RSS
20 Листопад
     
 
Новини АУБ
Моніторинг ЗМІ: “Олександр Сугоняко: Вихід із кризи треба шукати на всіх рівнях”

15.04.2009

Журнал «Золотий резерв», № 6, 2009 р.


На думку президента АУБ, заручниками нинішньої кризи стали три взаємопов’язані суб’єкти: вкладник – банкір – позичальник

Півроку економічної кризи в Україні доводить, що нинішня система влади, на жаль, не здатна до антикризових заходів. Чиновники не спроможні з’ясувати причини кризи, а отже, й розробити план виходу з неї – вважає Олександр Сугоняко, президент Асоціації українських банків. Ба більше, він переконаний, що не банки створили проблеми вітчизняної господарки, а навпаки – наша економіка зумовила негаразди в банківській системі. Чому? І головне – що потрібно зробити, щоби подолати галузеву кризу? Про це пан Сугоняко розповів в інтерв’ю «Золотому резерву».


– Пане Сугоняко, ви розкритикували прийняття Верховною Радою в першому читанні закону, відповідно до якого хлібопекарським підприємствам пролонгують кредити та реструктуризують боргу за валютними кредитами на умовах курсу долара США, що був чинним на момент укладання угод. Чому ви проти цього закону?

– Чи не єдиний депутат, який виступив проти цього законопроекту, – Станіслав Аржевітін, голова ради АУБ. Він був вражений, що цей документ підтримали не тільки комуністи чи проурядова фракція, яка висунула його, а й партнери Аржевітіна по фракції. На його запитання вони відповідали: «Ну, так, ти правий, але люди не зрозуміють цього...» Через популізм депутати проголосували не як відповідальні політики, а як пристосуванці.

Що ж сталося? По суті, на соціальній демагогії пролобіювали локальні інтереси невеличкого сегменту вітчизняного бізнесу, окремої групи підприємців. Запитання: чому вони брали валютні кредити? Чому із тими врожаями зернових, котрі маємо в Україні, опинилися в таких валютних боргах? Ці кошти потрібні були на природний здоровий хліб? Чи на всілякі штучні добавки, консерванти, модифікатори, розрихлювачі, якими сьогодні труять усіх нас? Для чого валютні кредити на обігові кошти, коли нікуди подіти своє зерно?

Що ж маємо тепер? За прийняття цього законопроекту згодом доведеться розраховуватися всім, бо витрати покладено на кожного, хто платить податки. Крім того, оскільки рішення є інфляційним, воно вдарить, перш за все, по найбідніших, адже знецінення грошей зачіпає насамперед їх. При цьому це ще й уплине на курс. Ось ціна популізму наших політиків. Логічно, далі будуть спроби пролобіювати аналогічні преференції для м’ясопереробної, молочної, транспортної, будівельної й інших галузей. Але якщо так зробити, то збитки становитимуть приблизно 150 млрд дол. – це половина нашого бюджету!


– ЗМІ дуже часто повідомляють про начебто значне зростання прибутків банківської системи в січні 2009-го порівняно з аналогічним періодом минулого року. Як можете прокоментувати такі факти?

– Штучне «зростання» (доходи збільшилися на 5,4 млрд грн, або на 76%, видатки – на 4,2 млрд грн, або на 72%) є наслідком нинішньої системи обліку, за якої всі валютні активи та пасиви банків переоцінюють згідно зі змінами офіційного курсу гривні з віднесенням на відповідні дохідні або видаткові рахунки.

Таким чином, банки одноразово віднесли на доходи нереалізований (майбутній) прибуток від переоцінки загальної суми валютних кредитів без урахування термінів їх погашення. АУБ закликає владні структури внести відповідні зміни до податкового законодавства, які унеможливили б нарахування податків на нереалізовані доходи від курсових коливань.


– А як ставитеся до того, що останнім часом чимало людей вважають винуватцями кризи саме банки?

– Так, нині влада хоче уникнути власної відповідальності за економічну скруту, прагне «перевести стрілки», звинувачуючи банки в усіх бідах. Інша проблема – чимало людей з різних причин не здатні повертати позики. І це проблема не тільки їхня, а й банків, держави, всього суспільства. І вирішувати її мають на державному рівні, а не банки самотужки.

Кредит – це не подарунок, не «шара», як багато хто сподівався, а боргове зобов’язання. За своє життя жодного разу не брав кредиту. Адже знаю, що це ризик: завжди імовірна ситуація, коли ти не зможеш розрахуватися. Подобається нам тепер чи ні, але це був вільний вибір кожної людини. З іншого боку, це, як у вислові Конфуція: «Правитель – вітер, піддані – трава. Куди вітер подме, туди трава й похилиться». Влада не попереджала людей і теж мусить нести відповідальність.

