Експертна думка

 В цьому році виповнюється 30 років з часу впровадження Системи електронних платежів, яка стала важливим кроком у побудові фінансової незалежності України. Саме 5 серпня 1993 року, мов квантовий стрибок, відбулася ключова подія – Система електронних платежів (СЕП) назавжди змінила вітчизняний фінансований ландшафт. Завдяки цій ініціативі Національного банку України з’явилася нові можливості, які кардинально змінили спосіб взаємодії з грошима та здійснення розрахунків.  

Голова Ради Асоціації українських банків Станіслав Аржевітін, який був залучений у процес запуску СЕП, в інтерв’ю розповів про те, як впроваджувалися електронні платежі в Україні, як з’явилися перші магазини, де можна було розрахуватися пластиковою карткою та як Україна позбулася залежності від московського центробанку.

 Станіславе Михайловичу, в цьому році виповнилося 30 років системи електронних платежів в Україні. Ви один із тих людей, які стояли у витоків цієї історії. Україна отримала незалежність у 1991 році, але незалежної банківської системи не існувало. На початку дев’яностих українські банки ще були «прив'язані» до центрального банку країни-агресора. Як відбувалися розрахунки між банками в той період часу? 

Дуже змістовне, глибинне запитання. Я розпочав банківську діяльність у 1982 році. Пригадую ці перші платежі, які відбувались між банками. Тоді ще було АВІЗО. Що таке АВІЗО? Це платіжний документ, який підписував головний бухгалтер і директор підприємства для розрахункових банківських операцій. Потім банк обробляє АВІЗО. Це ще два-три дні для обробки. Знову ці всі документи відправляються поштою у той банк, який повинен зробити платіж на вимогу цих документів, які створив клієнт і підтвердив банк.

Це був дуже складний процес, на який витрачався тиждень і навіть більше. І це все доставлялося поштою. В той час пошта так швидко, як зараз, не працювала. Тому це був дуже складний процес в розрахунках. Коли розвалився Радянський Союз, наша банківська система починає відокремлюватися від центробанку у Москві. Починають створюватися перші кооперативні, а потім і комерційні банки.

Асоціація українських банків була створена ще у радянський період –1988 році, а в 1989 році вже були проведені наші перші збори Асоціації українських банків. Тож АУБ створилась раніше як Національний банк України. Коли вже у 90-х роках можна було виїжджати за кордон і ми, перші банкіри, на прохання багатьох наших колег банкірів з інших країн, особливо з Німеччини, навіть з Америки, почали виїжджати на навчання, то ми були здивовані, коли нам почали розповідати, що платежі відбуваються день в день. Ми не вірили та казали – такого не буває, такого не може бути. Але коли нам демонстрували, як відбуваються розрахунки ми зрозуміли, що раз так живе Європа, а Радянський Союз розвалюється, то, вочевидь, у нас скоро буде так само.

І ми почали готуватися. Тоді Асоціація  мала назву Асоціація українських комерційних і кооперативних банків. Ми почали вивчати досвід наших закордонних колег. Закон про Національний банк України був прийнятий у 1991 році, також було прийнято законодавство, яке регулювало діяльність комерційних банків. Тож ми вже в 1991 році починали спілкуватися з нашими закордонними партнерами про те, як у них працює СЕП. Пізніше до цього процесу підключився Нацбанк. Усі ми розуміли, що в банківському секторі України настають серйозні зміни. Кілька разів НБУ збирав керівників комерційних банків щоб обговорити ці питання. Я пригадую ті робочі наради, коли нас, керівників комерційних банків, скликали в Національний банк. Я тоді був головою правління акціонерного банку «Ажіо» і  в керівництві АУБ. Нам усім на тих нарадах було дивно чути про те, що незабаром платежі в Україні будуть йти день в день.

Можна сказати, що в той час СЕП – це була революція в банківській сфері та грошовому обігу?

