Дякую всім, хто чесно перед самим собою, відреагував
на мій попередній допис.
Не згідний я з тим, що «при нинішній владі правда
нікому не потрібна». А що, заповідь «не свідчи неправдиво» вже в Україні
відмінили? Якраз при нинішній владі вона потрібна всім, від Президента країни
до безхатченка. Хіба не з допомогою правди ми станемо вільними?
У коментарях також торкалися теми курсу гривні,
тому про курс і інфляцію.
Розвиток власного виробництва країни є головною економічною метою нормальної
влади. Зростання виробництва, відновлення життєво необхідних суспільству
галузей економіки, для забезпечення народу роботою і товарами, збільшення зайнятості для
кваліфікованої робочої сили – піднімає доходи населення і рівень життя. Адже
саме зростання добробуту і вимагає народ від економічної політики влади. А такі
економічні макропоказники, як курс
національної валюти і інфляція є лише одними
із засобів досягнення цієї стратегічної мети.
В
дійсності, головною метою нашої влади в
економічній політиці стала низька інфляція за будь-яку ціну, а не якийсь
розвиток українського господарства, бо саме від цінової стабільності залежить майбутнє
діючого політичного режиму.
В Україні національне виробництво товарів
для народу деградує, воно в значній мірі
замінено імпортом. Падіння курсу гривні означає зростання цін на імпортні
товари. Тому курс гривні і інфляція
стали самоціллю діючої влади, вони замінили собою розвиток економіки і
зростання добробуту народу.
Мету діюча
влада підмінила засобом, а опозиція та деякі економічні експерти не помітили
підміни? Заслуга нинішньої влади
полягає в тому, що вона довела цей стратегічний
маразм до граничної ясності. Хоча в закамуфльованому вигляді він існував і
раніше.
Розвиток українського господарства –
про це тільки говорять, але не докладають
ніяких зусиль для реалізації. Направляючи усі ресурси на утримування курсу
гривні вони не хвилюються у що суспільству це обійдеться, адже платити врешті
решт буде народ і то не тепер, а пізніше. А до того часу йому можна промивати
мізки «експертами» про «покращення».
Чому японський уряд збільшує інфляцію і девальвує йєну? Тому що це засоби
пожвавити японську економіку. Лише засоби,
а не мета. Чимало інших країн останніми роками теж
послабили свої національні валюти відносно долару – Індія,
Румунія, Угорщина, Росія, Бразілія,
Білорусь, Велика Британія, ін. Вони девальвували свої валюти заради поліпшення стану власної
економіки, –
зокрема для надання конкурентних переваг своїм експортерам. Можна
валюту девальвувати контрольовано, планомірно, як в Угорщині чи Польщі – де девальвація йшла в межах
10-20% на рік, чи як у Білорусі, де через вибори Президента курс
національної валюти тримали як могли, а
потім в 2011 р. різко опустили в майже в 3 рази. А можна тримати, як в
Україні – спалюючи золотовалютні резерви (ЗВР), нарощуючи держборг для
підтримки платіжного балансу, і …
гальмуючи власну економіку. Накопичуючи
економічні, бюджетні, боргові проблеми, влада
лише відтерміновує неминучу розплату за
спотворення економічної стратегії держави.
Вже в кінці
2011, початку 2012 років аналіз платіжного балансу країни і
динаміки його основних статей за останні сім років, давали підстави аргументовано
говорити про передумови девальвації гривні. Про це в 2012 році, через декілька місяців після АУБ, писали і західні економічні
експерти. Але я і вони помилилися не в оцінці стану і тенденцій платіжного
балансу, економічних передумов девальвації,
а в оцінці того, на що готова піти влада
задля досягнення своєї
політиканської мети.
Платіжний баланс.
Я не допускав, що наша економічна і монетарна
влада насправді має інфляцію і курс за свою
стратегічну мету, ігноруючи національні інтереси щодо економічного розвитку. Не допускав, що вони свідомо підуть на
погіршення економічного стану країни.
