даними, об’єктів нерухомості, яка є повністю знищеною, і яка при цьому була у кредиті – не так багато, як говорять деякі посадовці.  На сьогодні суспільство є наелектризоване, і грати в такі небезпечні ігри, як прийняття рішень про списання боргів без фахової підготовки та дискусії – не можна. Також дуже важливо пам’ятати, що банківська система зробила значні зусилля, аби вистояти, і це надбання – не можна розгубити. 

Я хочу, ще раз, з повною відповідальністю заявити, що на сьогодні, всі банки, з якими ми працюємо як Асоціація – знаходяться в повному діалозі зі своїми клієнтами. І ті клієнти, які мають можливість працювати, та сплачувати кредити – продовжують це робити, оскільки розуміють всю складність та важливість ситуації
Тому я переконаний, що законопроект в такому вигляді як він є на сьогодні – може створити поле для маніпуляцій для недоброчесних осіб. 

Варто пам’ятати, що банк зацікавлений у тому, аби позичальник «погасив» кредит; банк абсолютно не зацікавлений у тому, аби його клієнт не повернув кредит, і змушений був віддати своє майно чи актив, який потім був би переданий на баланс банку, а самому банку довелось би ставати ріелтором чи продавцем нерухомості. Це – не ключова задача банку. Задача банку – запропонувати клієнтам кращу депозитну ставку, видати кредит під вигідні умови, та заробляти на руху коштів.

Що потрібно робити, аби вирішити проблему?

По законопроекту можна працювати, перед тим, як остаточно приймати рішення, яке може стати доленосним, у не самому доброму сенсі, для іпотечного кредитування України – потрібно порахувати кількість кредитів, обсяг зруйнованого та пошкодженого майна, вислухати всі пропозиції та зауваження фахівців та зацікавлених осіб, і тільки тоді робити висновки.