 Звичайно. Ми розуміли, як проводяться розрахунки протягом семи днів. Але день в день? Такого ж не бувало в пострадянському просторі! Так, ми за кордоном дещо про це чули, але тоді банкіри дуже скептично до цього ставилися. Певний час серед банкірів переважала думка, що така швидкість розрахунків не дуже вигідна комерційним банкам. Тоді банкіри мислили так: у нас сім днів гроші клієнта лежать, а тут вони прийшли, в той же день пішли, тож  такі гроші не  можуть бути безкоштовним грошовим ресурсом. Адже клієнтські гроші повинні працювати навіть вночі. Тож банкіри раділи за клієнтів, які отримають швидкі розрахунки, але не сильно раділи самі за позбавлення  безкоштовного кредитного ресурсу. Тому що гроші, які раніше лишалися на декілька днів у комерційному банку, тепер будуть автоматично, в той же день можуть йти з комерційного банку. Та попри внутрішнє незадоволення, було розуміння, що прогрес зупинити не можна, а головне – що ми працюємо заради клієнтів, заради пришвидшення грошового обігу в економіці України, тож ми будемо створювати для них комфортний, функціональний та швидкий розрахунковий сервіс. Тож комерційні банки, АУБ включилися у процес створення СЕП, яка дійсно була революційної зміною. Коли у 1993 році система була впроваджена ми раділи за НБУ, загалом за банківську систему України, раділи за нові грошово-кредитні відносини в державі . Нам хотілося показати, що українські комерційні банки сучасні і ми вже не радянські банки.

 Як СЕП вплинула на фінансову незалежність України?

Кардинально. Ми дуже хотіли забути про ці ретро-АВІЗО-платежі, бо коли розвалився Радянський Союз багато платежів наших клієнтів залишилися у конвертаційних центрах у Москві. Я пригадую, як їздив в Москву на прохання  ВІП-клієнтів вирішити питання з проблемними платежами. Там фізично було сотні, а той тисячі мішків з цими АВІЗО. Треба було вручну із мішків доставати паперові вимоги наших клієнтів. Доводилося їхати в Москву, домовлятися, переконувати, щоб дістали бажані платіжні документи, паперові вимоги клієнтів з тих мішків. Ми були так роздратовані тими мішками, які лежали в Москві. Розуміли, що всі платежі звісно не пройдуть, але намагалися допомогти хочу комусь з клієнтів. Повторюся, ми були втомлені від цієї залежності і від Москви, і від мішків з АВІЗО. Такий тоді був стан речей. Тож, коли повноцінно почала функціонувати СЕП, то вона дуже сильно зміцнила незалежність України і не тільки у фінансовому вимірі, а й загалом. Це був справжній передвісник грошової реформи в Україні 1996 року, коли в обіг  була введена гривня, замість купоно-карбованців. Тоді курс становив 1,72 грн за долар. Але це тема для окремої розмови.

Який внесок зробила Асоціація українських банків у розвиток СЕП?

 На мій погляд, дуже вагомий. Наприклад, у банку «Ажіо», який я створив ще в 1990 р. і очолював 15 років, спеціально для програм Асоціації українських банків був створений експертний методологічний центр. АУБ у 1992-93 роках доручила підготувати пропозиції до законопроєктів з розвитку банківського сектору, зокрема впровадженню електронних платежів в Україні. Ми вирішили розпочати в Києві і на локальному прикладі показати, як ця система може працювати в межах країни. Цю програму було навіть прийнято рішенням Київради. Це було в той час, коли у Національну банку тільки розпочалась дискусія і методологічні підходи до запровадження електронних платежів. В наших пропозиціях для НБУ щодо електронних платежів АУБ прямо вказала, що необхідно впровадити прискорення зв'язку, взаємний обмін інформацією, поширення спектру послуг, обмін безготівкових платіжних документів за допомогою електронної пошти. Ці пропозиції були розроблені ще до запровадження СЕП. На прикладі банку «Ажіо» ми хотіли показати  практичну роботу електронної системи клієнт-банк. Тобто, Асоціація українських банків вперше в Україні на прикладі одного банку зробила  проектну електронну систему платежів. Ми показали на практиці, що тепер клієнт вже не несе паперову платіжку, а просто електронною системою надсилає доручення про платіж в комерційний банк. Нашу електрону платіжну систему ми пропонували комерційним банкам, пояснюючи її переваги – тепер клієнт, не виходячи з свого офісу, передає дані електронним шляхом. Це було ще в той час, коли НБУ не робив це централізовано, а в АУБ вже було готове рішення електронної платіжної системи від клієнта до банку. В той час це був експеримент Асоціації українських банків з розрахунку на те, що ця ідея, можливо, сподобається клієнтам. Потім паралельно почали пропонувати – а давайте ж  і пластикові картки запускати для громадян ! І за дорученням АУБ методологічний центр банку «Ажіо» вперше в Україні розробив проектну локальну систему розрахунку пластиковими картками. Звичайно, це виглядало доволі примітивно. Усе було прив’язано виключно до магазину та  конкретного банку.  Тобто в магазин приходить клієнт, там стоїть комп'ютер банку і клієнт робить розрахунок пластиковою карткою, яку видавав банк «Ажіо». Це був прообраз майбутніх електронних платежів. Звісно, це була не Visa, не MasterCard. До цього було ще дуже далеко. Нагадаю, це був 1992 рік.