Зараз усі ми в кризі. Нам необхідне взаєморозуміння, солідарність між кредитором і позичальником. Окрім суто економічного, має бути і суто людське ставлення до проблеми. Банкір так само не повинен переходити моральну межу та порушувати закон, як і позичальник. Єдине – останній мусить пам’ятати, що установа не може подарувати йому кошти. Адже вони насправді не належать їй. Це ресурси, залучені в таких самих, як позичальник, громадян – вкладників, у підприємств, у закордонних кредиторів, яким слід їх повернути, як повинна зробити це й та людина, яка взяла кредит.

Коли позичальники не виконують зобов’язань, вкладники масово забирають депозити, а нові ресурси не надходять, банки змушені вишукувати додаткові шляхи, щоби забезпечити повернення коштів своїм вкладникам, іншим кредиторам. Тому в окремих випадках дехто мусить підвищувати ставки за кредитами. Маємо трьох взаємопов’язаних суб’єктів, це: вкладник – банкір – позичальник. І всі стали заручниками нинішньої кризи. Проте не вони довели до неї. Відповідальність тут на наших політичних вождях.


– На вашу думку, що треба робити, щоби розв’язати проблему з неповерненням кредитів?

– Ну, по-перше, якщо уряд справді хоче допомогти позичальникам, нехай створить державний фонд чи підприємство, щоби викупити в банків усі проблемні й таким чином закрити питання. Нехай вибере іпотечні кредити цілком неплатоспроможних людей, яких не багато, і візьме на себе їхній борг перед банками хоча б за рік чи два.
По-друге, вихід із кризи треба шукати на всіх рівнях: банківської системи, НБУ, макроекономічному та політичному. Один із серйозних системних негараздів – курс. У ньому концентрується і локальний рівень, і системний (НБУ), і макроекономічний. Курс на 70% визначають структура нашої економіки, стан торгівельного балансу. І лише на 30% – дії НБУ. Нацбанк не є незалежним від впливу наслідків політичного курсу влади, зокрема й в експортно-імпортній сфері. У курсі концентрується зовнішньоекономічна політика влади, якому властивий суттєвий дисбаланс між експортом і імпортом.
Не банки створили проблеми в господарці держави. Навпаки, наша економіка створила проблеми в банківській системі. Через невмілу експортно-імпортну політику влади, курс, через стимулювання споживання в борг, падіння промислового виробництва тощо.


– Чи має АУБ власні пропозиції, як подолати наслідки кризи?

– Так, ми розробили низку відповідних пропозицій. Зокрема, АУБ запропонувала Верховній Раді та Кабінету Міністрів створити комплексну програму державної підтримки соціально-незахищених верств населення, що має включати:
визначення критеріїв неплатоспроможності домашніх господарств;
визначення домогосподарств, на які поширюється державна підтримка;
визначення кредитів, на які поширюється державна підтримка, та річної суми платежів за ними;
визначення видів державної підтримки (викуп державою проблемної кредитної заборгованості; надання матеріальної допомоги для погашення заборгованості; надання компенсації на сплату відсотків за реструктуризованими кредитами тощо);

Аби реалізувати таку програму, АУБ закликає розробити та прийняти закон про відновлення платоспроможності домашніх господарств і передбачити у змінах до Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» кошти для підтримки неплатоспроможних позичальників-фізичних осіб.

Асоціація українських банків написала проект такого закону і подала його на розгляд у профільні комітети Верховної Ради України.

 

– А що потрібно, щоби стабілізувати валютно-обмінний курс?

– Ми пропонуємо такі кроки:
введення обов’язкового продажу частини валютної виручки експортерів;
скорочення термінів розрахунків за зовнішньоекономічними договорами;
посилення контролю за операціями купівлі-продажу іноземної валюти, визначивши, що в першочерговому порядку іноземну валюту продають для погашення кредитної заборгованості та закупівлі товарів критичного імпорту, перелік якого слід затвердити законом;
звільнення від сплати збору до Пенсійного фонду з операцій купівлі банками іноземної валюти для погашення позичальниками – фізичними особами заборгованості за валютними кредитами.

Окрім цього, АУБ пропонує НБУ гарантувати рефінансування банків на суму реструктуризованої кредитної заборгованості, що не забезпечена державною підтримкою; не вважати фактом надання нових валютних кредитів заміну позичальників у разі добровільного взяття зобов’язань за кредитними угодами третьою стороною; тимчасово, до стабілізації економічного стану, дозволити банкам при формуванні резервів під кредитні операції враховувати вартість забезпечення за ринковою ціною, що склалася станом на 01.10.2008 року;
продовжити практику проведення цільових аукціонів з продажу іноземної валюти для погашення фізичними особами валютних кредитів за офіційним курсом НБУ, забезпечити рівний доступ усіх банків до участі в цільових аукціонах.

Усі ці й інші пропозиції ми передали у профільні комітети Верховної Ради України. Тепер триває робота з їх упровадження.

Журнал «Золотий резерв», № 6, 2009 р.

 

 

 

 

 

Пошук
НОВИНИ