Експертна думка

На початку вересня можна констатувати поступове закріплення найбільш популярної валютної пари євро/долар на рівні паритету, який востаннє фіксувався в 2000-2002 роках, коли єдина валюти тільки впроваджувалася в обіг. Тоді мінімальні котирування складали близько 0,85 долара за 1 євро  та супроводжувалися  економічною рецесією, падінням світового фондового ринку, а від’ємні відсоткові ставки навіть ніхто ще не прогнозував.

Тренд ослаблення євро сформувався у другому півріччі 2021 року, коли пара EUR/USD впала на 7% з 1,22 до 1,13 на кінець року. За 8 місяців поточного року євро втратив ще на 13%. Такий процес відбувався на тлі глобального зміцнення долара проти основних валют. Індекс долара, який включає корзину з євро, японської єни, британського фунта, канадського долара, шведської крони та швейцарського франка, з середини минулого року виріс на майже 22%.

Основними причинами такого явища виступають наявний розрив у темпах нормалізації монетарних політик між центробанками США та інших розвинутих країн, зростаючі острахи глобальної рецесії і очікування ринкових гравців щодо спроможності країн Європи відповідати існуючим економіко-політичним викликам.

Фактор агресивної політики Федерального Резерву на шляху відновлення цінової стабільності та подолання інфляції донедавна був ключовим для зростання долара, оскільки вищі ставки за доларовими активами та скорочення премій за ризик активів інших країн сприяють перерозподілу капіталу на користь перших. З моменту фактичного переходу до посилення монетарних умов ключова ставка ФРС зростала рекордними темпами за короткий проміжок часу (з березня по липень) на 225 б.п. з діапазону 0,00 – 0,25% до 2,25 - 2,50%. Також американським регулятором з 1 червня було запущено процес поступового скорочення активів на своєму балансі, що призводить до зменшення ліквідності та, як наслідок, додаткового попиту на долар.  

Нещодавній виступ голови ФРС Пауелла в рамках щорічного симпозіуму представників центробанків у Джексон-Хоул, у якому він наголосив на необхідності подальших заходів зі зниження інфляції, хоча й ціною гальмування економіки, лише зміцнив позиції долара. На думку ринку, наразі найімовірнішим сценарієм є подальше агресивне зростання ставки ФРС до значень 3,75-4,00%, де вона може перебувати протягом значної частини 2023 року.

На противагу ФРС, ЄЦБ ухвалив рішення щодо першого за 11 років підвищення ставок на 50 б.п. під час свого засідання наприкінці липня. Таким чином депозитна ставка регулятора зросла до 0,00% і була виведена з зони від’ємних значень вперше після травня 2014 року. Раніше, у червні, регулятор ухвалив рішення згорнути дію своїх програм кількісного пом'якшення.

Відносно помірна позиція ЄЦБ була зумовлена ризиками надмірної фрагментації боргового ринку, яка несе загрозу фінансовій стабільності країн блоку. Проте варто відзначити, що подальше зростання інфляційного тиску в межах валютного об’єднання, який у підсумку серпня може перевищити 9,0% р/р, збільшує ймовірність ухвалення "яструбиних" рішень. Такі очікування серед учасників ринку зараз створюють деяку підтримку євро.

Водночас останніми місяцями глобальні ринки перебувають під впливом збільшення загроз для глобального економічного зростання через загальносвітове прискорення інфляції, в т.ч. через неповне відновлення логістичних ланцюгів поставок і локдауни у Китаї, і проведення жорсткої монетарної політики центральними банками, повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Це слугує додатковим чинником для перетікання капіталу в «тихі гавані», найбільшою з яких є "кеш" на доларових рахунках.

На фоні зменшення в очах ринку привабливості більш ризикових активів вагомим фактором до здешевлення євро є геополітика: найбільша війна з часів Другої світової йде на європейському континенті, що, звісно, не додає інвестиційної привабливості регіону для великого капіталу. Крім того, війна загострила стосунки між європейськими державами. На жаль, ми бачимо, як важко країнам Європи досягати єдності по деяким важливим питанням, в тому числі стосовно введення нових пакетів санкцій відносно Росії.

Війна в Європі та енергетичний шантаж рф енергоносіями особливо вдарили по позиціях євро, тому що економіка Єврозони може зазнати глибшої та різкішої рецесії. Так, ціна газу у Європі протягом серпня 2020 року коливалася на рівнях 100 usd/1 000m3, у серпні 2021 року — 500-600 usd/1 000m3, а в серпні цього року досягала рекордних значень 3 500 usd/1 000m3 на фоні очікувань можливого повного припинення поставок газу взимку.

Здорожчання газу та інших енергоносіїв призвело до суттєвого інфляційного тиску у промисловості Німеччини (+37,2% р/р у липні), зокрема в енергетиці (+105,0% р/р). Індикатори ділової активності, на яку припадає 24% ВВП, свідчать про перебування сектору країни у точці найглибшого за останні 2 роки скорочення.

Подальший розвиток подій з проходженням поточного опалювального сезону, вирішенням питань у сфері енергетичної безпеки і політичної стабільності, ефективність заходів з подолання інфляції матимуть вагомий вплив на стійкість ЄС  та окреслять подальший вектор розвитку економіки європейських країн і,  відповідно, європейської валюти.