- П'ятниця, 02 квітня 2004
2 квітня вперше в історії незалежної України в залі засідань Верховної Ради відбудуться парламентські слухання на тему “Фінанси і банківська діяльність: сучасний стан і перспективи розвитку”. Ініціаторами їх проведення виступили Національний банк України, Комітет з питань фінансів і банківської діяльності та Асоціація українських банків. За результатами підготовчих заходів, зокрема “круглих столів”, вже видно, що обговорення проблем банківської діяльності буде ґрунтовним і дискусійним . Перш за все це стосується намагань запровадити оподаткування доходів населення від зберігання ним коштів у банках. Саме з такою законотворчою пропозицією виступають податківці, Мінфін та деякі народні депутати. Аби з”ясувати позицію вітчизняних банкірів з цього питання ми звернулись за коментарями до Президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняко.
- Олександре Анатолієвичу, АУБ спільно з НБУ виступили проти запровадження оподаткування доходів громадян від вкладів у банках. В чому причина такої категоричності? Адже податки – це джерело наповнення бюджетів.
- Я з Вами цілком згоден. Більше того, наша принципова позиція – всі доходи мають оподатковуватись. Вибірковість оподаткування спотворює економічне середовище і задає викривлені орієнтири. Саме тому ми говоримо не про скасування оподаткування доходів від вкладів як таке, але про мораторій, тобто призупинення оподаткування на перехідний період.
- Чому?
- Такий податок за сучасного стану розвитку економіки країни є передчасним і економічно недоцільним. Загальна сума внесків фізичних осіб в Україні зараз становить лише 21 млрд.грн. Це надто мало. Для порівняння – за даними НБУ понад 25 млрд.грн. готівки залишаються поза банками. Щодо валюти, то на руках у населення від 10 до 20 млрд.дол. США. Вдумайтеся в ці цифри! Це той національний ресурс, залучення якого надало б можливість не шукати коштів за кордоном, а кредитувати економіку за рахунок власних внутрішніх джерел. Саме населення є внутрішнім інвестором, інтереси якого мають бути приоритетними для влади.
В структурі залучених банками коштів 38% - це вклади населення. Сьогодні це вже більше, ніж кошти на поточних рахунках підприємств. З них більше 75% - строкові депозити. Це є основний ресурс довгострокового кредитування, яке за останній рік зросло в 1,8 рази. Кошти населення є визначальним джерелом кредитування економіки. І його взяти й перекрити? Це неправильно!
Наша економіка потребує легалізації доходів громадян, виведення їх з “тіні” та залучення через банки до інвестування економіки. То навіщо, скажіть, підривати ледь-ледь зростаючу довіру населення до банківської системи як такої? Вона нам надто дорогою ціною дається, аби так просто поступитися нею. Згадайте, як українці втратили колосальні суми, десь більше 300 млрд. грн. заощаджень в колишньому Ощадбанку СРСР. Ці кошти так і залишилися в Москві і не були повернуті громадянам України. А інфляція 1992 – 1993 років.
Після такого удару населення насилу почало відходити від депресії, а ми у відповідь, замість підтримки та стимулювання, - одразу до примусового стягнення податків? Це вже питання не стільки економіки, скільки моралі.
- Олександре Анатолієвичу, які ж наслідки від запровадження згаданого податку можуть бути для банківської системи та економіки країни в цілому?
- Найгірше – це відтік коштів населення з банків, тобто легальної економіки, що наповнює бюджет, до “тіньового” обігу.
Тут слід сказати про “святая святих” банківської системи – банківську таємницю, яку в разі запровадження згаданого законопроекту може бути порушено в ході податкової перевірки своєчасності чи правильності сплати платежу. Скажіть, хто в такому разі довірятиме свої заощадження банкам?
Не треба робити ілюзій, що подібними заходами ми залучимо до оподаткування “тіньові” капітали тих, хто цього уникає. Практика показує, що такі люди не тримають свої кошти в Україні. А тому податковому обтяженню буде піддано в основному доходи за депозитами середньо- та малозабезпечених верств населення.
Враховуючи, що переважна більшість вкладів громадян становить незначні суми (пенсійні рахунки, рахунки до запитання тощо), суттєво зростуть витрати на адміністрування обліку та утримання сум таких податків, а це відповідно негативно вплине на процентну ставку кредитів. Крім того, уповільнення темпів росту депозитних вкладів позначиться на зменшенні росту банківських кредитів, а відповідно і надходжень до бюджету.