Я не допускав,
що влада піде на безпрецедентні валютні
інтервенції в 2011-2012 роках для
підтримки курсу – більші за інтервенції під час кризового 2009 року. Це призвело до
небезпечного зменшення валютних резервів
країни, які зараз менші ніж були в 2009 році і менші за мінімально необхідні 24
млрд. дол. США, щоб забезпечити трьохмісячний імпорт країни.
Я не
допускав, що економічна влада
піде на свідоме обезкровлення економіки і
посадить її на голодний гривневий пайок.
Протягом 2011-2012 років чистий
продаж НБУ валюти з ЗВР склав 11,2 млрд.$. Отже з гривневого ринку
ним було абсорбовано майже 90 млрд.грн. Це кошти, які пішли з
економіки. Я не допускав, що
влада піде на свідоме радикальне охолодження економіки в дуже скрутний час її відновлення
від кризового удару 2008 року, що вона проігнорує ризики рецесії, як закономірний наслідок гривневого голоду і
фактичної дефляції.
Я не
допускав, що НБУ піде на
створення штучної кризи ліквідності банків, що він доведе вартість
залучення гривневих коштів на міжбанку до 40%, а залучення банками депозитів
населення до 30% і вище в умовах практичної зупинки кредитування через високі
процентні ставки.
Я не
допускав, що НБУ проігнорує різке
зростання вартості банківських пасивів. І в
2013 році за 7 місяців приріст
процентних витрат склав 20,9% , а приріст процентних доходів банків – 8,5
%. Ця негативна тенденція тримається з кінця 2011року. Це призвело до
погіршення фінансового стану банків.
Я не
допускав, що НБУ піде на наджорстку монетарну політику для створення штучного
дефіциту гривні, штучного її
подорожчання і «підтримку» курсу гривні при
негативному сальдо торгового балансу в
ці роки.
Маючи негативне сальдо рахунку поточних операцій,
влада мала його перекривати також шляхом накопичення державного боргу. З 2010 по 2012
роки він зріс майже на 25 млрд.$. І ще на 4,7 млрд.$ він збільшився за чотири місяці 2013 року. Якщо в 2009
році на кожного українця припадало приблизно 7 тис. грн. державного боргу, то
тепер більше 12 тис. грн. На сім’ю з трьох чоловік – більше 36 тис. грн. І ці кошти рано чи
пізно будуть забрані у кожного нас через інфляцію і девальвацію. Ця тенденція
не була для мене новиною. І вона буде продовжуватися при такій владі і далі.
Державний та гарантований державою борг
України (на кінець періоду)
І
останнє. Я не допускав вже тепер, що влада так спокійно сприйме трьохквартальну
рецесію і падіння промвиробництва, в чому
присутній суттєвий вплив їхніх дій зі стабілізації курсу гривні. Невже
вони не розуміють, що їхні (і наші) бюджетні проблеми є наслідком в першу чергу
їхнього вчорашнього і сьогоднішнього ігнорування стратегічної мети – розвитку економіки
і забезпечення зайнятості населення?
За
вісім місяців поточного року (в порівнянні із відповідним періодом
минулого року) доходи держбюджету вперше в історії України знизилися, і
склали 98,6%. А видатки зросли і склали 107,9%. Живемо в борг, панове.
Вчитися на чужих помилках не для нас?
Це наслідок
нехтування здорового глузду в економіці, ігнорування економічної правди владою.
Погано буде всім, коли настане час
розплати за наперсточні ігри з
економічною стратегією. І тим
хто це робив, хто прикривав, хто
толерантно прийняв, і хто не приймав,
називаючи речі своїми іменами. Ми всі в одному човні, який зветься Україна. Нас
чекає гостра фаза кризи. Але не буває великих звершень без великих випробувань
http://blogs.korrespondent.net/business_blogs/blog/first4/a117394
За вісім місяців поточного року доходи держбюджету вперше в історії
України знизилися, і склали 98,6%. А видатки зросли і склали 107,9%.
Живемо в борг, панове. Вчитися на чужих помилках не для нас?
