За підсумками першого півріччя поточного року банківська система збільшила чисті активи на 25% , приростивши їх на 16 млрд. гривень з 64 млрд. до 80 млрд. грн. Причому, кредитний портфель в активах системи складає майже 70%. А 80% всіх кредитів - це кредити в економіку.

Для того, щоб такими темпами нарощувати активні операції, в т.ч. і кредити, банки змушені відповідним чином формувати свої пасиви. Оскільки в країні створено несприятливі адміністративні, податкові і економічні умови для інвестицій в банківську систему, то темпи росту капіталу (9,3%) є нижчими за темпи росту активів, хоча і вище темпів росту ВВП (7,5%) за згаданий період.

Щоб перекрити відставання цієї складової пасивів, банки випереджаючими темпами (28.1%) формують залучення коштів фізичних і юридичних осіб.

У зв’язку з такими тенденціями основних показників активів і пасивів банків, складається якісно нова ситуація з адекватністю капіталу банківської системи. Ще рік тому ми говорили про відсутність цієї проблеми. При нормативі адекватності капіталу в 8% в 2001 р. в середньому по системі він складав приблизно 16,9%, у 2002 р. – 15,6%. Тобто при наявному тоді капіталі системи банки могли подвоїти свої активи, про що і говорили працівники АУБ, підкреслюючи саме адміністративний, а не економічний характер вимог до збільшення капіталів. Сьогодні ситуація інша.

Банки активніше почали кредитувати фізичних осіб (приріст за півроку – 63%) і суттєво збільшили операції з цінними паперами (28,5%). Ця тенденція швидкого збільшення активів банків виявила проблему відставання темпів капіталізації банківської системи в порівнянні з темпами росту їх активів. Варто звернути увагу, що ця проблема стосується в рівній мірі і малих, і середніх, і великих банків, і всіх разом. Саме такі проблеми носять назву системних. Якщо під проблемою розуміти тенденцію, яка на часі, то стає ясним системне завдання – адекватне нарощення капіталу банківської системи і кожного, підкреслюю, кожного банку. Причому для держави, суспільства і економіки важливо, щоб з цим завданням в першу чергу впоралися великі банки, бо саме їх капітал визначає капітал системи. Ті банки, що не впораються з завданням, опиняться на узбіччі поступу. Якщо банк хоче розвиватися і нарощувати активні операції – нехай думає як наростити і збільшити свій капітал.

Подивимося якими є темпи росту капіталу, зобов’язань і активів, починаючи з 1998 року.

Середньорічні темпи зростання капіталу склали 19,5%, зобов’язань – 37%, активів – 33%.

Середньорічні темпи зростання активів в 1,7 рази перевищують ці ж темпи зростання капіталу. А за останні півроку темпи приросту активів в 2,7 рази перевищили темпи росту капіталу.

За нашими підрахунками на кінець 2003 року норматив адекватності капіталу банківської системи буде знаходитися в діапазоні (12,7-13,1)%, на кінець 2004 – (10,9-11,8)%.

В Комплексній програмі розвитку банківської системи на 2003-2005 рр. середньорічний приріст капіталу передбачений на рівні 22,7%, загальних активів – 21,1. Як видно, перше півріччя 2003 р. суттєво корегує прогнози. При запланованому для системи середньому нормативі адекватності капіталу на цей період в 15,5% в 2003 році він навряд чи буде більше 13% (на середину року 13,6%).

Навіть за відсутності позитивних результатів в детінізації економіки, які можуть суттєво збільшити баланси банків, проблема адекватності капіталу через рік-півтора постане перед банківською системою саме як загальноекономічна проблема державної ваги. Час для її розв’язання ще є.

Наші розрахунки показують високу ймовірність настання реальної, економічної, а не бюрократичної проблеми достатності капіталу банківської системи вже у 2005 році, а можливо, навіть, і в 2004 році. Тоді Україна вже не на словах, а не ділі зіштовхнутися з невідповідністю банківської системи вимогам економіки.
Не думаю, що серед політиків і економістів є люди, які не знають, що кредитувати, вкладати в українські підприємства дуже ризиковано. Кредитор, власник, інвестор законодавчо все ще лишається незахищеним. Залишається надмірним адміністративний тиск, не розв’язані проблеми з судами, фінансовий стан і “прозорість” балансів підприємств бажають бути кращими. В цих дуже несприятливих умовах банкам вдається нарощувати активні операції достойними темпами. За що суспільство має їм дякувати.

Не меншою проблемою є залучення ресурсів для кредитування економіки. Довіра до банківської системи була серйозно підірвана на початку 90-х років через втрату вкладниками своїх коштів в Ощадбанку СРСР. Вона і зараз залишається низькою через недалекоглядну політику деяких державних органів. І все ж вклади населення суттєво зростають. За півроку вони збільшилися на 27,7% і склали майже 25 млрд. грн. Це результат роботи НБУ, банків, Фонду гарантування вкладів населення.

Але умови інвестування в банківський капітал є ще гіршими ніж в сфері кредитування чи в сфері залучення ресурсів. Саме тому середні темпи нарощення капіталів в 1,7 рази менші за темпи зростання активів банків. І це при сильному адміністративному тиску з боку НБУ на банки щодо їх капіталізації. Активи і пасиви банків без будь-якого тиску росли швидше.

Назву два завдання Асоціації, без виконання яких ця тема повисне в повітрі, і які витікають з викладеного вище:

1) Це ініціювання створення в країні сприятливих економічно-правих умов для швидкого притоку національних інвестицій в капітал банківської системи.
2) Та ініціювання створення українським банкам перспективи розвитку на власній основі, щоб вони не готуватися до продажу іноземцям.

Для виконання першого завдання у першу чергу потрібно збільшити дохідність банківського бізнесу за рахунок законодавчого забезпечення їх кредиторських прав та створення інфраструктури (кредитні бюро, рейтингові агенції, тощо) для зменшення ризиків.

По-друге, потрібно прискорити прийняття нормативно-правового забезпечення для розвитку фондового ринку та розширення банківських послуг (іпотека, лізинг, тощо).

Для економічного стимулювання довгострокового кредитування банками було б доцільно законодавчо передбачити певні податкові пільги або преференції для інвестиційно-інноваційних проектів.

І на кінець, як це передбачено в комплексній програмі розвитку банківської системи України на 2003-2005 роки (розділ 5), необхідно суттєво підвищити якість роботи та відповідальність власників банків за рівень менеджменту. Але при цьому важливо і суттєво спростити інвесторам процедуру набуття власності у банку.

Щодо другого завдання, то піднята в цій публікації тема капіталізації банківської системи вимагає ґрунтовного наукового дослідження для визначення адекватних національним інтересам шляхів і методів виконання поставлених завдань.
Важливо відмітити, що проблема капіталізації банків є суто економічною в своїй основі. В ній же, в економіці України, знаходяться і джерела її вирішення. Країна має всі необхідні ресурси для її успішного розв’язання.

Олександр Сугоняко,
Президент Асоціації українських банків,

Повернутися