Запровадження податку може негативно позначитись і на гнучкості послуг, які пропонують банки, призвести до їх скорочення у випадку зменшення обсягів депозитів. Наприклад, таких послуг, як комунальні, інші платежі, скажімо, третім особам з банківських депозитних рахунків. Чи буде від цього комусь зручніше?
Для багатьох прихильників оподаткування факт збільшення обсягів депозитів є головним аргументом доцільності його запровадження. Проте цей факт, як я вже відзначав, свідчить не стільки про достатній матеріальний рівень населення, скільки про ріст довіри вкладників до банків та прийняття ними запропонованої банками ціни ризику за вкладами, що виявляється у вигляді відсоткової ставки.
Запровадження податку на доходи за депозитами призведе до зменшення відсоткових доходів за ними, тобто до зменшення плати за ризик з причин, за які банки не відповідають. Немає сумніву, відсутність компенсаційних пропозицій хоч би у вигляді підвищення гарантій за депозитами призведе до відтоку вкладів. Це “палка о двох кінцях”. І держава може більше втратити від недоотримання податку з прибутку через скорочення кредитних ресурсів та обсягів кредитування, ніж отримати у вигляді прибуткового податку на доходи від вкладів.
І ще. Постає закономірне запитання: в разі прийняття законопроекту чи будуть оподатковуватись доходи населення від депозитів, оформлених іще в радянські часи і зобов”язання по поверненню яких держава взяла на себе, але не може виконати. Вважаю, ставити питання про податок на доходи від депозитних вкладів можна тільки після остаточного вирішення цих проблем.
- І все ж, у який спосіб Ви бачите розв”язання цієї проблеми.
- Мораторій на введення згаданого податку на найближчі роки. Усі країни з перехідною економікою такого податку не мають. Він є лише в Чехії, Словаччині та Польщі. Але і там його запроваджено, коли вклади населення перевищили 50% банківських залучень. У нас, ще раз нагадаю, вклади населення в структурі залучених банками коштів складають поки що 38%, який може впасти після непродуманого введення оподаткування.
Аби цього уникнути, ми пропонуємо мораторій на оподаткування доходів від вкладів фізичних осіб за наступним принципом:
Це дало б змогу поступово перейти до загальної системи оподаткування, не відштовхуючи вкладників. І таким чином поступово перейти до загальної процедури здійснення внесків і виплати прибутку. Ми за оподаткування усіх доходів. Але ми за поступовий перехід, а головне, щоб не зашкодити клієнтові.
Інтерв”ю підготував Сергій Шумило,
Газета “Голос України”, 2 квітня 2003 р., № 63 (3063)
2003-04-02
- Олександре Анатолієвичу, АУБ спільно з НБУ виступили проти запровадження оподаткування доходів громадян від вкладів у банках. В чому причина такої категоричності? Адже податки – це джерело наповнення бюджетів.
- Я з Вами цілком згоден. Більше того, наша принципова позиція – всі доходи мають оподатковуватись. Вибірковість оподаткування спотворює економічне середовище і задає викривлені орієнтири. Саме тому ми говоримо не про скасування оподаткування доходів від вкладів як таке, але про мораторій, тобто призупинення оподаткування на перехідний період.
- Чому?
- Такий податок за сучасного стану розвитку економіки країни є передчасним і економічно недоцільним. Загальна сума внесків фізичних осіб в Україні зараз становить лише 21 млрд.грн. Це надто мало. Для порівняння – за даними НБУ понад 25 млрд.грн. готівки залишаються поза банками. Щодо валюти, то на руках у населення від 10 до 20 млрд.дол. США. Вдумайтеся в ці цифри! Це той національний ресурс, залучення якого надало б можливість не шукати коштів за кордоном, а кредитувати економіку за рахунок власних внутрішніх джерел. Саме населення є внутрішнім інвестором, інтереси якого мають бути приоритетними для влади.
В структурі залучених банками коштів 38% - це вклади населення. Сьогодні це вже більше, ніж кошти на поточних рахунках підприємств. З них більше 75% - строкові депозити. Це є основний ресурс довгострокового кредитування, яке за останній рік зросло в 1,8 рази. Кошти населення є визначальним джерелом кредитування економіки. І його взяти й перекрити? Це неправильно!
Наша економіка потребує легалізації доходів громадян, виведення їх з “тіні” та залучення через банки до інвестування економіки. То навіщо, скажіть, підривати ледь-ледь зростаючу довіру населення до банківської системи як такої? Вона нам надто дорогою ціною дається, аби так просто поступитися нею. Згадайте, як українці втратили колосальні суми, десь більше 300 млрд. грн. заощаджень в колишньому Ощадбанку СРСР. Ці кошти так і залишилися в Москві і не були повернуті громадянам України. А інфляція 1992 – 1993 років.
