RSS
20 Листопад
     
 
Архів
КАПІТАЛІЗАЦІЯ БАНКІВ - ТЕНДЕНЦІЯ, ЩО НА ЧАСІ

За підсумками першого півріччя поточного року банківська система збільшила чисті активи на 25% , приростивши їх на 16 млрд. гривень з 64 млрд. до 80 млрд. грн. Причому, кредитний портфель в активах системи складає майже 70%. А 80% всіх кредитів - це кредити в економіку.


Для того, щоб такими темпами нарощувати активні операції, в т.ч. і кредити, банки змушені відповідним чином формувати свої пасиви. Оскільки в країні створено несприятливі адміністративні, податкові і економічні умови для інвестицій в банківську систему, то темпи росту капіталу (9,3%) є нижчими за темпи росту активів, хоча і вище темпів росту ВВП (7,5%) за згаданий період.

Щоб перекрити відставання цієї складової пасивів, банки випереджаючими темпами (28.1%) формують залучення коштів фізичних і юридичних осіб.

У зв’язку з такими тенденціями основних показників активів і пасивів банків складається якісно нова ситуація з адекватністю капіталу банківської системи. Ще рік тому ми говорили про відсутність цієї проблеми. При нормативі адекватності капіталу в 8% в 2001 р. в середньому по системі він складав приблизно 16,9%, у 2002 р. – 15,6%. Тобто при наявному тоді капіталі системи банки могли подвоїти свої активи, про що і говорили працівники АУБ, підкреслюючи саме адміністративний, а не економічний характер вимог до збільшення капіталів. Сьогодні ситуація інша.

Банки активніше почали кредитувати фізичних осіб (приріст за півроку – 63%) і суттєво збільшили операції з цінними паперами (28,5%). Ця тенденція швидкого збільшення активів банків виявила проблему відставання темпів капіталізації банківської системи в порівнянні з темпами росту їх активів. Варто звернути увагу, що ця проблема стосується в рівній мірі і малих, і середніх, і великих банків, і всіх разом. Саме такі проблеми носять назву системних. Якщо під проблемою розуміти тенденцію, яка на часі, то стає ясним системне завдання – адекватне нарощення капіталу банківської системи і кожного, підкреслюю, кожного банку. Причому для держави, суспільства і економіки важливо, щоб з цим завданням в першу чергу впоралися великі банки, бо саме їх капітал визначає капітал системи. Ті банки, що не впораються з завданням, опиняться на узбіччі поступу. Якщо банк хоче розвиватися і нарощувати активні операції – нехай думає як наростити і збільшити свій капітал.
Подивимося якими є темпи росту капіталу, зобов’язань і активів, починаючи з 1998 року.

Рік

Капітал

Зобов’язання

Активи

обсяг (млн.грн.)

темп росту (%)

обсяг (млн.грн.)

темп росту (%)

обсяг (млн.грн.)

Темп росту (%)

1998

4845

 

15173

 

20015

 

1999

5878

121,32

19929

131,35

25806

128,93

2000

6450

109,73

30530

153,19

36890

142,95

2001

7967

123,52

39263

128,60

47229

128,03

2002

9981

125,28

53943

137,39

63992

135,49

2003*

10908

109,29

69087

128,07

79995

125,01


* За шість місяців року

Середньорічні темпи зростання капіталу склали 19,5%, зобов’язань – 37%, активів – 33%.

Середньорічні темпи зростання активів в 1,7 рази перевищують ці ж темпи зростання капіталу. А за останні півроку темпи приросту активів в 2,7 рази перевищили темпи росту капіталу.

За нашими підрахунками на кінець 2003 року норматив адекватності капіталу банківської системи буде знаходитися в діапазоні (12,7-13,1)%, на кінець 2004 – (10,9-11,8)%.

В Комплексній програмі розвитку банківської системи на 2003-2005 рр. середньорічний приріст капіталу передбачений на рівні 22,7%, загальних активів – 21,1. Як видно, перше півріччя 2003 р. суттєво корегує прогнози. При запланованому для системи середньому нормативі адекватності капіталу на цей період в 15,5% в 2003 році він навряд чи буде більше 13% (на середину року 13,6%).