 Тобто ця карта була прив'язана виключно до одного магазину?

 До одного магазину і до клієнта нашого банку. Тоді ми співпрацювали з 15 магазинами у Києві.  В кожному поставили свої комп'ютери, через які клієнти-фізособи здійснювали платежі. Представники Національного банку  теж приймали участь у відкритті таких презентаційних «точок» електронних розрахунків. Тобто паралельно з роботою Нацбанку, який формував нову систему електронних платежів, на мій погляд найкращу та найшвидшу в Європі,  комерційні банки теж проводили  паралельно  експериментальну роботу над електронними платежами. Ми хотіли показати, що ми теж готові рухати цей процес. Між іншим, про ці наші банківські новинки було багато публікацій в пресі.

Що система електронних платежів дала Україні загалом, як державі?

 Це була революція у банківській галузі. Без перебільшення орденоносний здобуток. Гроші почали обертатися набагато швидше. З точки зору грошового обігу дуже важливо, коли гроші не замирають, коли гроші обертаються в економіці. Це суттєво впливає на збільшення ВВП країни.

 Як пришвидшення грошового обігу вплинуло на економіку молодої країни?

 По-перше, всі платежі, які були пов’язанні з надходженнями грошей до бюджету, відбувалось день в день. Держава, в особі Мінекономіки, податкової і так далі, вже не чекала розрахунки днями, тижнями. Друге, клієнти розраховувались і отримували кошти дуже швидко, могли розпоряджатися коштами, розвивати бізнес, якщо мова йде про юридичних осіб. Той час був дуже складним, але саме СЕП допомогла поступово нарощувати український ВВП, виходити з економічної кризи, розвивати економічні процеси. Система електронних платежів – це модернована фінансова кровосудинна система держави.  Держава, клієнт, економіка – це саме головне. І за впровадження СЕП дійсно потрібно подякувати НБУ. Сьогодні про цей здобуток не так часто говорять, але це один із головних здобутків навіть в монетарній політиці Національного банку України. 

Зараз у банківському, фінансовому секторі багато інновацій, впроваджуються нові технології. Як ви говорили, прогрес не стоїть на місці. Яке майбутнє в українській СЕП?

Дійсно, нові технології настільки прогресують, що Національному банку потрібно зробити все, щоб не забуксувати.  Сьогодні вже лунають пропозиції щодо впровадженню цифрової гривні і відмови від готівкових грошей. Національний банк повинен це відслідкувати, впроваджуючи інновації не зробити якусь помилку. НБУ повинен відслідкувати рух грошей, тому що така його функція. Для цього і треба використовувати новітні технології, наприклад, блокчейн. Безумовно, це дуже великий новий виклик для Центрального банку. Але я переконаний, якщо наш Національний банк 30 років тому справився з першим викликом, то він здобуде чергову перемогу і зробить плюс для банківської системи. А  банківською система – клієнти, економіка і, врешті решт, держава. Сьогодні НБУ тримає руку на пульсі сучасних тенденцій у сфері електронних платежів, усе відслідкує і приймає адекватні рішення. Асоціація українських банків теж безпосередньо задіяна в цих процесах. Так що процес іде, але виклики дуже серйозні.