Після такого удару населення насилу почало відходити від депресії, а ми у відповідь, замість підтримки та стимулювання, - одразу до примусового стягнення податків? Це вже питання не стільки економіки, скільки моралі.
- Олександре Анатолієвичу, які ж наслідки від запровадження згаданого податку можуть бути для банківської системи та економіки країни в цілому?
- Найгірше – це відтік коштів населення з банків, тобто легальної економіки, що наповнює бюджет, до “тіньового” обігу.
Тут слід сказати про “святая святих” банківської системи – банківську таємницю, яку в разі запровадження згаданого законопроекту може бути порушено в ході податкової перевірки своєчасності чи правильності сплати платежу. Скажіть, хто в такому разі довірятиме свої заощадження банкам?
Не треба робити ілюзій, що подібними заходами ми залучимо до оподаткування “тіньові” капітали тих, хто цього уникає. Практика показує, що такі люди не тримають свої кошти в Україні. А тому податковому обтяженню буде піддано в основному доходи за депозитами середньо- та малозабезпечених верств населення.
Враховуючи, що переважна більшість вкладів громадян становить незначні суми (пенсійні рахунки, рахунки до запитання тощо), суттєво зростуть витрати на адміністрування обліку та утримання сум таких податків, а це відповідно негативно вплине на процентну ставку кредитів. Крім того, уповільнення темпів росту депозитних вкладів позначиться на зменшенні росту банківських кредитів, а відповідно і надходжень до бюджету.
Запровадження податку може негативно позначитись і на гнучкості послуг, які пропонують банки, призвести до їх скорочення у випадку зменшення обсягів депозитів. Наприклад, таких послуг, як комунальні, інші платежі, скажімо, третім особам з банківських депозитних рахунків. Чи буде від цього комусь зручніше?
Для багатьох прихильників оподаткування факт збільшення обсягів депозитів є головним аргументом доцільності його запровадження. Проте цей факт, як я вже відзначав, свідчить не стільки про достатній матеріальний рівень населення, скільки про ріст довіри вкладників до банків та прийняття ними запропонованої банками ціни ризику за вкладами, що виявляється у вигляді відсоткової ставки.
Запровадження податку на доходи за депозитами призведе до зменшення відсоткових доходів за ними, тобто до зменшення плати за ризик з причин, за які банки не відповідають. Немає сумніву, відсутність компенсаційних пропозицій хоч би у вигляді підвищення гарантій за депозитами призведе до відтоку вкладів. Це “палка о двох кінцях”. І держава може більше втратити від недоотримання податку з прибутку через скорочення кредитних ресурсів та обсягів кредитування, ніж отримати у вигляді прибуткового податку на доходи від вкладів.
І ще. Постає закономірне запитання: в разі прийняття законопроекту чи будуть оподатковуватись доходи населення від депозитів, оформлених іще в радянські часи і зобов”язання по поверненню яких держава взяла на себе, але не може виконати. Вважаю, ставити питання про податок на доходи від депозитних вкладів можна тільки після остаточного вирішення цих проблем.
- І все ж, у який спосіб Ви бачите розв”язання цієї проблеми.
- Мораторій на введення згаданого податку на найближчі роки. Усі країни з перехідною економікою такого податку не мають. Він є лише в Чехії, Словаччині та Польщі. Але і там його запроваджено, коли вклади населення перевищили 50% банківських залучень. У нас, ще раз нагадаю, вклади населення в структурі залучених банками коштів складають поки що 38%, який може впасти після непродуманого введення оподаткування.
Аби цього уникнути, ми пропонуємо мораторій на оподаткування доходів від вкладів фізичних осіб за наступним принципом:
- на період до досягнення загальної суми вкладів 33% їх залишків на 1991 р. податок не застосовувати;
- при досягненні суми вкладів від 33% до 66% названої суми - розмір оподаткування установити на рівні 3%;
- при досягненні суми вкладів від 66 до 100% - розмір оподаткування установити на рівні 7%;
- при досягненні суми вкладів 100% їх залишку у 1991 році - ставку оподаткування встановити на рівні 10%.
Це дало б змогу поступово перейти до загальної системи оподаткування, не відштовхуючи вкладників. І таким чином поступово перейти до загальної процедури здійснення внесків і виплати прибутку. Ми за оподаткування усіх доходів. Але ми за поступовий перехід, а головне, щоб не зашкодити клієнтові.
Інтерв”ю підготував Сергій Шумило,
Газета “Голос України”, 2 квітня 2003 р., № 63 (3063)
2003-04-02