Навіть за відсутності позитивних результатів в детінізації економіки, які можуть суттєво збільшити баланси банків, проблема адекватності капіталу через рік-півтора постане перед банківською системою саме як загальноекономічна проблема державної ваги. Час для її розв’язання ще є.

Наші розрахунки показують високу ймовірність настання реальної, економічної, а не бюрократичної проблеми достатності капіталу банківської системи вже у 2005 році, а можливо, навіть, і в 2004 році. Тоді Україна вже не на словах, а не ділі зіштовхнутися з невідповідністю банківської системи вимогам економіки.
Не думаю, що серед політиків і економістів є люди, які не знають, що кредитувати, вкладати в українські підприємства дуже ризиковано. Кредитор, власник, інвестор законодавчо все ще лишається незахищеним. Залишається надмірним адміністративний тиск, не розв’язані проблеми з судами, фінансовий стан і “прозорість” балансів підприємств бажають бути кращими. В цих дуже несприятливих умовах банкам вдається нарощувати активні операції достойними темпами. За що суспільство має їм дякувати.

Не меншою проблемою є залучення ресурсів для кредитування економіки. Довіра до банківської системи була серйозно підірвана на початку 90-х років через втрату вкладниками своїх коштів в Ощадбанку СРСР. Вона і зараз залишається низькою через недалекоглядну політику деяких державних органів. І все ж вклади населення суттєво зростають. За півроку вони збільшилися на 27,7% і склали майже 25 млрд. грн. Це результат роботи НБУ, банків, Фонду гарантування вкладів населення.

Але умови інвестування в банківський капітал є ще гіршими ніж в сфері кредитування чи в сфері залучення ресурсів. Саме тому середні темпи нарощення капіталів в 1,7 рази менші за темпи зростання активів банків. І це при сильному адміністративному тиску з боку НБУ на банки щодо їх капіталізації. Активи і пасиви банків без будь-якого тиску росли швидше.
Назву два завдання Асоціації, без виконання яких ця тема повисне в повітрі, і які витікають з викладеного вище:

1) Це ініціювання створення в країні сприятливих економічно-правих умов для швидкого притоку національних інвестицій в капітал банківської системи.
2) Та ініціювання створення українським банкам перспективи розвитку на власній основі, щоб вони не готуватися до продажу іноземцям.
Для виконання першого завдання у першу чергу потрібно збільшити дохідність банківського бізнесу за рахунок законодавчого забезпечення їх кредиторських прав та створення інфраструктури (кредитні бюро, рейтингові агенції, тощо) для зменшення ризиків.

По-друге, потрібно прискорити прийняття нормативно-правового забезпечення для розвитку фондового ринку та розширення банківських послуг (іпотека, лізинг, тощо).

Для економічного стимулювання довгострокового кредитування банками було б доцільно законодавчо передбачити певні податкові пільги або преференції для інвестиційно-інноваційних проектів.

І на кінець, як це передбачено в комплексній програмі розвитку банківської системи України на 2003-2005 роки (розділ 5), необхідно суттєво підвищити якість роботи та відповідальність власників банків за рівень менеджменту. Але при цьому важливо і суттєво спростити інвесторам процедуру набуття власності у банку.

Щодо другого завдання, то піднята в цій публікації тема капіталізації банківської системи вимагає ґрунтовного наукового дослідження для визначення адекватних національним інтересам шляхів і методів виконання поставлених завдань.
Важливо відмітити, що проблема капіталізації банків є суто економічною в своїй основі. В ній же, в економіці України, знаходяться і джерела її вирішення. Країна має всі необхідні ресурси для її успішного розв’язання.

Олександр Сугоняко,
Президент Асоціації українських банків,
14 серпня 2003 року



Приєднані файли (українською):
Kapital.doc
Пошук
НОВИНИ